Постанова № 27642185, 26.09.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

26.09.2012 р. Справа № 2а-2130/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ТОВ «Автомагістраль», м. Миколаїв

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.,

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Алєксєєнко О.А.

Від відповідача: не з'явився.

Прокурор: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 23.01.2012 року № 0001492330,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»(надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 23.01.2012 року № 0001492330.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 року Справа № 2а - 2130/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", м. Миколаїв

До відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Алексєєнко О.А.

від відповідача: не з'явився

прокурор: не з'явився

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.12 р. № 0001492330.

Позивач не згоден з висновками Акту перевірки від 03.01.12 р. № 3/23-300/32884416, заперечує правомірність її проведення, але оскаржує лише податкове повідомленням-рішенням від 23.01.12 р. № 0001492330, прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та матеріалам перевірки.

За розглядом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.12 р. № 0001492330 відповідач надав суду заперечення проти нього, зазначає про безпідставність позивної вимоги, вважає її такою, що не ґрунтується на законодавстві.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 23.12.11 р. по 29.12.11 р. відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавств з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "ТД "ГЕЛІОС ТРЕЙД" та ТОВ "Пілігрим-плюс" за звітний період серпень 2011 року, про що склав Акт від 03.01.12 р. № 3/23-300/32884416 (надалі - Акт перевірки № 3/23-300/32884416).

Зокрема, в Акт перевірки № 3/23-300/32884416 відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 275-VI із змінами та доповненнями (надалі - ПК України № 275-VI), в результаті останнім було занижено податок на додану вартість по контрагенту-постачальнику ТОВ "ТД "ГЕЛІОС ТРЕЙД", що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 882160,13 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеному Акту перевірки № 3/23-300/32884416 відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення від 23.01.12 р. № 0001492330, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 882160,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 441080,07 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, інші матеріали справи, суд вважає, що відповідач правомірно прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення від 23.01.12 р. № 0001492330 про збільшення підприємству позивача грошового зобов'язання з ПДВ всього у сумі 1323240,2 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України № 275-VI документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно припису підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 ПК України № 275-VI документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV зі змінами та доповненнями (надалі - Закон № 996-XIV) на даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження фактичного здійснення господарських операцій первинними документами передбачена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, зі змінами та доповненнями (надалі - Положення № 88).

Відповідно до пункту 2.13 статті 2 Положення № 88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Згідно з пунктом 2.15 статті 2 Положення № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, на наявність у документах обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, окремих показників тощо.

Відповідно до пункту 2.16 статті 2 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, фіксувати та підтверджувати факт здійснення фінансово-господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України № 275-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 ПК України № 275-VI платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України № 275-VI).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України № 275-VI податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України № 275-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України № 275-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України № 275-VI визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1-54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається. що у відповідності до статті 20, підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 ПК України № 275-VI та згідно наказу начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 23.12.11 р. № 2524 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача.

В ході перевірки встановлено, що позивачем по справі було задекларовано придбання в серпні 2011 року у ТОВ "ТД "ГЕЛІОС ТРЕЙД" будівельних матеріалів, дизпалива та послуг на загальну суму 5292960,8 грн., в тому числі ПДВ 882160,13 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання було проведено у безготівковій формі на загальну суму 36266010 грн., в тому числі ПДВ 6044335 грн.

Судом встановлено, що інформацію про дебіторську/кредиторську заборгованості станом на початок та на кінець перевіряємого періоду позивач до перевірки не надав.

Як в ході проведення перевірки так і до неї позивач отримував листи від 28.09.11 р. № 6692/10/23-322 та від 26.12.11 р. № 9078/10/23-322, в яких відповідач просив надати пояснення та їх документальні підтвердження стосовно здійснення ним фінансово-господарської діяльності за серпень 2011 року по взаємодіях з деякими контрагента. Як вбачається з матеріалів справи, у своїх відповідях на них позивач відмовляв із посиланням на невідповідність вимог ДПІ податковому законодавству, а також про неможливість надати документи на підтвердження транспортування отриманих у серпні 2011 року товарів, оскільки вони знаходяться на різних виробничих дільницях.

Крім того, до перевірки позивачем не були надані документи стосовно використання в фінансово-господарській діяльності послуг з відшкодування адміністративних та загально-виробничих витрат, а саме:

- документи, в яких зазначений конкретний перелік адміністративних та загально-виробничих послуг;

- за рахунок якого персоналу здійснювались послуги;

- за рахунок чиїх транспортних засобів надавались послуги;

- за рахунок чиєї дорожньо-будівельної техніки здійснювались послуги;

- де розміщувався персонал та який персонал;

- документи, які підтверджують формування вартості послуг,

- економічно обгрунтованої калькуляції і таке інше.

Вказане свідчить про те, що не було належним чином доведено перевіряючим зв'язок та використання послуг, наданих постачальником ТОВ "ТД "ГЕЛІОС ТРЕЙД" та отриманих позивачем для власних потреб чи у власній господарській діяльності.

Необхідність витребовування від позивача деяких документів фінансово-господарської діяльності було обумовлено тим, що згідно отриманого від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Акту від 24.10.11 р. № 2684/37008983 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТД "ГЕЛІОС ТРЕЙД" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді - серпень 2011 року". До ЄДР внесено запис про відсутність платника за місцезнаходженням, за результатами вжитих заходів наявність основних засобів при веденні фінансово-господарської діяльності, а саме власних чи орендованих складських, торгівельних виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємством не встановлено, що також свідчить про неможливість перевірки підтвердити належним чином факт реального здійснення господарської операції. А у разі відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд вважає, що за таких обставин відповідач правомірно дійшов висновку про необхідність зменшити позивачу суму податкового кредиту на 882160,13 грн. та збільшення позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 882160,13 грн.

Таким чином, відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.01.12 р. № 0001492330 про визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 1323240,2 грн., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

04.10.2012 р.