Рішення № 27644359, 20.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.12 Справа№ 5015/3810/12

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів

до відповідача: ТзОВ «Ліфт-Еко», м. Львів

про стягнення 2 242, 27 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

Від прокуратури: Грабар В.Б.

Від позивача: Охріменко В.В.

Від відповідача: Суходольська Н. Є.

Суть спору:

Позов подано Прокурором Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів до ТзОВ «Ліфт-Еко», м. Львів про стягнення 2 242, 27 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.10.2012р.

02.10.2012р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Для об»єктивного та всестороннього вирішення спору, в судовому засіданні 06.11.2012р. оголошувалась перерва, про що прокурор та представники сторін ознайомлені під розписку.

В судове засідання 20.11.2012р. прокурор та представник позивача з'явились, позов просять задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов"язаннями. Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

На виконання умов договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №440 від 01.10.2005р., Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" -позивач, зобов"язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю „Ліфт-Еко" -отримувати та оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 6.3 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, покупець зобов'язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15 числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці.

Згідно п.10.1 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2006р. В силу п.10.2, договір припиняється у випадках, зокрема, закінчення терміну, на який він був укладений; взаємною згодою сторін про його припинення; прийняття рішення судом; ліквідації сторін. Крім того, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4).

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання відповідачеві теплової енергії та здійснення гарячого водопостачання у повному обсязі.

Однак, як зазначено в позовній заяві, відповідач з 01.02.2012р. по 01.08.2012р. не здійснював розрахунки з позивачем, внаслідок чого у ТзОВ „Ліфт-Еко" утворилась заборгованість у розмірі 2 161, 53 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив. Зокрема, останній вважає безпідставним подання позову в інтересах держави прокурором Залізничного району м. Львова в порядку ст. 29 ГПК України, осікільки, як зазначається у відзиві на позов, прокурором ототожнено інтереси держави із здійсненням підприємницької діяльності, а тому позивач вважає, що подання позову прокурором створює адміністративний тиск на суд та порушує принцип рівності сторін господарського зобов'язання перед судом.

Однак, дане заперечення відповідача судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з п.6 ч.2 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до Статуту ЛКП „Залізничнетеплоенерго", комунальне підприємство „Залізничнетеплоенерго" створено Львівською міською радою для задоволення громадських потреб шляхом здійснення господарської діяльності, засноване на комунальній власності Львівської територіальної громади і підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Крім того, представник відповідача повідомив, що до 2012 року ТзОВ „Ліфт-Еко" здійснював обслуговування ліфтів у будинках Залізничного району м. Львова, відтак ним час від часу використовувалось нежитлове приміщення по вул. Патона, 17, як приміщення для перебування працівників, викликаних на виконання аварійних робіт. У зв'язку з цим відповідачем і було укладено Договір №440 від 01.10.2005р. Ствердив, що з 01.01.2012р. договірні відносини між ТзОВ „Ліфт-Еко" та балансоутримувачами будинків Залізничного району -ОСББ „Конгломерат" припинились. А, отже, відповідач припинив будь-яке використання в господарській діяльності вищевказаного приміщення. На підтвердження того, що працівники ТОВ «Ліфт-Еко»припинили користуватись приміщенням з 01.01.2012р. з представником ОСББ «Конгломерат»було складено акт від 03.01.2012р.

З метою припинення договірних відносин щодо оплати теплової енергії відповідачем направлено позивачу лист №37 від 15.02.2012р. з пропозицією розірвати договір на постачання теплової енергії. На даний лист ЛКП „Львівтеплоенерго" надіслало відповідь з відмовою щодо розірвання договору на теплопостачання, мотивуючи таку відмову тим, що припинення дії договору неможливе під час опалювального сезону, і вказав на необхідність здійснення певних дій з метою відключення від теплопостачання приміщення.

19.04.2012 року ТзОВ „Ліфт-Еко" повторно направлено позивачу лист №71 з вимогою розірвання договору на теплопостачання приміщення по вул. Патона, 17. В даному листі відповідач зазначив, що не користується даним приміщенням, оскільки не обслуговує об'єкти Залізничного району, а приміщення використовується іншою обслуговуючою організацією. У відповіді від 23.05.2012р. ЛКП „Львівтеплоенерго" повторно поставило як умову розірвання договору - проведення робіт по відключенню даного приміщення від систем теплопостачання за рахунок відповідача та зобов'язав останнього надати документи, які підтверджують припинення використання приміщення. Таку відмову позивача у розірванні договору відповідач вважає безпідставною, аргументуючи це тим, що не будучи власником даного майна (будинку по вул. Патона, 17) ТзОВ „Ліфт-Еко" не має жодного права чи обов'язку проводити відключення приміщення від систем теплопостачання.

Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначив, що Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198 встановлюють як підставу для виникнення договірних відносин з теплопостачання -наявність факту власності (користування) певним приміщенням. Тому, у ЛКП „Львівтеплоенерго" не було жодних підстав для нарахування оплати за теплоспоживання ТзОВ „Ліфт-Еко", який не є власником приміщення по вул. Патона, 17 та припинив його фактичне використання.

Однак, доводи відповідача на припинення використання приміщення в господарській діяльності та припинення договірних стосунків не заслуговують на увагу як такі, що суперечать законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно ст. 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Договір №440 про постачання теплової енергії в гарячій воді був укладений сторонами на строк з 01.10.2005р. до 01.10.2012р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (п. 10.4 договору).

Відповідач надсилав лист позивачу про розірвання договору, проте ЛКП „Залізничнетеплоенерго" згоди на дострокове розірвання договору не надав, а ТзОВ „Ліфт-Еко" не зверталось до суду у встановленому законом порядку про дострокове розірвання договору. Відтак, укладений між сторонами даного спору договір є чинним, має обов»язкову силу і є підставою виникнення цивільно-правового зобов"язання через права та обов"язки його учасників, визначені умовами договору.

За своєю правовою природою договір постачання теплової енергії в гарячій воді № 440 від 01.10.2005р. є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Згідно ст.193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Зважаючи на неоплату відповідачем поставленої теплової енергії в гарячій воді позивачем, відповідно до п.7.2.3 договору правомірно нараховано пеню, яка згідно поданого розрахунку становить 65, 82 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 1, 77 грн. та 3% річних на загальну суму 13, 15 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 2 242, 27 грн. і підлягає стягненню.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Заперечення відповідача, не спростовують підставності позовних вимог, оскільки суд, будучи зв'язаний предметом позову, самостійно перевіряє його підстави у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обгрунтованими поданими доказами, і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись cт.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфт-Еко", м. Львів, вул. Пекарська, 95 (код ЄДРПОУ 31658533):

- на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" , м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а (код ЄДРПОУ 20784943) -2 161, 53 грн. заборгованості, 65, 82 грн. пені, 13, 15 грн.- 3% річних та 1, 77 грн. інфляційних нарахувань;

- в доход держбюджету -1609, 50 грн. судового збору.

3. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 23.11.2012р.