Рішення № 27644312, 22.11.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.12 Справа № 8/5014/2421/2012

За позовом Приватного підприємства "Експериментальний "Тепло-Гермес"", м. Кремінна Луганської області,

до Комунальної установи "Кремінське районне територіальне медичне об'єднання", м. Кремінна Луганської області, -

про стягнення 331 329 грн. 27 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Самарська О.Г. -директор, - паспорт ЕН №092795, вид. Кремінським РВ УМВСУ в Луганській обл. 27.12.01 року; протокол загальних зборів засновників ПП "Експериментальний "Тепло-Гермес"" №1 від 21.05.10 року; Осєннов О.М. - представник, - довіреність № 10/10-3 від 10.10.12 року;

від відповідача - Пилипенко Е.В. - заступник головного лікаря з технічних питань, - довіреність №2456 від 10.10.12 року; Лех Й.І. - представник, - довіреність №б/н від 01.12.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за теплову енергію, спожиту у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, у сумі 331329,27 грн., з посиланням на неналежне виконання з його боку умов наступних договорів:

№1 про надання послуг з опалення, постачання гарячої води, укладеного між сторонами 19.10.2011 року;

№329 про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між сторонами 14.11.11 року;

№53 про закупівлю послуг за державні кошти, укладеного між сторонами 07.02.12 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 11.10.12 року до 08.11.12 року та з 08.11.12 року до 22.11.12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 22.11.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість (відзив від 10.10.12 року за вих. №2454 (том 1, а.с.86-90); заперечення на заперечення за вих. №2632 від 07.11.2012 року) (том 2, а.с.2-6).

Заперечуючи проти позову, відповідач в ході судового розгляду спору послався на наступне:

1)05.10.10 року між сторонами, а також за участю Кремінської районної ради та Кремінської районної державної адміністрації, був підписаний протокол про наміри (том 1, а.с.91), в якому вони вказали, що, між іншим, мають намір встановити в котельній центральної районної лікарні котли, які працюють на альтернативному паливі, що могло б здешевити вартість палива для виробництва теплової енергії.

До цього протоколу сторони додали розрахунок тарифів на постачання теплової енергії, який склав 722,84 грн. за 1 Гкал тепла (том 1, а.с.92-93).

10.11.11 року виконавчий комітет Кремінської міської ради прийняв рішення №359, яким встановив тариф саме на такому рівні (том 1, а.с.94).

З урахуванням цього рішення 14.11.11 року сторони уклали вищезгаданий договір №329.

Однак до цього часу в котельній центральної районної лікарні вищезгадані котли не встановлені.

2)03.02.12 року виконком міської ради прийняв рішення №41 (том 1, а.с.105), яким з 01.01.12 року встановив тариф на оплату теплової енергії у розмірі 1016,04 грн., без ПДВ (з ПДВ -1219,25 грн.) за 1 Гкал тепла, - з якою відповідач категорично не згоден, - але при цьому пояснив у судовому засіданні, що до суду його не оскаржив.

Він стверджує, що позивач завчасно - за 1 місяць до прийняття цього рішення -не повідомив його про прийняття такого рішення; в той же час він підтвердив, що позивач з власної ініціативи застосував це рішення у розрахунках з ним не з 01.01.12 року (як сказано у самому рішенні міськвиконкому), а з 01.02.12 року, - тобто сам вжив заходів до захисту його (відповідача) інтересів.

3)07.02.12 року між ним та позивачем був укладений вищезгаданий договір №53, за яким тариф на оплату вартості теплової енергії врегульовано вищеназваним рішенням міськвиконкому №31 від 03.02.12 року, - що, на його думку, суперечить його (відповідача) інтересам, - в той же час у судовому засіданні він на запитання суду пояснив, що, будучи незгоден з зазначеною умовою договору, не скористався своїми правами, передбаченими чинним законодавством (ст.ст.181,188 Господарського кодексу України), у т.ч. не склав протокол розбіжностей до договору до його укладення, а після того, як договір було укладено, не запропонував внести зміни до нього; та т.і.

4)він вважає, що показники засобу комерційного обліку спожитого тепла (теплолічильника) не відповідають дійсним обсягам теплової енергії, поставленої позивачем, - підтвердженням чого, на його думку, є Акт №92 обстеження комерційного вузла обліку теплової енергії на базі приладу СВТУ-10, встановленого в котельній медмістечка КРТМО м. Кремінна (зав. №4989) та аналізу добових та погодинних роздруківок споживання теплової енергії, вилучених з пам'яті приладу обліку, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поступ-АЕК" 10.04.12 року (том 1, а.с.114), яке отримало від Фірми "Семпал" відповідний сертифікат від 15.03.10 року терміном на 5 років, а тому має право здійснювати вищезазначені обстеження.

Будь-які інші докази щодо недостовірності показників теплолічильника, а також факту їх оспорювання у порядку, встановленому чинним законодавством, відповідач до справи не надав;

5)відповідач стверджує, що вартість тепла, сплати якої вимагає позивач, виходить за межі бюджетного фінансування, передбаченого для відповідача для опалення приміщень, а тому робить неможливою оплату відповідачем виставлених позивачем рахунків;

6)він вважає, що у діях працівників Приватного підприємства "Експериментальний "Тепло-Гермес"" маються ознаки кримінально-карних діянь, у зв'язку з чим він звернувся до органів прокуратури та Міністерства внутрішніх справи Кремінського району, але останні відмовили у порушенні кримінальної справи, - що змісило його звернутися до органів прокуратури зі скаргою на таке рішення.

В судовому засіданні 22.11.12 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження по даній справі (вих. №2700 від 21.11.12 року), мотивуючи його необхідністю отримання результатів перевірки за вищезгаданою скаргою (докази оскарження додано до клопотання).

Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, пославшись на те, що воно не ґрунтується на чинному законодавстві та на фактичних обставинах справи, а лише свідчить про намагання відповідача уникнути стягнення боргу.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази, а також думку позивача з цього приводу, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

З обставин справи вбачається, що підстави для зупинення провадження по даній справі, запропоновані відповідачем, не відповідають підставам, визначеним законом, - а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Позивач, заперечуючи проти вищенаведених доводів відповідача, послався на те, що він діяв у рамках укладених договорів; виставляючи рахунки на оплату відповідачем спожитої теплової енергії, приймав до уваги показники засобів комерційного обліку тепла, - при цьому він акцентував увагу суду на тому, що Акт №92 від 10.04.12 року, на який посилається відповідач, складено юридичною особою, яка документально не довела, що має відповідну ліцензію на право вчиняти дії, вказані у акті, - хоча ця юридична особа підтвердила, що теплолічильник не має будь-яких пошкоджень; рішення виконкому Кремінської міської ради №41 від 04.02.12 року, на його думку, було прийнято відповідно до чинного законодавства, з дотриманням процедури його прийняття, - що підтвердив сам відповідач, надавши до справи листа Кремінської міської ради від 06.11.12 року за вих.№1491/2-10, яке містить відповідне роз'яснення; на думку позивача, відповідач, у разі, якби зазначені ним порушення дійсно мали місце, мав реальну можливість захистити свої права у порядку, встановленому чинним законодавством, але з невідомих причин не зробив цього, а тому його дії свідчать лише про намір ухилитися від сплати боргу.

Термін розгляду даного спору, встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 26.11.12 року, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

19.10.11 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі був укладений договір №1 про надання послуг з опалення, постачання гарячої води, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п.1 розділу "Предмет договору").

Тарифи на послуги узгоджуються сторонами додатковою угодою з наданням відповідних розрахунків, зроблених та затверджених у встановленому чинним законодавством порядку (п.1 розділу "Тарифи на послуги та їх загальна вартість").

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п.2 названого розділу).

Згідно п.1 розділу "Оплата спожитих послуг" розрахунковим періодом є календарний місяць; пунктом 4 цього розділу визначено, що за наявності у будівлі засобів обліку теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається.

Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (п.1 розділу "Споживач зобов'язаний"); відповідно до п.2 розділу "Виконавець зобов'язаний" виконавець зобов'язаний надавати споживачу в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості.

Споживач та виконавець несуть відповідальність згідно з законодавством та цим договором у разі порушення зобов'язань, встановлених договором або законодавством.

Сторони домовилися, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач викликає представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види порушень кількісних і якісних показників послуг, тощо (п.1 розділу "Порядок розв'язання спорів").

(Суд зазначає, що відповідач не надав до справи доказів складення таких актів).

На підтвердження виконання умов даного договору зі свого боку позивач надав до справи відомість витрат теплової енергії за жовтень 2011 року (медичне містечко), - у кількості 69,21 Гкал.

Відповідач не спростував та не оспорив доводи позивача у цій частині.

14.11.11 року між відповідачем (замовник) та позивачем (учасник) у простій письмовій формі було укладено договір №329 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого учасник зобов'язується у 2011 році надати замовнику послугу, зазначену у п.1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити її (п.1.1).

Учасник поставляє замовнику наступну послугу: з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодагентами) (40.30.1) у потрібних йому обсягах, а споживач (так у договорі)т зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Номенклатура. асортимент, кількість та ціна послуги, що поставляється згідно з цим договором, зазначається в додатку №1 до договору (п.1.2).

Ціна договору становить 559834,00 грн. (без ПДВ) (п.3.1) та може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2).

Розрахунки здійснюються безготівково, на рахунок учасника, після отримання замовником послуги, на підставі рахунку (п.4.1), до якого додається акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін (п.4.2).

Розрахунки проводяться на підставі показань приладу обліку; якщо прилад обліку виходить з ладу, складається відповідний акт, розрахунки проводяться відповідно до опалювальних об'ємів будівель (п.4.3).

Теплова енергія постачається замовнику в обсягах згідно з додатком №2 до договору у вигляді гарячої води (далі -теплоносій) на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону.

Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлену послугу (п.6.1.1); приймати поставлений товар згідно з актом виконаних робіт (п.6.1.2); щомісячно брати участь у звіренні розрахунків за цим договором (п.6.1.3; 6.2.8).

Замовник має право повернути рахунок учаснику без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених у п.4.1 та 4.2 розділу ІV цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Учасник зобов'язаний: повідомляти споживача письмово або у засобах масової інформації про зміну тарифів (п.6.3.7).

Судом звернуто увагу на те, що у договорі не зазначено, що учасник зобов'язаний повідомити замовника про зміну тарифів саме за місяць до їх застосування, - цей термін у договорі сторони не конкретизували.

Сторони домовилися, що учасник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлену послугу (п.6.4.1).

Згідно п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року (п.10.1).

Обидві сторони в ході розгляду спору пояснили, що тарифи за даним договором визначалися на підставі рішення виконавчого комітету Кремінської міської ради від 10.11.11 року №359 "Про визначення ПП "Експериментальний "Тепло-Гермес"" виконавцем послуг з теплопостачання на території м. Кремінна та встановлення тарифів на теплову енергію, що надається підприємством", - відповідно до якого назване підприємство визначене виконавцем послуг з теплопостачання на території м. Кремінна (п.1); тариф для цього підприємства встановлено на рівні 722,84 грн. (без ПДВ) (п.2) (том 1, а.с.94).

До зазначеного договору сторони уклали низку додаткових угод, а саме:

№1 від 14.11.11 року, якою внесли зміни до п.3.1 договору та встановили, що ціна договору становить 124879,57 грн. (том 1, а.с.98-102);

№б/н від 12.12.11 року, якою внесли зміни до п.3.1 договору та встановили, що ціна договору становить 374801,57 грн. (том 1, а.с.103);

№б/н від 26.12.11 року, якою внесли зміни до п.3.1 договору та встановили, що ціна договору становить 389527,38 грн. (том 1, а.с.104).

07.02.12 року між позивачем та відповідачем укладено договір №53 про закупівлю послуг за державні кошти, аналогічний за змістом вище цитовану договору №329 від 14.11.11 року, - але відмінність договору №53 полягає у тому, що:

учасник зобов'язався поставити замовнику теплову енергію у 2012 році (п.1.1);

ціна договору встановлена на рівні 1.276.608,00 грн. (п.3.1);

термін дії договору - з моменту підписання і до 31.12.12 року (п.10.1) (том 1, а.с.14-18).

Сторони в ході розгляду спору пояснили, що тарифи за даним договором визначалися на підставі рішення виконавчого комітету Кремінської міської ради від 03.02.12 року №41 "Про коригування тарифів на теплову енергію, що надається ПП "Експериментальний "Тепло-Гермес"", - відповідно до якого з 01.01.12 року для названого приватного підприємства тариф встановлено на рівні 1016,04 грн. (без ПДВ) (п.1) (том 1, а.с.105).

З наявних у справі доказів вбачається, що жоден з вищеназваних 3-х договорів у встановленому законом порядку не змінено та не визнано недійсним.

На підтвердження виконання умов договорів № 329 від 14.11.11 року та №53 від 07.02.12 року позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)акти витрат теплової енергії за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року (том 1, а.с.19-24).

Судом звернуто увагу на те, що:

назва цих документів не відповідає назві, визначеній у п.4.2 обох договорів, у яких йдеться про акт виконаних робіт, а не про акт витрат теплової енергії, - на що сторони пояснили, що вони за взаємною згодою погодилися складати на під твердження факту поставки теплової енергії саме такий документ, тобто акт витрат теплової енергії;

акти витрат теплової енергії за грудень 2011 року та січень 2012 року не підписані замовником та не скріплені його печаткою, - цю обставину відповідач пояснив тим, що теплова енергія у грудні 2011 року та січні 2012 року позивачем поставлялася, але він відмовився підписувати зазначені акти у зв'язку з тим, що не був згоден з показниками теплолічильника.

З урахуванням обставин справи та керуючись ст.ст.32 і 34 ГПК України, суд при вирішенні спору вважає ці докази належними та допустимими;

2)рахунки на оплату теплової енергії, отриманої відповідачем у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на суму 2.018.174,01 грн. (том 1, а.с.25-32), - факт отримання кожного з яких відповідач в ході розгляду спору визнав.

Позивач стверджує, що відповідач вжив заходів до часткової сплати вартості отриманої теплової енергії на загальну суму 1.666.135,38 грн., що документально підтверджено платіжними дорученнями за період з 25.11.11 року по 21.05.12 року (том 1, а.с.33-44).

З урахуванням викладеного залишок суми боргу становить 352.038,63 грн. (2.018.174,01 грн. -1.666.135,38 грн.), - однак позивач у позовній заяві (том 1, а.с.2-3), розрахунку суми боргу (том 1, а.с.45), претензії на адресу відповідача (без дати та без номера) (том 1, а.с.57-58) та в акті звіряння розрахунків станом на 01.10.12 року (том 1, а.с.63) стверджує, що залишок суми боргу становить 331.329,27 грн., - яку просить стягнути з відповідача, оскільки останній наявність такого боргу станом на 01.10.12 року не визнав та відмовився його погашати, - що стало підставою для звернення ПП "Експериментальний "Тепло-Гермес"" з цим позовом до суду.

Документальних доказів сплати відповідачем коштів у сумі 20.709,36 грн. (352.038,63 грн. -331.329,27 грн.), - тобто різниці між сумою, визначено, судом та сумою, визначеною позивачем, - останній до справи не надав.

Відповідно до чинного ГПК України господарський суд має право виходити за межі заявлених позовних вимог лише за умов, визначених у пункті 2 ст. 83 ГПК України, - які, як вбачається з обставин справи, у даному випадку відсутні, а тому суд вважає, що предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 331.329,27 грн.

У зв'язку з несплатою боргу 21.08.12 року позивач спрямував на адресу відповідача претензію на суму 331329,27 грн. з вимогою сплати її (том 1, а.с. 57-58), яку відповідач отримав 21.08.12 року, але заходів до погашання боргу не вжив.

Отже, згідно обставинам справи та приписам ст.530 Цивільного кодексу України термін сплати боргу є таким, що настав.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Чинним Цивільним кодексом України не передбачено такої форми правочину, як протокол про наміри, а тому суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, при вирішенні цього спору не вважає його за належний та допустимий доказ у справі.

Різновидністю правочину є договір (ч.2 ст. 203 ЦК України).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Отже, усі три договори, згадувані у цьому рішенні, належать до категорії господарських.

Як сказано у частинах 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідження судом змісту договорів, укладених між сторонами, показало, що вони врегулювали усі істотні їх умови, у тому числі виконали вищецитовані приписи чинного законодавства.

Уклавши договори, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду -договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договорів.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного (грошового) зобов'язання за вищезазначеними договорами на суму 331329,27 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладених між сторонами договорів (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимогу про стягнення тільки основного боргу, що є його правом.

Оцінивши доводи відповідача проти позову, суд дійшов висновку, що жоден з них:

не підтверджує наявність у відповідача права в односторонньому порядку відмовитися від повного чи часткового виконання 3-х вищезгаданих договорів або якогось одного з них;

не спростовує вимоги позивача;

не свідчить про нікчемність вищезгаданих договорів або про те, що будь-який з них є неукладеним.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,32-34,43,44,49,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунальної установи "Кремінське районне територіальне медичне об'єднання", ідентифікаційний код 25356637, яке знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Побєди, 1-а Луганської області, - на користь Приватного підприємства "Експериментальний "Тепло-Гермес"", ідентифікаційний код 37076379, яке знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Чайковського, 3 Луганської області, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 331329 (триста тридцять одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 27 коп., а також судовий збір у сумі 6626 (шість тисяч шістсот двадцять шість) грн. 59 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.11.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -26 листопада 2012 року.

Суддя А.П.Середа