Постанова № 27642197, 01.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

01.10.2012 р. Справа № 2а-4511/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Приватного підприємства "ПРИВАТАВТОТОРГ", м. Миколаїв

До відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

Від позивача: Трушлякова Н.І., Уманський В.С.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне підприємство "ПРИВАТАВТОТОРГ" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 16.08.12 р. № 0000900231, № 0000890231, прийнятих Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «ПРИВАТАВТОТОРГ» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.08.2012 року № 0000900231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.08.2012 року № 0000890231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 року Справа № 2а - 4511/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Приватного підприємства "ПРИВАТАВТОТОРГ", м. Миколаїв

До відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

Від позивача: Трушлякова Н.І., Уманський В.С.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне підприємство "ПРИВАТАВТОТОРГ" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 16.08.12 р. № 0000900231, № 0000890231, прийнятих Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Позивач вважає оскаржені податкові повідомлення-рішення незаконними та просить суд їх скасувати. На думку позивача порушення порядку та підстав формування податкового кредиту з податку на додану вартість не було, тому донарахування йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні, зокрема зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ "Вайторіус" були вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи наведене, перевіркою встановлено факти укладення між позивачем та контрагентом-постачальником недійсних правочинів, тобто право контрагентів-покупців на податковий кредит з податку на додану вартість за червень, липень 2010 р. на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає та підлягає коригуванню (зменшенню).

Перевіркою не було встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж послуг. На думку відповідача, такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ВАЙТОРІУС» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, таким чином правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ у контрагентів-покупців не виникає.

Отже, підприємству позивача ТОВ "Вайторіус" надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У зв'язку з вищенаведеним право на податковий кредит позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Вайторіус" не виникає.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач по справі провів позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені правових відносин з ТОВ "Вайторіус" за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. та склав акт від 06.08.12 р. № 2096/22-200/34992420 (надалі - Акт перевірки № 2096/22-200/34992420).

В Акті перевірки № 2096/22-200/34992420 відповідачем зазначені висновки про встановлення позивачем порушень:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334/94-ВР), із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2010 р. у сумі 1894 грн., у т.ч. за ІІ квартал у сумі 1894 грн. за 3 квартали 2010 р. всього у сумі 2936 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2010 року у сумі 1042 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі ПДВ 2348 грн. у т.ч. за II квартал 2010 р. у сумі ПДВ 1515 грн., за III квартал 2010 р. у сумі ПДВ 833 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 2096/22-200/34992420 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- по податку на додану вартість від 16.08.12 р. № 0000900231, яким збільшено грошове зобов'язання у сумі 2935 грн. (у т.ч. основний платіж 2348 грн. та штрафні (фінансові) санкції 587 грн.);

- по податку на прибуток від 16.08.12 р. № 0000890231 яким збільшено грошове зобов'язання у сумі 3670 грн. (у т.ч. основний платіж 2936 грн. та штрафні (фінансові) санкції 734 грн.).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

В Акті перевірки № 2096/22-200/34992420 вказується про встановлення взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Вайторіус" які на думку відповідача проведені на підставі нікчемних право чинів, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та були проведені з метою штучного формування податкового кредиту.

В обґрунтування зазначених висновків відповідачем вказано наступні обставини:

- знаходження у провадженні СВ ДПС у Миколаївській області кримінальної справи № 12800036, що порушена за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "Вайторіус" за частиною 2 статті 205 Карного кодексу України'

- пояснення директора ТОВ "Вайторіус".

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В порушення вимог наказу ДПА України від 22.12.10 р. № 984 Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772, Акт перевірки № 2096/22-200/34992420 не містить жодного належного та допустимого доказу того, що недійсність правочинів позивача із вищевказаним контрагентом прямо встановлена законом.

Крім того, відсутня у вказаному Акті перевірки № 2096/22-200/34992420 інформація стосовно того, чи визнані вказані правочини недійсними у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції мають функцію подачі судових позовів до підприємств, установ та організацій про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами. Судом з'ясовано і підтверджено представником відповідача, що на час вирішення спору відсутні позови з такими вимогами від податкових органів до позивача або його контрагентів стосовно нікчемності укладених право чинів як безпідставних.

Також є безпідставним твердження відповідача про невідповідність укладених позивачем правочинів вимогам статті 228 ЦК України, як спрямованих на порушення конституційних прав та свобод, знищення, пошкодження майна та незаконне заволодіння ним, оскільки умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Оскільки від імені та в інтересах юридичної особи діє конкретна фізична особа (посадова особа підприємства), то наявність умислу юридичної особи полягає в умислі конкретної фізичної особи, яка від її імені уклала угоду, яка спрямована на ухилення від сплати податків.

Такий умисел може бути встановлений, зокрема, вироком у кримінальній справі, якого нема. Проте, відповідач безпідставно характеризує ТОВ "Вайторіус" фіктивними, не зважаючи на те, що фіктивне підприємництво - це злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, про факт вчинення якого можна казати лише після вступу в силу обвинувального вироку суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.12 р. по справі К/9991/12528/12 щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, оскаржені податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем всупереч припису частини другої статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та наказу ДПА України від 22.12.10 р. № 984 Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зареєстрованого Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства "ПРИВАТАВТОТОРГ" задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати у податкове повідомлення-рішення від 16.08.12 р. № 0000900231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.12 р. № 0000890231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

08.10.1012 р.