Ухвала суду № 27646085, 07.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 20621/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Надрабудінвест» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

відкрите акціонерне товариство «Надрабудінвест» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати нечинними рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 08.07.2009 року № 0000272340, від 07.08.2009 року № 0000272340/1, від 22.10.2009 року № 0000272340/2, від 23.12.2009 року № 0000272340/3.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинними рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 08.07.2009 року № 0000272340, від 07.08.2009 року № 0000272340/1, від 22.10.2009 року № 0000272340/2, від 23.12.2009 року № 0000272340/3.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Дубенська об'єднана податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що перевіркою дотримання вимог валютного законодавства встановлено, що ВАТ «Надрабудінвест» 25.02.2008 року уклало Контракт № 803605(80305), доповнення № 80305-1 від 12.03.09 р., № 80305-2 від 01.12.08 р., із фірмою «LOESHE GmbН» Німеччина. Предмет контракту - обладнання для помолу і сушки доломіту, та млин Леше, типу LМ 15.2 з додатковим обладнанням. Умови поставки DDU - Тернопіль. Загальна вартість контракту - 1 380 000,00 Євро, відповідно до доповнень вартість контракту збільшилась на 31 608,84 Євро. Валюта контракту - Євро. Діє контракт до повного виконання.

На викоання умов п. 5 контракту резидент ВАТ «Надрабудінвест» 20.03.2008 року провело передоплату платіжним документом №1 у сумі 414 000, 00 Євро(гривневий еквівалент - 3 297 242,97). Граничний термін поставки товару 16.09.2008 року. Нерезидент «LOESHE GmbН» проводить поставку товару через Львівську митницю, пропускний пункт - Рава-Руська.

30.09.2008 року Тернопільська митниця оформила ВМД типу ІМ.-74 у митному режимі «митний склад» №403000001/8/008513 на суму 432 453,04 грн.(еквівалент у Євро 62 000,00), взято під митний контроль 30.09.08 р., товарно-супровідний документ (СМR без номера) від 30.09.08 р. 30.09.08 р. ВМД ІМ-74 №403000001/8/008512 на суму 2 401 160,62 грн.(еквівалент у Євро - 344 250,00), взято під митний контроль 30.09.08 р., товарно-супровідний документ (І СМR без номера) від 30.09.08 р.

¦ -

ВМД типу ІМ-40 режим «імпорт» оформлена 14.11.08 за № 403000001/8/010009 суму 3494182,98 грн. еквівалент у Євро становить 482 496,01.

Апелянт вважає, що дана операція здійснювалася на порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями. Відповідно до ст. 4 згаданого вище Закону порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином, встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» бо несвоєчасно повернено в Україну валютні цінності по контракту № 80305(803605) від 25.02.2008 р. із фірмою«LOESHE GmbН» Німеччина в сумі 414 000,0 Євро.

Апелянт зазначає, що контракт передбачав поставку обладнання, зазначеного в ньому та навіть навчання персоналу та пробний пуск обладнання. Для того, щоб виконати умови контракту, необхідно отримати обладнання, встановити його на відповідній виробничій площі та провести навчання персоналу та пробний пуск обладнання.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки лише митний режим ІМ-40 «Імпорт» передбачає отримання покупцем предмету контракту у своє користування та розпорядження, а митний режим ІМ-74 «Митний склад» лише передбачає тимчасове зберігання предмету контракту до сплати покупцем всіх необхідних платежів, а тому позбавляє права розпорядження та користування предметом контракту, тому ціль господарської операції не досягнута і умови контракту не виконані.

Зазначене підтверджується також обгрунтованою позицією банку та митного органу, а саме: листом Тернопільскої митниці № 23/1-3430 від 22.0609, абз.1 п.3.3 ст. № Постанови НБ України від 24.03.99 №136.

Щодо застосування судом першої інстанції норм ст. 250 ГК України, то апелянт вважає, що до даних правовідносин приписи цієї статті не можуть бути застосовані, бо відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Оскільки саме Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає порядок нарахування та сплати пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, то за диспозицією ст. 250 ГК України, в даних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Приписами ст. 1 вказаного Закону визначено, що податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг(недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Оскільки у позивача існував обов'язок по сплаті до бюджету пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, то посилання суду, що дана пеня не є податковим зобов'язанням, не грунтується на Законі. Також відповідач відповідно до Закону подав декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, де зазначав про наявність майна за кордоном.

У зв'язку з вище викладеним просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Дубенська ОДПІ провела позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Надрабудінвест» з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з фірмою «LOESHE GmbН» по контракту № 803605(80305) за період з 01.01.2008 року по 30.04.2009 року за результатами якої зроблений висновок про порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», несвоєчасно повернено в Україну валютні цінності по контракту № 80305(803605) від 25.02.2008 р. із фірмою «LOESHE GmbН» Німеччина в сумі 414 000,00 Євро. На підставі акта перевірки від 01.06.2009 року № 127/23/35304748 Дубенська об'єднана податкова інспекція прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 08.07.2009 року № 0000272340, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в сумі 507162,23 грн. За результатами адміністративного розгляду скарг прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.08.2009 року № 0000272340/1, від 22.10.2009 року № 0000272340/2 та від 23.12.2009 року № 0000272340/3. Податковою інспекцією нараховані штрафні санкції у вигляді пені за період з 17.09.2008 року по 14.11.2008 року, оскільки у зв'язку із здійсненим ВАТ «Надрабудінвест» 20 березня 2008 року авансовим платежем на користь фірми «LOESHE GmbН» в сумі 414 000,00 Євро, граничний строк поставки обладнання по контракту № 803605 від 25.02.2008 року -16.09.2008 року. Вантажна митна декларація типу ІМ 40 була оформлена 14.11.2008 року на суму 3494182,98 грн. (482496,01 євро), тому, за твердженням Дубенської ОДПІ, датою поставки обладнання вважається саме дата оформлення ВМД типу ІМ 40.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що 25 лютого 2008 року ВАТ «Надрабудінвест» уклало Контракт № 803605 (80305) (доповнення № 80305-1 від 12.03.2009 року, № 80305-2 від 01.12.2008 року) з фірмою «LOESHE GmbН», Німеччина. Предметом контракту є поставка обладнання для помолу і сушки доломіту та млина Леше типу LМ 15.2 з додатковим обладнанням. Загальна вартість контракту - 1380000 Євро, відповідно до Доповнень до контракту вартість збільшилася на 31608,74 Євро. На виконання п. 5.2.1 Контракту, який передбачає оплату 30 % від загальної вартості контракту - 414000 євро протягом 30 календарних днів з моменту вступу даного Конракту в силу, ВАТ «Надрабудінвест» 20 березня 2008 року здійснило платіж на користь нерезидента - «LOESHE GmbН» в сумі 414 000,00 Євро. Відповідно до контракту умовами поставки є DDU ВАТ «Надрабудінвест» (м. Тернопіль, вул. Піскова, 7, Україна). 30 вересня 2008 року відповідно до штампу Тернопільської митниці «Під митним контролем» на міжнародних товарно-транспортних накладних товар був поставлений контрагентом по імпортному контракту - німецькою фірмою«LOESHE GmbН» на територію України в м. Тернопіль. Цього ж числа позивачем оформлено та подано Тернопільській митниці вантажні митні декларації типу ІМ 74 за № 403000001/8/008512 на суму 2401160,62 грн. (344250 євро) та за № 403000001/8/008513 на суму 432453,04 грн. (62000 євро).

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції(робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Відповідно до вимог вказаної норми граничний строк здійснення поставки обладнання -16.09.2008 року. Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту(імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Згідно п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю. Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Отже, момент перетину товаром митного кордону держави підтверджується відповідними товаросупровідними документами з відтиском штампу «Під митним контролем».

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Відповідно 30 вересня 2008 року на підставі Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 та Класифікатора митних режимів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2007 р. № 1048, оформлені вантажні митні декларації форми ІМ 74 за № 403000001/8/008512 на суму - 2401160,62 грн. (344250 євро) та за № 403000001/8/008513 - на суму 432453,04 грн. (62000 євро), на загальну суму 2833613,6 грн. (406250 євро), ввезеного на митну територію України обладнання, яке було взяте під митний контроль і заявлене в митному режимі «Митний склад». Згідно з положеннями Митного кодексу України митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Статтею 185 МК України визначено такі види митного режиму відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави. Відповідно до статті 212 МК України митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання. Згідно ч. 3 ст. 214 МК України товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

14 листопада 2008 року при декларуванні ввезеного обладнання в режимі імпорту ВАТ «Надрабудінвест» здійснювало оформлення вантажної митної декларації типу ІМ 40 на суму 3494182,98 грн. (482496,01 євро).

В даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно вважав, що вантажна митна декларація типу ІМ 40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону.

З врахуванням викладеного, з чим погодилась колегія суддів, суд першої інстанції правильно вважав, що ВАТ «Надрабудінвест» не порушувало граничних строків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», поставки обладнання на суму 406250 євро в межах 46 днів (з 30.09.2008 року по 14.11.2008 року) і спірне рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій, прийняте Дубенською ОДПІ, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 388173,58 грн. є протиправним.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю. Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених, законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі повідомлення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль» від 03.10.2008 року щодо порушення строків розрахунків за контрактом № 803605 від 25.02.2008 року, яке надійшло в Дубенську ОДПІ 07 жовтня 2008 року, податковий орган витребував у ВАТ «Надрабудінвест» первинні бухгалтерські документи по вказаному договору. На виконання запиту позивач 06 листопада 2008 року надано Дубенській ОДПІ необхідні документи для проведення перевірки. З урахуванням цього суд першої інстанції вірно вважав, що відповідно до вимог ст. 250 Господарського кодексу України податковий орган міг застосувати адміністративно-господарську санкцію у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з моменту виявлення порушення, тобто з 07.10.2008 року до 08.04.2009 року. Однак, податковий орган оформив результати перевірки лише 01 червня 2009 року, а рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій форми «С» прийняв 08.07.2009 року, тобто, рішення прийнято з порушенням строків застосування адміністративно-господарської санкції, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

При цьому суд першої інстанції правильно відхилив покликання податкового органу на положення ст. 712 ЦК України, відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, тому лише ВМД типу ІМ 40 передбачає отримання покупцем предмету контракту у своє розпорядження та користування, а оформлення ВМД типу ІМ 74 не може вважатися датою поставки і виконанням умов контракту, бо умови поставки DDU згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 - це «поставка без сплати мита», тобто продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення (в даному випадку - м. Тернопіль, вул. Піскова, 7). Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких «мит». В даному випадку продавець - німецька фірма повністю виконала свої зобов'язання по поставці товару у м. Тернопіль.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено і посилання податкового органу на те, що пеня за порушення встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції, бо Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за своїм регулятивним механізмом не може бути застосований для регулювання порядку нарахування пені за порушення строків поставки продукції на митну територію України. Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відтак Строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобов'язання.

З огляду на викладене суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі № 2а-1/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 року