Постанова № 27643480, 14.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2012 року 11:10 № 2а-14078/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Новик В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000922250 від 25.04.2012 за участю представників сторін:

від позивача: Музалевський Д.Є. (дов. від 01.01.12. № 438/12-01)

від відповідача: Куватова Л.Б. ( дов. від 06.11.12 № 3836/9/10-009)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.11.2012 року в 11 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 №0000922250 щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 49141,00грн., та застосування штрафної санкції у розмірі 12285,00 грн. в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем невірно встановлено факти та помилково застосовано норми Закону. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 6.05.2011 № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування»позивач зазначає, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент України є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Надані до перевірки апостильовані довідки від 18.03.2011 та від 05.12.2011, видані Міністерством фінансів Турецької республіки, підтверджують, що компанія «INNOVA Bilisim Cozumleri AS»дійсно є резидентом Турецької республіки у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною (Урядом України) та Турецькою республікою.

Таким чином позивач вважає, що ним виконані всі вимоги чинного податкового законодавства України стосовно звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, при цьому Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку роялті в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій - Договірній Державі.

В судовому засіданні позовні вимоги представник позивача підтримав, та просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки воно є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п.1 ст. 160 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме неутримання та несплата податку за ставкою 10% у сумі 49 141,0 грн. з доходу компанії "INNOVA Bilisim Cozumleri AS" (Туреччина).

Посилаючись на норми податкового законодавства та лист Державної податкової адміністрації України від 17.01.2005 № 826/7/15-1317 представник відповідача зазначив, що положення міжнародних договорів не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватись оподаткування доходу у вигляді дивідендів, процентів або роялті. При цьому, право країни, в якій виникають пасивні доходи, обмежується ставками, що передбачені міжнародним договором. Саме ці ставки повинні застосовуватись при нарахуванні податку, резидентами України - платниками податку на прибуток при виплаті пасивних доходів нерезидентам.

За таких підстав, податковий орган не вбачає порушень при проведенні перевірки позивача і вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду про наступне.

Співробітниками податкового органу було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 28.03.2012 №30/1-22-20-35076430 (далі по тексту -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.13.2. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.160.1 ст.160 Податкового кодексу України в частині неутримання та несплати податку за ставкою 10% у сумі 49141,00 грн. з доходу компанії «INNOVA Bilisim Cozumleri AS»(Туреччина), в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 21732,0, за 2 квартал 2011 року у сумі 10288,0 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 7282,0 грн. за 4 квартал 2011 року у сумі 9839,00 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 25.04.2012 прийнято податкове повідомлення -рішення №0000922250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» всього на суму 61426,00 грн., у тому числі -основний платіж 49141,00 грн. та штрафні санкції -12285,00 грн.

Оскаржене в адміністративному порядку податкове повідомлення -рішення залишено без змін.

З огляду на вищенаведене, враховуючи матеріали справи суд не погоджується з висновками податкового органу, та зазначає наступне.

Як зазначено представником відповідача, позивачем здійснено виплати нерезиденту доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення, а саме, позивачем перераховано дохід (роялті) компанії 'Innova Bilisim Cozumleri AS" (Туреччина) у загальній сумі 61728,31 доларів США (еквівалент дорівнює 491411,56 грн.). Зазначені кошти були виплачені позивачем нерезиденту в якості доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення на підставі укладеної ліцензійної угоди з компанією 'Innova Bilisim Cozumleri AS"(Туреччина) від 04.06.2007 р.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом( ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Одним із майнових прав інтелектуальної власності п. 2 ч. 2 ст. 424 Цивільного кодексу України визначено виключне право суб'єкта права інтелектуальної власності дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

При цьому, ст. 419 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено роялті як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Також, пп. 225 п. 1 ст. 14 Податкового Кодексу України, визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Крім того, визначення поняття "роялті" міститься в Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" № 1185 від 03.10.2007 року, а саме: роялті - це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 ст. 13 Закону за ставкою у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

В силу пункту 1 статті 160 Податкового кодексу України та підпункту 13.1 „в" статті13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цих статтей, під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти зокрема, роялті що сплачуються на користь нерезидента.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно» № 37/98-ВР від 16.01.1998, ратифікована Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно.

Згідно з п. 1 ст. 7 зазначеної Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідно до положень статті 12 вказаної Угоди, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті. Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів валової суми всіх платежів.

Таким чином, зазначена Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, дозволяє здійснювати оподаткування роялті як в одній Договірній Державі, так і в другій Договірній Державі, і не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку роялті в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній Державі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470 "Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Також, копії зазначених довідок було надано позивачем до матеріалів справи, в яких підтверджено, що вказані компанії в країні резиденства були платниками податку на прибуток у 2011 році.

Зазначене також підтверджується актом перевірки, в якому податковий орган зазначає, що до перевірки апостильовані довідки від 18.03.2011 та від 05.12.2011 видані Міністерством фінансів Турецької республіки, які підтверджують, що компанія «Innova»Bilisim Cozumleri AS»дійсно є резидентом Турецької республіки у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною (Урядом України) та Турецькою республікою.

Крім того, судом взято до уваги ту обставину, п.b статті 5 Ліцензійної угоди між позивачем та "Innova Bilisim Cozumleri AS" від 04.06.2007, відповідно до якого компанія «NPAY»самостоятельно несет ответственность за оплату всех налогов, пошлин, акцизних сборов и других отчислений, причитающихся государственными или местными бюджетами и возникающих в связи с операциями, осуществляемыми компанией «NPAY»в рамках настоящего Соглашения, за исключением налога на репатриацию и налога на прибыль самой компании «Innova».

Також, позивачем на підтвердження своєї позиції було надано суду довідку від 25.11.2011, відповідно до якої судом встановлено, всі доходи, джерела походження яких знаходяться в Україні та які отримані AT «ІННОВА Білішім Чозюмлері»(INNOVA Bilisim Coziimleri AS) в рамках Ліцензійної угоди, підписаної 04 червня 2007 року з ТОВ «Національний процесінговий центр оплат та стягнень»повністю зареєстровані в уставних документах AT «ІННОВА Білішім Чозюмлері»(INNOVA Bilisim Coziimleri AS), що зберігаються згідно з турецьким законодавством.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми наведеного законодавства України, суд вважає, що позивачем були виконані вимоги чинного податкового законодавства України щодо звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, при тому, що Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку роялті в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній Державі.

Суд також зазначає, що доказів щодо не сплати компанією «Innova Bilisim Cozumleri AS" в країні резиденства (Туреччині) податку з доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення, отриманого на підставі укладених ліцензійних угод із позивачем -відповідачем до матеріалів справи надано не було.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість як позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.04.2012 року за № 0000922250 щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 49141,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 12285,00 грн.

Судові витрати в розмірі 614,26 грн. (шістсот чотирнадцять грн.) 26 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр»з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 23)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук