Постанова № 27643478, 22.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2012 року 15:15 № 2а-12027/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 вересня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року №0003662250, №0003612240 та №0003622240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12027/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 вересня 2012 року.

В судовому засіданні 18 вересня 2012 року сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Останні докази, витребувані судом від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли до суду 13 листопада 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 16 серпня 2012 року №0003662250 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 8 176,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 16 серпня 2012 року №0003612240 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 19 706,00 грн., у тому числі за основним платежем на –15 765,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –3 941,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 16 серпня 2012 року №0003622240 згідно з підпунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 4 689 108,00 грн., у тому числі за основним платежем на –4 511 287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –177 821,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 06 серпня 2012 року №237/1-22-40-35431993 “Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна”, код ЄДРПОУ 35431993, з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р.” (далі по тексту –Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення: 1) підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України в результаті чого: завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного періоду всього у сумі 32 829 282,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року у сумі 190 235,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 9 007 542,00 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 7 514 208,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 16 117 297,00 грн.; занижено податок на прибуток у сумі 4 511 287,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року у сумі 47 559,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 2 071 735,00 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 3 800 003,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 663 725,00 грн.; 2) підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 15 765,00 грн., у тому числі за червень 2010 року у сумі 15 765,00 грн.; 3) пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено до бюджету податку у сумі 69 656,19 грн. на дохід (проценти) “Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.”.

Позивач не погоджується з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: штрафні санкції передбачені пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” за несвоєчасну сплату податку з доходів нерезидента, оскільки “Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.” не є платником податку в розумінні Податкового кодексу України, тобто відсутній факт несплати податку під час виплати доходу іншому платнику податків; позивачем надано до перевірки всі документи на підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ”; перенесення від’ємного значення об’єкта оподаткування 2010 року до витрат І кварталу 2011 року здійснено правомірно, а вказаних в Акті перевірки порушень допущено не було.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна”, керуючись наступним.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” та ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ”, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” (замовник) та ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ” (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 17 травня 2010 року №1705/10, відповідно до якого виконавець зобов’язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати послуги інформаційно-консультативного характеру з питань планування роботи з клієнтами, а замовник зобов’язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 08 червня 2010 року, який міститься в матеріалах справи ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ” надано ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” такі послуги: моніторинг ринку будівельного, сільськогосподарського та кар’єрного обладнання з метою виявлення потреби клієнтів у фінансових послугах, які має змогу надавати ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна”; інформування та консультування замовника щодо майбутніх продажів, а саме про можливу маркетингову ситуацію на найближчу перспективу, про плани потенційних клієнтів щодо закупівлі обладнання, з метою забезпечення можливості замовнику завчасно провести планування об’ємів фінансування; інформування та консультування замовника про потенційних клієнтів, їх потреби та можливості проведення переговорів із замовником на предмет оптимальної цінової політики, оптимальних строків взаєморозрахунків з метою забезпечення найбільш вигідних умов співпраці; оцінювання потреби потенційних клієнтів замовника в об’ємах фінансових послуг; надання інформації замовникові щодо фінансових пропозицій на ринку фінансового лізингу в Україні з метою проведення оптимальної цінової політики.

ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ” виписало ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” податкову накладну від 08 червня 2010 року №36 на суму 206 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –34 333,33 грн.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується оригіналами виписок банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В частині висновків Акту перевірки щодо заниження податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи

Судом встановлено, що ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” здійснює діяльність з надання послуг фінансового лізингу третім особам.

Як зазначив позивач, потреба у вищезазначених інформаційно-консультаційних послугах виникла у зв’язку із покращенням загальної економічної ситуації після періоду економічної кризи, у зв’язку з чим виникла необхідність спланувати стратегію та обсяги роботи на 2010 –2011 та розглянути доцільність укладення нових кредитних договорів для фінансування нових одиниць техніки. Необхідність придбання таких інформаційно-консультаційних послуг зумовлена тим, що позивач не мав можливості самостійно виконати роботу, яка була виконана ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ”, з огляду на відсутність достатньої кількості працівників, необхідного об’єму інформації та можливостей для її отримання, а ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ” є офіційним ексклюзивним дилером позивача та має доступ до інформації стосовно ситуації на ринку техніки, а також обізнане в продукції та об’ємах продажів аналогічної техніки інших брендів.

При цьому жодних доказів на підтвердження використання придбаних інформаційно-консультаційних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач до суду не надав.

Наданий позивачем в матеріали справи звіт про виконання робіт, на думку суду, не дає суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише підтверджує здійснення моніторингу ринку будівельного, сільськогосподарського та кар’єрного обладнання, однак доказів на підтвердження здійснення інформування та консультування замовника щодо майбутніх продажів, про можливу маркетингову ситуацію на найближчу перспективу, про плани потенційних клієнтів щодо закупівлі обладнання, про потенційних клієнтів, їх потреби та можливості проведення переговорів із замовником на предмет оптимальної цінової політики, до суду не надано.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження мети придбання позивачем інформаційно-консультаційних послуг та яким чином такі послуги використано в межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ” інформаційно-консультативних послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ” носять реальний характер, а придбані інформаційно-консультативні послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акту перевірки щодо завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього звітного періоду, суд звертає увагу на наступне.

Розрахунок об’єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснювався на підставі норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, починаючи з 01 квітня 2011 року –на підставі норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від’ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від’ємне значення об’єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України у 2011 році застосовується у разі: якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у даному випадку від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2010 рік повинно бути включено до витрат ІІ кварталу 2011 року разом з від’ємним значенням об’єкта оподаткування, що виникло в І кварталі 2011 року та надалі сума від’ємного значення повинна включатися до витрат ІІ і ІІІ кварталів та ІІ-ІV кварталів 2011 року наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення, а сума від’ємного значення об’єкта оподаткування, що виникла за результатами розрахунку 2011 року повинна бути включена до складу витрат І кварталу 2012 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що правомірність включення від’ємного значення об’єкта оподаткування за І квартал 2011 року до витрат ІІ кварталу 2011 року з урахуванням сум від’ємного значення, що виникли протягом 2010 року та не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі №2а-5194/12/2670 за позовом ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, яке набрало законної сили.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновки акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 31 жовтня 2011 року №3632/15-127/35431993, оскільки вони спростовуються зазначеним рішенням суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено розмір від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за спірний період, враховуючи розрахунок від’ємного значення, що виникло у 2010 році та подальше включення такого від’ємного значення до розрахунку об’єкта оподаткування наступних звітних періодів.

З огляду на викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Згідно розрахунку штрафних санкцій з податку на прибуток, наданого відповідачем, судом встановлено, що в частині порушень підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 59 449,00 грн., у тому числі за основним платежем на 47 559,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями на 11 890,00 грн.

Враховуючи той факт, що судом доведено правомірність формування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за спірний період та правомірність визначення податкового зобов’язання за епізодом порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 16 серпня 2012 року №0003622240 підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов’язання на суму 4 629 659,00 грн. (4 689108,00 грн. –59 449,00 грн.), у тому числі за основним платежем 4 463 728,00 грн. (4 511 287,00 грн. –47 559,00 грн.), за штрафними фінансовими санкціями 165 931,00 грн. (177 821,00 грн. –11 890,00 грн.).

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ”, у зв’язку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Слід зазначити, що при розгляді питання правомірності формування валових витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача інформаційно-консультативних послуг, наданих ТОВ з ІІ “Цепелін Україна ТОВ” та реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за червень 2010 року є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року №0003612240 є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року №0003612240 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16 серпня 2012 року №0003622240, суд звертає увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Компанією “Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.” укладено наступні договори позики: від 01 вересня 2008 року, 14 січня 2008 року, 26 червня 2009 року та 11 жовтня 2010 року.

Як зазначив позивач, кошти отримані за зазначеними договорами використовувались для придбання предметів фінансового лізингу.

На виконання зазначених договорів, позивач за спірний період здійснив виплату доходу компанії-нерезиденту у вигляді процентів за користування позикою на загальну суму 3 582 140,81 грн., що підтверджується відповідними виписками банку.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, при виплаті нерезиденту доходу з джерелом його походження з України отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, податок з такого доходу сплачується до бюджету під час такої виплати.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, при виплаті доходу у вигляді процентів за користування позикою, позивачем невчасно сплачено податок на доходи нерезидента на загальну суму 69 656,19 грн. зокрема, в сумі 3 895,54 грн. із затримкою на 1 календарний день; в сумі 3 020,12 грн. із затримкою на 1 календарний день; в сумі 32 707,00 грн. із затримкою на 51 календарний день; в сумі 20 169,47 грн. із затримкою на 1 календарний день; в сумі 9 864,06 грн. із затримкою на 1 календарний день.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

З аналізу зазначених норм вбачається, що підстави для накладення штрафу встановлені пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України можуть застосовуватись виключно до платників податку до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тобто особи, яка одержує об’єкти оподаткування, або здійснює діяльність, що є об’єктом оподаткування з джерелом його походження з України та на яку покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно Податкового кодексу України.

У свою чергу, в межах спірних правовідносин, на компанія “Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.” не є платником податків у розумінні пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки компанія “Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.” –юридична особа-нерезидент, яка отримує дохід з джерелом його походження з України, не є платником податку згідно Податкового кодексу України, то штрафні санкції, передбачені пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України за несвоєчасне перерахування податку на доходи нерезидента застосуванню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу на те, що виплату доходу компанії-нерезиденту за договорами позики: від 01 вересня 2008 року, 14 січня 2008 року, 26 червня 2009 року та 11 жовтня 2010 року позивачем здійснено у 2010 році в частині суми 32 707,00 грн., у 2011 році –в частині 36 949,19 грн.

Таким чином, застосування штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України в частині суми 32 707,00 грн. є помилковими, оскільки в період сплати цього платежу норми Податкового кодексу України не діяли.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України є необґрунтованими, відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16 серпня 2012 року №0003662250 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна” підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна” задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 серпня 2012 року №0003622240 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток на 4 629 659,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4 463 728,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 165 931,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 16 серпня 2012 року №0003662250.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 354,45 грн. (одна тисяча триста п’ятдесят чотири гривні сорок п’ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко