Постанова № 27641425, 19.11.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3448/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Чапко Д.Я.,

представника відповідача Килиба О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОлШе" ЛТД до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОлШе" ЛТД звернулось з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0000132300.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Ковельською об'єднаною державної податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №0000132300 на підставі акту від 04 липня 2012 року №392/22-13356796 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОлШе" ЛТД з питань правильності визначення податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року та правильності обчислення податку на прибуток за 3 квартали 2009 року при здійсненні операцій з ПП "Компанія проектування технологій".

В акті перевірки відповідачем зафіксовано, що ПП "Компанія проектування технологій" відсутнє за місцем знаходження, податкові декларації за 2009-2010 роки ДПІ у місті Суми не визнані податковою звітністю, у підприємства відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності щодо придбання та відвантаження товарів.

Зазначені обставини, на думку Ковельської ОДПІ, свідчать про те, що всі правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОлШе" ЛТД та Приватним підприємством "Компанія проектування технологій" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими правочинами, а отже є нікчемними.

Ковельською ОДПІ з урахуванням наведених в акті перевірки висновків, прийняте податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0000132300, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 880 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 14 220 гривень.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ від 20 липня 2012 року № 0000132300 незаконними, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ОлШе" ЛТД до перевірки надані всі первинні документи, що стосуються проведеної господарської діяльності з ПП "Компанія проектування технологій" та на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у червні та липні 2009 року.

Податкові та видаткові накладні виписані ПП "Компанія проектування технологій", товарно-транспортні документи, що засвідчують транспортування придбаної у ПП "Компанія проектування технологій" продукції, а також податкові та видаткові накладні, які засвідчують використання придбаного у ПП "Компанія проектування технологій" товару шляхом його реалізації ТОВ "Епіцентр К", на думку позивача відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704 та засвідчують реальність господарських взаємовідносин з ПП "Компанія проектування технологій", а тому висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених з ПП "Компанія проектування технологій" не відповідають дійсним обставинам справи та є такими, що не відповідають нормам права, що регулюють ці правовідносини.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю та просили його задовольнити з урахуванням обставин викладених в позовні заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. В поданих суду письмових запереченнях зазначив, що Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ОлШе" ЛТД з питань правильності визначення податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року та правильності обчислення податку на прибуток за 3 квартали 2009 року при здійсненні операцій з ПП "Компанія проектування технологій", за результатами якої складений акт від 04 липня 2012 року №392/22-13356796, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0000132300 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 880 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 14 220 гривень.

Пояснив, що в ході проведення перевірки встановлено, що в березні-липні 2009 року ТОВ "Олше" ЛТД здійснювало придбання товарів у ПП "Компанія проектування технологій". Договір поставки з ТОВ "ОлШе" ЛТД з ПП "Компанія проектування технологій" до перевірки не надано, а лише надані листи на ПП "Компанія проектування технологій", з проханням надати дублікат або завірену копію договору купівлі-продажу від 02 березня 2009 року.

Перевіркою встановлено, що у березні-липні 2009 року по договору купівлі-продажу від 02.03.2009 року ТзОВ "ОлШе" ЛТД отримало від ПП "Компанія проектування технологій" товарно-матеріальні цінності, а саме: секції огорожі, ворота, хвіртки, панелі на загальну суму 1 521 842, 32 грн. в тому числі ПДВ 253 640, 39 грн. Операції з придбання товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими та податковими накладними. За даними бухгалтерського обліку оплата із ПП "Компанія проектування технологій" не проведена. Станом на 19.06.2012 року у ТОВ "ОлШе" ЛТД існує кредиторська заборгованість з ПП "Компанія проектування технологій" у сумі 1 521 842, 32 грн.

Сума податку на додану вартість з вартості придбаних будівельних матеріалів у ПП "Компанія проектування технологій" в розмірі 253 640 грн. 00 коп. відображена у складі податкового кредиту з ПДВ, у тому числі за березень 2009 року в сумі 50 443 грн., за квітень 2009 року в розмірі 39 309 грн., за травень 2009 року в сумі 54 246 грн., за червень 2009 року в розмірі 55 047 грн. та за липень 2009 року в сумі 54 595 грн.

За даними автоматизованої системи "Співставлення сум податкових зобов'язань та даткового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ПП "Компанія проектування технологій" за березень, квітень травень, червень та липень 2009 року суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ОлШе" ЛТД відсутні.

Згідно акту від 03.01.2012 року №11/15-319/35934039 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Компанія проектування технологій" щодо підтвердження господарських відносин за період лютий 2009 року - листопад 2009 року, складеного ДПІ у місті Суми, вбачається, що операції ПП "Компанія проектування технологій" з придбання товарів у контрагентів-постачальників та їх подальшого продажу на адресу контрагентів-покупців не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Такі висновки ґрунтуються на тому, що за місцем реєстрації ПП "Компанія проектування технологій" та його посадові особи відсутні, податкові декларації з ПДВ подані підприємством протягом 2009-2010 років до ДПІ в м.Суми невизнані як податкова звітність, у ПП "Компанія проектування технологій" відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності щодо придбання, виробницва та відвантаження товарів.

Відсутність товарно-матеріальних цінностей (запасів) свідчить про відсутність можливостей у ПП "Компанія проектування технологій" реалізовувати продукцію чи товар. Відсутність необхідних для реалізації продукції, складських приміщень та транспортних засобів унеможливлює реалізації продукції та виконання робіт власними силами.

Таким чином угоди ТОВ "ОлШе" ЛТД з ПП "Компанія проектування технологій" є нікчемними, оскільки укладені без реальної мети настання наслідків обумовлених такими правочинами, а відтак податковий кредит ТОВ „ОлШе" ЛТД в розмірі 56 880 гривень сформований з порушенням пп.7.3.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З урахуванням наведеного представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази судом встановлені наступні обставини.

Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ОлШе" ЛТД з питань правильності визначення податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року та правильності обчислення податку на прибуток за 3 квартали 2009 року при здійсненні операцій з ПП "Компанія проектування технологій", за результатами якої складений акт від 04 липня 2012 року №392/22-13356796.

В даному акті перевірки відповідачем зафіксовано, що у березні-липні 2009 року здійснювало придбання у ПП "Компанія проектування технологій" товарно-матеріальних цінностей. Згідно наданих ТОВ "ОлШе" ЛТД первинних документів, товариство отримало від ПП "Компанія проектування технологій" товар, а саме: секції огорожі, ворота, хвіртки, панелі, тощо на загальну суму 1 521 842, 32 грн. в тому числі ПДВ 253 640, 39 грн. Операції з придбання товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими та податковими накладними. За даними бухгалтерського обліку оплата із "Компанія проектування технологій" не проведена.

Про перевезення товару ТОВ "ОлШе" ЛТД до перевірки надано товаротранспортну накладну від 05 червня 2012 року.

Суми податку на додану вартість з вартості придбаних будівельних матеріалів у ПП "Компанія проектування технологій" в розмірі 253 640 грн. 00 коп. відображена у складі податкового кредиту з ПДВ, у тому числі за березень 2009 року в сумі 50 443 грн., за квітень 2009 року в розмірі 39 309 грн., за травень 2009 року в сумі 54 246 грн., за червень 2009 року в розмірі 55 047 грн. та за липень 2009 року в сумі 54 595 грн.

Також, в акті від 04 липня 2012 року №392/22-13356796 Ковельською ОДПІ зафіксовано, що згідно отриманого від ДПІ у місті Суми акту від 03.01.2012 року № 11/15-319/35934039 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Компанія проектування технологій" щодо підтвердження господарських відносин за період з лютого 2009 року по листопад 2009 року, встановлено, що ПП "Компанія проектування технологій" за місцем реєстрації відсутня, податкові декларації з ПДВ, подані підприємством протягом 2009-2010 років до ДПІ в м. Суми, невизнані як податкова звітність, у ПП "Компанія проектування технологій" відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності щодо придбання, виробництва та відвантаження товарів.

За результатами перевірки ПП "Компанія проектування технологій" встановлено, що фінансово-господарською діяльністю підприємство не займалось. Фактично операцій з продажу та придбання товарів, робіт та послуг не здійснювало, у зв'язку з чим та на підставі ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ДПІ у місті Суми в акті перевірки від 03.01.2012 року №11/15-319/35934039 зроблений висновок про нікчемність правочинів укладених ПП "Компанія проектування технологій" з підприємствами-покупцями.

З урахуванням обставин, зафіксованих ДПІ у місті Суми в акті від 03.01.2012 року № 11/15-319/35934039 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Компанія проектування технологій", Ковельською ОДПІ зроблений висновок, що ТОВ "ОлШе" ЛТД в порушення пп.3.1.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, завищений податковий кредит за березень, квітень травень, червень та липень 2009 року на загальну суму 253 640 гривень.

На підставі акту перевірки від 04 липня 2012 року №392/22-13356796 Ковельською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0000132300, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 880 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 14 220 гривень.

Однак, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0000132300 протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.7.4.1 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5.1 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що ТОВ "ОлШе" ЛТД сформований податковий кредит в червні та липні 2009 року на підставі податкової накладної від 30.05.2009 року № 300508 виписаної на загальну суму 325 477 гривень 48 копійок, в тому числі податок на додану вартість 54 246 гривень 25 копійок та податкової накладної від 05 червня 2009 року № 050603 на загальну суму 330 283 гривні 27 копійок.

Як вбачається з рядка 17 податкових декларацій з податку на додану вартість, а також додатку 5 до зазначених декларацій "Розшифровка податкового кредиту в розрізі контрагентів", суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту в червні та липні 2009 року.

Згідно п.7.2.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.7.2.3 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Як вбачається з підпункту 7.2.4 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

З урахуванням зазначених норм Закону, суд дійшов висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі податкових накладних складених згідно вимог п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доказів, які б свідчили, що ТОВ "ОлШе" ЛТД чи ПП "Компанія проектування технологій" на момент складення податкових накладних не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість суду не надано.

Як вбачається зі складеного ДПІ у місті Суми акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Компанія проектування технологій" №11/15-319/35934039 від 03.01.2011 року, підприємством у податковій звітності з податку на додану вартість за червень та липень 2009 року до складу податкових зобов'язань включені суми податку на додану вартість по податкових накладних виписаних на ТОВ "ОлШе" ЛТД. (а.с.114).

З наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вбачається, що товар отриманий від ПП "Компанія проектування технологій" перевозився вантажним транспортним засобом "КАМАЗ 5320" номерний знак 53-57 ВНО (а.с.96-103).

Також судом встановлено, що отриманий позивачем від ПП "Компанія проектування технологій" товар в подальшому використовувався ТОВ "ОлШе" ЛТД у власній господарській діяльності, а саме реалізовувався на ТОВ "Епіцентр К", що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товару (а.с.165-236).

Отже, з наявних у матеріалах справи письмових доказах, вбачається, що господарська операція ПП "Компанія проектування технологій" та ТОВ "ОлШе" ЛТД фактично відбувалась, а відтак податковий кредит за червень та липень 2009 року ТОВ "ОлШе" ЛТД сформований правомірно.

Стосовно посилання відповідача в акті перевірки 04 липня 2012 року №392/22-13356796 щодо нікчемності правочинів між ТОВ "ОлШе" ЛТД та ПП "Компанія проектування технологій", суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між ТОВ "ОлШе" ЛТД та ПП "Компанія проектування технологій" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції ТОВ "ОлШе" ЛТД та ПП "Компанія проектування технологій" носили реальний характер, про що вказує те, що згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2009 року, однією стороною було проведено поставки товару, а другою відповідно здійснено розрахунки за вищевказаний товар.

Також, в судовому засіданні не знайшли підтвердження посилання представника відповідача на те, що ПП "Компанія проектування технологій" через відсутність транспортних засобів та віддаленість контрагента не могло здійснювати поставку товарів, оскільки, як встановлено судом товар обумовлений договором постачався позивачу вантажним транспортним засобом "КАМАЗ 5320" номерний знак 53-57 ВНО та підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та подорожніми листами.

Крім того, вищевказаний товар позивачем в подальшому був реалізований ТОВ "Епіцентр К", що в свою чергу також підтверджується відповідачем в запереченнях поданих до суду 09.11.2012 року (а.с.55) та матеріалами справи.

Таким чином, актом перевірки №392/22-13356796 від 04 липня 2012 року не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірного правочину слугували результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Компанія проектування технологій", зафіксовані ДПІ у місті Суми в акті від 03.01.2012 року № 11/15-319/35934039.

Однак, в силу приписів ст.ст. 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21-47-а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п.57.4 ст. 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а тому оскільки відповідачем протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з березня 2009 року по липень 2009 року в розмірі 56 880 грн. тому і застосування штрафних санкцій в розмірі 14 220 грн. є також протиправним.

Повноваження суду при вирішенні справи передбачені статтею 162 КАС України, пунктом 1 частини 2 якої передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 КАС України суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 20 липня 2012 року №0000132300 слід визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача не наполягав на стягненні з Державного бюджету України витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000132300 від 20.07.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока