Рішення № 27636078, 26.11.2012, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

26.11.2012

Справа № 2215/396/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2012 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді Сагайдак І.М.

секретаря: Кантонистої О.О.

з участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника -

адвоката ОСОБА_4;

відповідачки ОСОБА_5 та її представника -

адвоката ОСОБА_6

прокурора Стефанського С.М.;

представника органу опіки та піклування Решнівецької сільської

ради Талимончик П.С.;

представника органу опіки і піклування Старокостянтинівської

райдержадміністрації Юхимович Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, визнання дій щодо перешкоди в реєстрації місця проживання незаконними, визнання права на реєстрацію в житловому будинку та зобов»язання провести реєстрацію місця проживання,

в с т а н о в и в:

В січні 2012 року позивачі ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах двох неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_9 ОСОБА_10, а також ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом (а.с.20-21) до ОСОБА_5 і просять зобов»язати останню не чинити їм перешкод в користуванні житловим приміщенням, що розташоване по АДРЕСА_1, а саме без їхнього відома та згоди не проникати у вказане жиле приміщення, не виганяти їх з житлового приміщення та не викидати належні їм речі.

В обґрунтування заявленого позову посилаються на те, що з 1993 року вони проживають у будинку АДРЕСА_1 Старокостянтинівського району, куди поселились на прохання власника будинку ОСОБА_11 як члени його сім»ї. Їхнє право користування вказаним приміщенням визнано рішенням Старокостянтинівського районного суду від 24 грудня 2010 року. Однак, відповідачка з 2011 року вчиняє неправомірні дії по їх виселенню з даного будинку, застосовуючи при цьому фізичний та психологічний тиск. Так, 02 березня 2011 року вона без їх дозволу зайшла у будинок, затіяла сварку, почала виносити належні їм речі. 29 жовтня 2011 року ОСОБА_5 знову самовільно увійшла до будинку й знову викинула на вулицю належні їм речі, не впускала в будинок, перешкоджала занести речі в будинок.

Такі дії відповідачки вважають незаконними, оскільки вони порушують їхнє право на недоторканість житла та перешкоджають належно користуватись ним.

В ході судового розгляду справи позивачі збільшили позовні вимоги (а.с.31), звернувшись з вимогами й до Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, і просять також визнати незаконними дії ОСОБА_5 щодо перешкод в реєстрації їх місця проживання в будинку АДРЕСА_1, визнати за ними право на реєстрацію місця проживання за вищезазначеною адресою, а також зобов»язати службу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області зареєструвати їх місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягають на їх задоволенні, посилаючись на те, що їхнє право користування спірним приміщенням встановлено рішенням Старокостянтинівського районного суду від 24 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, а тому відповідачка не має права чинити їм перешкод у користуванні цим приміщенням.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 проти позову заперечили, пояснивши, що з 01 січня 2011 року власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, яка має право на власний розсуд користуватись та розпоряджатись ним. При цьому, відповідачка заперечила факт вчинення нею будь-яких неправомірних дій по відношенню до позивачів та неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Відповідач Старокостянтинівський РВ УМВС України в Хмельницькій області, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

Прокурор Стефанський С.М., який вступив в справу в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просить позов задоволити.

Представник органу опіки та піклування виконкому Решнівецької сільської ради Талимончик П.С. при вирішенні спору покладається на думку суду.

Представник органу опіки і піклування Старокостянтинівської райдержадміністрації Юхимович Л.М. при вирішенні спору покладається на думку суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 1993 році позивачка ОСОБА_2 та її колишній чоловік ОСОБА_13 поселились у житловий будинок АДРЕСА_1 Старокостянтинівського району з дозволу власника будинку ОСОБА_11, який є для ОСОБА_13 дідом, як члени сім»ї останнього. В цьому будинку народились і стали проживали їхні діти: ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Після розлучення із ОСОБА_13 позивачка ОСОБА_2 та троє їх дітей залишились проживати у зазначеному будинку. В серпні 2010 році власник будинку ОСОБА_11 в судовому порядку намагався виселити позивачку ОСОБА_2 та трьох її дітей з належного йому будинку та не визнавав їхнє право користування цим будинком.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 24 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_11 про визнання ОСОБА_2 та її дітей такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 та у їх виселенні з цього будинку було відмовлено. Цим же рішенням визнано за ОСОБА_2 та її трьома дітьми право користування житловим приміщенням, що розташоване по АДРЕСА_1, оскільки таке право ОСОБА_2 та її дітей, які вселились у спірний будинок та проживали там, як члени сім»ї ОСОБА_11, не визнавалось останнім.

Вказані обставини встановлені рішенням Старокостянтинівського районного суду від 24 грудня 2010 року, а тому в силу ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

20 січня 2011 року ОСОБА_11 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу ОСОБА_15, відчужив ОСОБА_5 належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 Старокостянтинівського району та земельну ділянку, що розташована за цією ж адресою площею 0,477 га. 08 лютого 2011 року ОСОБА_5 зареєструвала придбаний нею у ОСОБА_11 житловий будинок в Старокостянтинівському БТІ.

Вказані обставини підтверджуються: договором купівлі-продажу житлового будинку від 20 січня 2011 року, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 січня 2011 року, витягом Старокостянтинівського БТІ про державну реєстрацію спірного житлового будинку від 08 лютого 2011 року.

Відповідно до положень ст.ст.379, 380, 381 ЦК України об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - жилий будинок, садиба.

Права власника жилого будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, згідно яких власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слідує, що виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Таким чином, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.

Передбачаючи право власника житлового будинку на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку на відміну від договору найму (оренди) житла (ст.ст. 810, 814 ЦК України).

Частина ж 4 статті 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не набули самостійного права на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, з підстав, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо).

Отже, вони втратили право користування ним, оскільки не є членами сім»ї нового власника ОСОБА_5 і їх права похідні від прав колишнього власника будинку ОСОБА_11, членом сім'ї якого вони були.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки рішенням Старокостянтинівського районного суду від 24 грудня 2010 року право користування спірним будинком було визнано за ОСОБА_2 та її трьома дітьми, як членами сім»ї ОСОБА_11, тому зі зміною власника будинку позивачі, які з підстав, передбачених законом не набули самостійного права на цей будинок, втратили право користування ним, через що у них відсутні будь-які правові підстави для звернення до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні спірним будинком та з вимогами щодо їхньої реєстрації у цьому будинку.

З огляду на викладене, в задоволенні даного позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.3, 11, 61 ч.3, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 379, 380, 381, 383, 405 ч.1 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ч.1 ЖК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, визнання дій щодо перешкоди в реєстрації місця проживання незаконними, визнання права на реєстрацію в житловому будинку та зобов»язання провести реєстрацію місця проживання відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: