Постанова № 27641992, 12.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 р. № 2а-8816/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Алексеєнка А.А.,

представника відповідача Белкіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ ЯВІР»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «ВВМ ЯВІР»звернулося до суду з вказаним вище позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002332320 від 03.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті планової виїзної перевірки №701/22-00/35546011 від 01 жовтня 2012 року. Вважає, що господарські операції ТзОВ «ВВМ ЯВІР»з приводу отримання маркетингових послуг від фірми-нерезидента -Компанії ENTERPRISES»та здійснення оплати ПП «Електрокабельпостач»за договором про уступку права вимоги №1112-1 від 20 липня 2012 року підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зміст яких не суперечить вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зміст згаданих господарських операцій однозначно свідчить про їх безпосередню пов'язаність з основною діяльністю позивача -оптова торгівля будівельними матеріалами, виробництво будівельних металевих виробів і конструкцій, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова та роздрібна торгівля.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 12.11.2012 року, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні та усних поясненнях у судовому засіданні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «ВВМ ЯВІР»ДПІ у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби складено акт №701/22-00/35546011 від 01 жовтня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 і пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України -заниження податок на прибуток всього у сумі 250 642,00 грн. у тому числі за II квартал 2011 року в сумі 238 991,00 грн., що зумовлює необхідність донарахування відповідного податкового зобов'язання з цього податку. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002332320 від 03 жовтня 2012 року, яке позивач оскаржив в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 238 991,00 грн.

На думку податкового органу зазначені порушення мали місце при проведенні ТзОВ «ВВМ ЯВІР»господарської операції з приводу отримання маркетингових послуг від фірми-нерезидента -Компанії ARTFIELD ENTERPRISES» у зв'язку із відсутністю підтвердження фактичного надання вказаних послуг та їх пов'язаності з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, недоведеністю їх використання у власній господарській діяльності та неналежним оформленням первинних документів. Також представником відповідача наголошувалось на необґрунтованості позовних вимог у зв'язку з необхідністю реєстрації Договору №1112 від 05 січня 2011 року про надання маркетингових послуг у Національному банку України як зовнішньоекономічного, у зв'язку з чим у випадку відсутності факту такої реєстрації розрахунки за ним здійснюватись не могли і він укладався без «ділової мети». Крім того, представник податкового органу поставив під сумнів достовірність копій виписок з банківських рахунків позивача як доказу здійснення платежів у рамках Договору про уступку права вимоги №1112-1 від 20 липня 2012 року.

Судом встановлено, що підставою віднесення ТзОВ «ВВМ ЯВІР»у II кварталі 2011 року до складу загальновиробничих витрат вартості маркетингових послуг, одержаних від фірми-нерезидента -Компанії ENTERPRISES»в розмірі 1 039 090,00 грн. була господарська операція, яка здійснювалась відповідно до Договору №1112 про надання маркетингових послуг від 05 січня 2011 року, укладеного між ТзОВ «ВВМ ЯВІР»(Замовник) та Компанією LD ENTERPRISES»(Виконавець), згідно з умовами якого Виконавець зобов'язався у відповідності до завдання Замовника провести роботу з маркетингового дослідження ринку металевого покрівельного матеріалу для скатних дахів, а Замовник оплатити Виконавцю зроблену роботу у відповідності до Договору. Вказаний договір передбачав, що виконана робота могла оформлятись Виконавцем у вигляді звітів та рекомендацій у довільній формі або передаватись Замовнику усно, загальну вартість послуг Виконавця встановлено у розмірі 130 000 доларів США.

24 травня 2011 року сторони вказаного Договору підписали Акт здачі-приймання виконаних робіт, який підтвердив, що Виконавець належним чином виконав свої обов'язки, провів роботу з маркетингового дослідження ринку металевого покрівельного матеріалу для скатних дахів в рамках Договору №1112 від 05.01.2011 року про надання маркетингових послуг на суму 130 000 доларів США і передав Замовнику відповідний звіт. Також у акті сторони підтвердили відсутність взаємних претензій та факт придбання Замовником наданих послуг.

20 липня 2012 року Компанія ENTERPRISES»(Цедент), ПП «Електрокабельпостач»(Цесіонарій) та ТзОВ «ВВМ ЯВІР»(Боржник) уклали Договір про уступку права вимоги №1112-1, згідно з яким до ПП «Електрокабельпостач»у повному обсязі перейшло право вимоги Компанії TFIELD ENTERPRISES»за Договором №1112 від 05.01.2011 року про надання маркетингових послуг. При цьому, сторони домовились, що ТзОВ «ВВМ ЯВІР»виконає свої зобов'язання перед ПП «Електрокабельпостач»у національній валюті України за курсом Національного Банку України станом на дату підписання Договору про уступку права вимоги і розмір такого зобов'язання становитиме 1 039 090 грн.

На виконання Договору про уступку права вимоги №1112-1 від 20 липня 2012 року Позивач провів на користь ПП «Електрокабельпостач»оплату на загальну суму 1 039 090,00 грн.

Суд погоджується з твердженням позивача, що згадані вище Договір №1112 про надання маркетингових послуг від 05 січня 2011 року, Акт здачі-приймання виконаних робіт від 24 травня 2011 року за Договором №1112 про надання маркетингових послуг та Договір про уступку права вимоги №1112-1 від 20 липня 2012 року відповідають вимогам до первинних документів, встановленим ст.9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», до яких належать: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарських операцій одиницю виміру господарської операції, посада осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказане підтверджується копіями відповідних первинних документів, банківських виписок, звіту з маркетингового дослідження ринку металевого покрівельного матеріалу для скатних дахів приєднаних до матеріалів справи, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Також суд вважає, що відповідач не спростував належний чином твердження позивача, що згадана господарська операція безпосередньо пов'язана з основними видами його господарської діяльності -оптова торгівля будівельними матеріалами, виробництво будівельних металевих виробів і конструкцій, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова та роздрібна торгівля тощо, оскільки вказані види діяльності за КВЕД зазначені у довідці з ЄДРПОУ по ТзОВ «ВВМ ЯВІР». Крім того, позивачем подано суду копії ряд договорів та первинних бухгалтерських документів про їх виконання, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання та продажу покрівельних матеріалів. Вказане однозначно доводить господарську доцільність отримання згаданих маркетингових послуг від Компанії ENTERPRISES», так як отримання достовірної інформації про ринок металевого покрівельного матеріалу для скатних дахів надає позивачу можливість ефективно планувати свою діяльність: правильно визначати асортимент товару, що закуповується та реалізується, коло його постачальників та покупців, встановлювати економічно обгрунтовані, конкурентоспроможні ціни на нього.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на необхідність реєстрації Договору №1112 від 05 січня 2011 року про надання маркетингових послуг у Національному банку України як зовнішньоекономічного і у випадку її відсутності неможливість здійснення платежів за ним, оскільки достовірно встановлено, що за вказаним договором оплата в іноземній валюті не здійснювалась через укладення Договору про уступку права вимоги №1112-1 від 20 липня 2012 року, за яким оплата відповідної суми була проведена у національній валюті України на користь підприємства-резидента -ПП «Електрокабельпостач». Також правильним є висновок позивача, що факт реєстрації чи нереєстрації Договору №1112 від 05 січня 2011 року про надання маркетингових послуг у Національному банку України жодним чином не впливає на його дійсність, відповідність законодавству та безпосередню пов'язаність отриманих послуг з господарською діяльністю позивача. Крім того, реєстрація окремих видів зовнішньоекономічних договорів передбачалась Указом Президента України від 7 листопада 1994 року №659/94 «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні», який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 29 червня 2005 року №1003/2005. Діючі на сьогодні Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та «Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, не передбачають необхідності реєстрації такого типу договорів, а лише встановлюють порядок здійснення банківського контролю за своєчасним надходженням товару (валютних коштів) за імпортними (експортними) операціями резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки (оплати), визначають відповідальність за порушення таких строків. У досліджуваних правовідносинах позивача з Компанією FIELD ENTERPRISES»та ПП «Електрокабельпостач»проведення оплати в рамках Договору про уступку права вимоги №1112-1 від 20 липня 2012 року і через певний проміжок часу після отримання послуг від нерезидента не суперечить жодному нормативно-правовому акту.

Відповідно до пункту «г»пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. У свою чергу, пп.14.1.108. п.14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що маркетингові послуги (маркетинг) -це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Таким чином, ТзОВ «ВВМ ЯВІР»правомірно зменшило оподатковуваний прибуток на суму витрат на маркетингові послуги в розмірі 1 039 090,00 грн., одержаних від фірми-нерезидента -Компанії RTFIELD ENTERPRISES», а донарахування податковим органом податку на прибуток в сумі 238 991,00 грн. є неправомірним.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, тому застосування до позивача штрафних санкцій є протиправним.

З огляду на вказане, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002332320 від 03 жовтня 2012 року в частині донарахування (збільшення) грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ ЯВІР» з податку на прибуток в сумі 238 991,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби №0002332320 від 03 жовтня 2012 року в частині донарахування (збільшення) грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ ЯВІР»з податку на прибуток в сумі 238 991,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ ЯВІР» судовий збір у розмірі 2146 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 16 листопада 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.