Постанова № 27641773, 08.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року 2а-4492/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -Мельник М.М.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс Україна»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс Україна»(далі -позивач) з позовною заявою до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000081502 від 5 квітня 2012 року (далі -оскаржуване рішення).

Ухвалами суду від 27 вересня 2012 року було порушено провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16 жовтня 2012 року. 16 жовтня 2012 року розгляд справи було відкладено за клопотанням позивача до 6 листопада 2012 року. В судовому засіданні 6 листопада 2012 року було оголошено перерву з метою надання представником позивача додаткових доказів по справі до 8 листопада 2012 року. В судове засідання 8 листопада 2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений на жодне з судових засідань не з'явився, ніяких документів щодо заявленого позову чи до суду не надіслав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що відповідач невірно застосував норми податкового законодавства, в наслідок чого позбавив позивача на належний податковий кредит.

Щодо відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За умов відсутності будь-якого документу від відповідача з якого суд міг би встановити, що відповідач заперечує проти позову, та враховуючи обов'язок відповідача як суб'єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваного рішення у разі такого заперечення, суд виходить з того, що відповідач не заперечує проти заявленого позову та не має, відповідно, доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Дослідивши обставини справи суд встановив наступне.

Предмет позову становлять правовідносини між сторонами з приводу правомірності оскаржуваного рішення. В свою чергу, оскаржуване рішення стосується спору між сторонами щодо правомірності формування податкового кредиту у пізніших звітних періодах, щодо періоду, в якому були здійснені господарські операції та отримані податкові накладні.

Прийняттю оскаржуваного рішення передували наступні обставини. Відповідачем по справі було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість (далі -ПДВ), внаслідок якої було складено акт від 12 березня 2012 року №16/15-309/21638055 (далі -Акт перевірки). За висновками Акта перевірки відповідач виніс оскаржуване рішення, яким збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 396 420 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на 99 105 гривень. За наслідками перегляду оскаржуваного рішення в порядку адміністративного провадження, останнє було залишене в силі рішенням Державної податкової служби України №347/0/61-12/10-2115 від 15 серпня 2012 року.

Як слідує з Акта перевірки та оскаржуваного рішення, єдиною підставою для винесення оскаржуваного рішення є порушення позивачем пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ податкових накладних, які отримані у періодах, наступних за періодом, у якому її виписано, не включені до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на яких припадає дата отримання податкової накладної.

Із розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2012 року, господарськими операціями, у зв'язку з якими позивачем було сформовано податковий кредит у цьому періоді були господарські операції з ТОВ «ДАБЛ-Ю НЕТ УКРАЇНА»(далі -Контрагент-1) та ТОВ УКРАЇНСЬКА ДИСТРИБ'ЮЦІЙНА КОМПАНІЯ»(далі -Контрагент-2).

Між позивачем та Контрагентом-1 було укладено договір №ВК-2218-08/10 від 6 серпня 2010 року про надання телекомунікаційних послуг. В порядку виконання сторонами цього договору позивач отримав від Контрагента-1 послуги доступу до мережі Інтернет, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №WU-10492 від 31 жовтня 2011 року, податковою накладною №497 від 14 жовтня 2011 року на загальну суму 3500 гривень, з якої сума ПДВ становить 583 гривні 33 коп. Оплата послуг здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №14 від 14 жовтня 2011 року. Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача, останній отримав податкову накладну №497 14 жовтня 2012 року.

Між позивачем та Контрагентом-2 було укладено дистриб'юторську угоду №49/07-д від 5 листопада 2007 року. В порядку виконання сторонами цього договору позивач отримав у Контрагента-2 послуги по просуванню продукції, що підтверджується актом здачі-приймання послуг №16 від 28 жовтня 2011 року, податковою накладною №252 від 28 жовтня 2011 року на загальну суму 87 704 гривень 98 коп., з якої сума ПДВ становить -14 284 гривень 16 коп. Оплата послуг здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №27 від 28 жовтня 2011 року. Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача, останній отримав податкову накладну №497 28 жовтня 2012 року.

З податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року слідує, що позивач не включив у відповідному звітному періоді, тобто у жовтні 2011 року до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих 14 та 28 жовтня 2011 року податкових накладних.

Однак, у січні 2012 року позивач до декларації з ПДВ за січень 2012 року подав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту (додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року), де в Розділі ІІ, зазначив операції з Контрагентом-1 (номер операції -370024026550) та Контрагентом-2 (номер операції - 331639720208), як такі які надають позивачу право на формування податкового кредиту. Тобто, позивач заявив про реалізацію свого права на податковий кредит в січні 2012 році за правовою підставою (отримання податкових накладних), яка виникла в жовтні 2012 року.

Із Акта перевірки сліду, що підставою для винесення оскаржуваного рішення був висновок відповідача, що отримавши податкові накладні №497 та №252 в жовтні 2011 року позивач мав право на формування податкового кредиту лише в жовтні 2011 році, і, відповідно, не мав права у наступних звітних періодах.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання послуг.

Зі змісту договору №ВК-2218-08/10 від 6 серпня 2010 року про надання телекомунікаційних послуг та угоди №49/07-д від 5 листопада 2007 року, слідує, що позивач за цими угодами придбав у Контрагента-1 та у Контрагента-2 послуги, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Із матеріалів справи слідує, що обидві події настали щодо господарських операцій №№ 370024026550 та 331639720208 в жовтні 2011 року. Враховуючи цю обставину та застосовуючи норми п.198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, суд встановив, що право на формування податкового кредиту виникло в жовтні 2011 року, тому позивач мав право задекларувати суми податкового кредиту за звітний період -жовтень 2011 року. Однак реалізувавши своє право на формування податкового кредиту у пізнішому звітному періоді позивач не порушив норми чинного законодавства, що слідує з наступного.

Відповідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, право на формування податкового кредиту за господарськими операціями №№ 370024026550 та 331639720208 позивач згідно з зазначеною нормою Податкового кодексу України мав у період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року включно.

Позивач сформував податковий кредит за господарськими операціями №№ 370024026550 та 331639720208 у січні 2012 року, тобто -у термін, коли за ним зберігалось право на формування податкового кредиту відповідно до прямої норми Податкового кодексу України.

З огляду на вищезазначене висновки відповідача, прямо суперечать нормам Податкового кодексу України, а оскаржуване рішення, винесене на підставі цих висновків -є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в даній справі - обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 0000081502, прийняте Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 12 листопада 2012 р.