Рішення № 27644356, 19.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.12 Справа№ 5015/3085/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Старостенко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «ІРОКС», м. Львів

До відповідача: Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від імені якої діє Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату Філії Дочірньої компанії «Нафтогаз України»газопромислового управління «Полтавагазвидобування», м. Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Львівське будівельно -монтажне управління», м. Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», м. Львів

Про: стягнення 923 245,57 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та 636 777,03 грн. неустойки.

Представники :

Від позивача: Тильчик І.П. -представник (Довіреність б/н від 01.02.2012р.)

Від відповідача: Ільницький І.Й. -в.о. начальника юр. відділу (Довіреність № 2-41д від 26.12.2011р.)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

Представникам сторін, роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2012 р. на новий розгляд передано справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ІРОКС», м. Львів до відповідача: Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від імені якої діє філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування», м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Львівське будівельно -монтажне управління», м. Львів про стягнення 923 245,57 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та 636 777,03 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 27.07.2012 р. позовну заяву прийнято судом до розгляду, судове засідання призначено на 11.09.2012 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався. За клопотанням позивача Ухвалою суду від 26.10.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», яке є власником частини приміщень, стягнення плати за користування якими є предметом даного господарського спору.

13.11.2012 р. позивачем в канцелярію суду подано Заяву № 665 від 13.11.2012 р., відповідно до якої позивач уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 354 824,73 грн. боргу зі сплати з фактичне користування об'єктами нерухомості, 349 316,39 грн. збитків від інфляції, 68 922,85 грн. 3 % річних, всього -773 066,97 грн.

Уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач після припинення Договору суборенди від 01.03.2011 р. не повернув позивачу орендоване приміщення з адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7. Починаючи з 01.08.2003 р. по 01.03.2007 р. відповідач продовжував використовувати вищевказане приміщення, однак жодної плати за фактичне використання не сплачував.

В судовому засіданні 19.11.2012 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказавши, що Договір суборенди від 01.03.2001 р. припинив свою дію з моменту припинення дії Договору оренди № 22 від 01.03.2001 р. В подальшому нежитлові приміщення з адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7 відповідач орендував у Військової частини А2714 (правопопередник третьої особи), якій і повернув приміщення з оренди згідно Акту приймання-передачі від 31.12.2003 р. Після 2003 р. відносин оренди чи суборенди нежитлових приміщень між ПрАТ «ІРОКС»та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»не існувало, про що свідчить, зокрема, той факт, що позивачем було відкликано та анульовано рахунки та податкові накладні на оплату за оренду з 01.08.2003 р. по 31.01.2006 р.

Заперечення відповідача викладено у Відзиві на позовну заяву № 02-юр від 10.09.2012 р., Відзиві на додаткові пояснення та уточнення позовних вимог б/н від 03.10.2012 р., Відзиві на додаткові пояснення та уточнення позовних вимог № 02-юр від 10.10.2012 р., Додаткових поясненнях до відзиву на додаткові пояснення та уточнення позовних вимог від 01.09.2012 р. № 02-юр від 06.11.2012 р.,

Окрім пояснень та заперечень по суті позовних вимог, відповідач у Відзиві на позовну заяву № 02-юр від 10.09.2012 р. вказав, що відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України»№ 30 від 01.02.2011 р. з 1 квітня 2011 року, Філію Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»газопромислове управління «Львівгазвидобування», реорганізовано шляхом перетворення у Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату Філії Дочірньої компанії «Нафтогаз України»газопромислового управління «Полтавагазвидобування». Згідно повідомлення державного реєстратора Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, 28.04.2011 року внесено запис про закриття відокремленого підрозділу Філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»газопромислове управління «Львівгазвидобування». Тобто, Львівське відділення є структурним підрозділом філії ГПУ «Полтавагазвидобування». Відповідно спір може розглядатись тільки за місцезнаходженням юридичної особи або за місцезнаходженням філії.

Як вбачається із матеріалів справи правовідносини щодо фактичного користування нежитловим приміщенням виникли між ЗАТ «Ірокс»та Газопромисловим управлінням «Львівгазвидобування», якому відповідно до п. 2.4.1. Положення було надано право виступати від імені ДК Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»у договірні відносини із державними, кооперативними, індивідуальними, сімейними, приватними, колективними та іншими підприємствами, організаціями, громадянами, а також бути посередниками між ними в зв'язку з виконанням робіт, що належать до предмету діяльності Управління.

Юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь (аналогічну позицію викладено у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 28.07.94 р. № 02-5/492 «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб»).

Частиною 4 ст. 15 ГПК України визначено, що у разі, коли юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Положеннями ч. 3 ст. 17 ГПК України передбачено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

З огляду на те, що Філію Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»газопромислове управління «Львівгазвидобування», реорганізовано з 01.04.2011 р. -тобто в процесі розгляду даного господарського спору, суд вважає що господарський спір повинен розглядатися господарським судом Львівської області.

Треті особи явку представників в судове засідання 19.11.2012 р. з невідомих причин не забезпечили, відзиву на позовну заяву не надали.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.03.2001 р. між ЗАТ «Ірокс»(орендар) та Військовою частиною А-2714 (орендодавець) було укладено Договір № 22 оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого позивачу в оренду було передано нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7 загальною площею 14725,9 кв.м. Договір укладено строком на п'ять років -з 01.03.2001 р. по 01.03.2006 р. (п. 10.1 Договору.)

Того ж дня позивач за згодою орендаря підписав із Газопромисловим управлінням «Львівгазвидобування»(Суборендар) Договір суборенди нежитлових приміщень загальною площею 14725,9 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, що знаходиться на балансі Військової частини А2714.

У п. 10.1 Договору, визначено, що даний Договір діє з 1 березня 2001р. по 1 березня 2006р. строком на п'ять років. Згідно Додаткової угоди № 1 від 27.02.2006 р. термін дії Договору було продовжено до 31.12.2006 р.

На виконання умов Договору суборенди об'єкт нерухомості було передано у користування відповідачу, про що свідчить підписаний сторонами Акт прийому-передачі (а.с 11).

01.08.2003 р. сторони Договору № 22 оренди нежитлових приміщень від 01.03.2001 р. підписали Угоду про розірвання Договору оренди від 30.03.2001 р., якою визначили, що договір оренди припиняє дію з 01.08.2003 р.

Пунктом 2.5. Договору оренди від 01.03.2001 р. передбачено, що у випадку розірвання договору оренди орендар повинен повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані. Орендодавець повинен прийняти згідно Акту прийому-передачі об'єкт оренди протягом одного місяця.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що передбачений вищенаведеним пунктом Договору Акт приймання-передачі майна з оренди серед представлених суду документів відсутній.

У зв'язку із припиненям правовідносин між ЗАТ «Ірокс»та Військовою частиною А-2714 щодо оренди нерухомого майна, Військова частина звернулась на адресу відповідача із Листом № 477 від 24.10.2003 р., відповідно до якого пропонувала укласти договір на користування майном Військової частини А 2714 за адресою: м. Львів, вул. Аваційна, 7.

01.08.2003 р. між Військовою частиною А2714 (орендодавець) та Газопромисловим управлінням «Львівгазвидобування»(орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 11080 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна,7 та перебуває на балансі військової частини А 2714.

Відповідно до п. 10.1. Договору оренди, термін його дії визначено -з 01.08.2003 р. по 31.12.2003 р.

Передачу відповідачу в оренду нерухомого майна оформлено Актом прийому передачі (а.с. 43).

31.12.2003 р. Військовою частиною А2714 та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі майна з оренди.

24.09.2003 р. між Військовою частиною А2714 (продавець) та ЗАТ «Ірокс»(покупець) укладено Біржову угоду №171-03/4 Договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, відповідно до умов якого позивач купив будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.

Згідно наявних в матеріалах справи Актів прийому-передачі від 31.12.2003 р. на підставі біржової угоди у власність ЗАТ «Ірокс» було передано нежитлові приміщення загальною площею 11 221,70 м2, а також огорожа із залізобетонних панелей, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.10 р. у справі №32/586-45/428т-50/205т вищевказану Біржову угоду визнано недійсною з моменту укладення, проте, наслідки недійсності правочину судом не застосовано.

У позовній заяві та додаткових поясненнях по суті спору позивач стверджує, що починаючи з 01.03.2001 р. - дати передачі приміщень відповідачу на підставі Договору суборенди від 01.03.2001 р. і до 01.03.2007 р. нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7 перебували у фактичному користуванні відповідача

Як на доказ у підтвердження вищевказаного позивач посилається на факт укладення 27.02.2006 р. між ЗАТ «Ірокс»та відповідачем додаткової угоди про продовження строку дії договору суборенди до 31.12.2006 р., а також на лист відповідача № 31-688 від 22.07.2007 р., в якому він просив ЗАТ «Ірокс»надати дозвіл на вивіз обладнання та товаро-матеріальних цінностей, належних ГПУ «Львівгазвидобування», що знаходяться на території та на складі за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.

Оскільки Газопромислове управлінням «Львівгазвидобування»нерухоме майно із суборенди не повернуло та продовжувало подальше використання даного майна, відтак, за переконанням позивача, зобов'язане сплатити плату за фактичне використання.

03.01.2006 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 1 із вимогою погасити заборгованість по сплаті за оренду нежитлових приміщень на вул. Авіаційній, 7 у м. Львові, яка станом на 01.01.2006 р. складала 314 370,97 грн. Однак, відповіді на вказаний лист позивача відповідач не надав, заборгованості перед позивачем не погасив.

Згідно уточненого розрахунку позовних вимог за період з квітня 2005 р. по лютий 2007 р. включно (в межах строку позовної давності) заборгованість відповідача за фактичне використання нерухомого майна становить 354 824,73 грн. боргу зі сплати з фактичне користування об'єктами нерухомості, 349 316,39 грн. збитків від інфляції, 68 922,85 грн. 3 % річних, всього -773 066,97 грн. Розрахунок плати за фактичне використання майна позивач здійснив виходячи із розміру орендної плати, встановленого п. 3.1. Договору суборенди від 01.03.2003 р.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

В процесі розгляду справи суд встановив, що на підставі Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.03.2001 р. відповідачу в суборенду було передано нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7 загальною площею 14725,9 кв.м. Факт передачі майна в суборенду підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі (а.с 11).

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна»(надалі Закон) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»(ч. 2 ст. 1 Закону в редакції від 18.05.2000 р.).

Згідно визначення, наведеного у ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 2 ст. 22 Закону передбачає право орендаря передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Суд встановив, що передане відповідачу в суборенду нерухоме майно позивач орендував на підставі Договору № 22 оренди нежитлових приміщень від 01.03.2001 р., укладеного між ЗАТ «Ірокс»та Військовою частиною А-2714. Строк дії вказаного Договору оренди визначено з 01.03.2001 р. по 01.03.2006 р. (п. 10.1 Договору.). На такий же термін було укладено і Договір суборенди від 01.03.2001 р.

Також судом встановлено, що шляхом підписання 01.08.2003 р. Угоди про розірвання Договору оренди від 30.03.2001 р., ЗАТ «Ірокс»та Військова частина А-2714 домовились про розірвання Договору оренди № 22 з 01.08.2003 р.

Як вже зазначалося, відповідно до положень 2 ст. 22 Закону строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. У зв'язку з цим в разі дострокового припинення (розірвання) договору оренди договір суборенди також автоматично припиняється (Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові від 10.10.2003 р.).

Таким чином із розірванням Договору № 22 оренди нежитлових приміщень від 01.03.2001 р. з 01.08.2003 р. припинив свою дію і Договір суборенди від 01.03.2001 р.

Проте, як встановив суд, фактичного повернення майна позивачу з суборенди не відбулося, акт приймання-передачі майна сторонами не складався та не підписувався. Отже, нерухоме майно на вул. Авіаційна, 7 у м. Львові залишилось у фактичному користуванні відповідача.

На підставі Біржової угоди Договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості №171-03/4 від 24.09.2003 р. укладеної між Військовою частиною А2714 та ЗАТ «Ірокс»об'єкти нерухомості загальною площею 11 221,70 м2, а також огорожу із залізобетонних панелей було передано у власність позивача.

Положення ст. 762 ЦК України встановлюють, що користування майном є платним. За користування майном з наймача щомісячно справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

В процесі розгляду справи судом встановлено, та наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що починаючи з 01.03.2001 р. і до 01.03.2007 р. нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7 з 2001 р. фактично перебувало у користуванні відповідача. Також суд встановив, що за заявлений в уточнених позовних вимогах період з квітня 2005 р. по лютий 2007 р. оплати за користування об'єктами нерухомості відповідач не здійснював.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за фактичне користування майном обґрунтованими та підставними.

Проте, суд не погоджується із заявленою до стягнення сумою боргу, оскільки позивачем невірно вказано загальну площу приміщень, якими користувався відповідача. Аналіз змісту договорів оренди та Біржової угоди №171-03/4 Договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості 24.09.2003 р. дає можливість зробити висновок, що загальна площа нежитлових приміщень, які використовувалися відповідачем становить 10 619 м2. Згідно здійсненого судом розрахунку сума заборгованості за користування об'єктами нерухомості за період з квітня 2005 р. по лютий 2007 р. включно становить 316 448,48 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що 03.01.2006 р. позивач звернувся на адресу відповідача із листом № 1, відповідно до якого просив погасити заборгованість за користування майном. Однак, викладеної у листі вимоги позивача відповідач не задоволив, а тому вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд здійснивши перерахунок уточнених позовних вимог прийшов до висновку про стягнення з відповідача 303 173,50 грн. інфляційних втрат та 59 397,18 грн. 3 % річних.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись 509, 525, 530, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 216 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28. Ідентифікаційний код 30019775) на користь Приватного акціонерного товариства «ІРОКС»(79034, м. Львів, вул. Буйка, 17 А. Ідентифікаційний код 23958651) 316 448,48 грн. боргу за користування нежитловим приміщенням, 303 173,50 грн. інфляційних втрат, 59 397,18 грн. 3 % річних, всього 679 019,16 грн.; 6 790,19 грн. державного мита та 103,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті вимог у задоволенні позову відмовити.

4.Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.11.2012 р.