Рішення № 27635168, 01.10.2012, Берестовський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Червоногвардійський районний суд м. Макіївки)

01.10.2012

Справа №-2 \0553\444\12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2012 року. Суд Червоногвард1йського району міста Макіївки

у складі:

Головуючого: судді Кононихіної Н. Ю.

При секретарі: Мороз Д. І. , Корецької В. О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в Місті Макіївці

Цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 « про стягнення суми кредитної заборгованості «, та зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» «про захист прав споживачів банківських послуг та визнання дій неправомірними щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором «,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся представник Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 « про стягнення суми кредитної заборгованості «. Із зустрічним позовом до суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» «про захист прав споживачів банківських послуг та визнання дій неправомірними щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором «

Із матеріалів основного позову Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 « про стягнення суми кредитної заборгованості «вбачається , що 20 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ПАТ УкрСиббанк»- є правонаступником вказаної установи Банку ) та ОСОБА_1 -Відповідач 1 - був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11385056000 , згідно з яким Відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 12 000,00 доларів США 00 центів на строк з 20 серпня 2008 року по 20 серпня 2015 року, зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 15,0 % річних.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору кредит було надано для особистих потреб.

Згідно п. п. 1.2.2., 1.3.3. Кредитного договору Відповідач 1 зобов'язався щомісячно сплачувати кредит в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору), а також сплачувати відсотки згідно п. п. 1.2.2.., 1.3.4. Кредитного Договору з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за Кредитним договором.

Таким чином, станом на 30.01.2012 року загальна сума.простроченої заборгованості Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором, що підлягає поверненню, складає 3 153,92 (три тисячі сто п'ятдесят три) долара США 92 цента, що еквівалентно сумі 25 198,88 гр., з яких:

прострочена заборгованість за кредитом - 1 710,07 (одна тисяча сімсот десять) доларів США 07 центів, що еквівалентно сумі 13 662,95 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 95 копійок;

прострочена заборгованість за відсотками - 1 443,85 (одна тисяча чотириста сорок три) долара США 85 центів, що еквівалентно сумі 11 535,93 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) гривень 93 копійки.

Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення термінів погашення будь- яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, зокрема термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів за кредит. Банк має право вимагати від Відповідача ОСОБА_1 сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платег- сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валкі заборгованості станом на дату нарахування такої гієні.

Станом на 30.01.2012 року загальний розмір нарахованої пені за Кредитним договором склад: 221,12 (двісті двадцять один) долар США 12 центів, що еквівалентно сумі 1 766,70 (одна тисяча сімсе шістдесят шість) гривень 70 копійок, з яких:

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 126,53 (сто двадцять шість) долар США 53 центів, що еквівалентно сумі 1 010,94 (одна тисяча десять) гривень 94 копійок; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 94 (дев'яносто чотири) доларів США 59 центів, шо еквівалентно сумі 755,76 (сімсот н'ятдес п'ять) гривень 76 копійок.

До теперішнього часу зазначену заборгованість і пеню Відповідачем ОСОБА_1не сплачено.

Частиною 2 ст. 1050 ІДК України встановлено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника поверня позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагв дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Станом на 30.01.12 року частина кредиту, що залишилась до виплати Відповідачем І за Кредитним договором і яку Позивач має право вимагати від Відповідача 1, відповідно до ч. 2. ст. 1050 ЦКУ. становить 6 285,60 доларів США , що еквівалентно сумі 50 220, гривень

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 20 серпня 2008 року був укладений Договір поруки № 224323 (далі - Договір поруки ) з громадянкою України ОСОБА_2 - Відповідач 2 .

Згідно п. п. 1.3 вищевказаного Договору поруки. Відповідач 2 зобов'язався відповідати перед Позивачем в тому ж обсязі, що і Відповідач 1 за Кредитним договором, зокрема, за повернення основи суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій , : встановлених Кредитним договором. Статтею 554 ЦКУ встановлено, що у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідає перед кредитором солідарно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя . Пунктом 1.4. Договорів поруки встановлена солідарна відповідальність Відповідача 1 і Відповідача 2 . Відповідно до положень ст. 553 ЦКУ поручитель (Відповідач 2) відповідає перед кредитором (Позивачем )за і порушення зобов'язання боржником (Відповідач 1).

За змістом положень частини першої сг. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється в: відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Тому Позивач має право вимагати дострокового повернення всієї- заборгованості за Кредитним договором, розмір якої станом на 30.01.2012 року становить 9 660.6 доларів США , що еквівалентно сумі 77 185,63 гривень , з яких: строкова заборгованість за кредитом - 1 710,07 доларів США , що еквівалентно сумі 13 662,95 гр. , прострочена заборгованість за кредитом - 6 285,60 доларів США , що еквівалентно сумі 50 220,06 гривень ; прострочена заборгованість за відсотками - 1 443,85 долара США , що еквівалентно сумі 11 535,93 гривень ; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 126,53 доларів США , що еквівалентно сумі 1 010,94 гривень ; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 94,59 доларів США , що еквівалентно сумі 755,76 гривень .

На підставі ст.ст. 526, 530, 553, 554, 610, 625, ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України представник позивача прохав стягнути кредитну заборгованість солідарно з боржника та його поручителя ,а саме стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 9 660,64 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату постановлення рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рахунок № 29090000000113 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 ,а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 771,86 гривні

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги ,у задоволенні зустрічного позову прохав відмовити .

Із матеріалів зустрічного позову вбачається , що між ОСОБА_1, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк укладено кредитний Договір № 11385056000 від 20.08.2008 року. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного Договору Банку була достовірно надана інформація про фінансово-майновий стан ОСОБА_1та відповідно до умов надання кредитних коштів мною була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти сумі 12 000 доларів США 00 центів (дванадцять тисяч доларів США 00 центів), що дорівнює еквіваленту 58123.20 (п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять три гри. 20 когі.). Відповідно до п. 1.3.1 Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі і 5% (п'ятнадцяти відсотків) річних та комісії, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом. У п. 1.3.4 кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 01 по 25 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого ча графіком становить 300,00 доларів США. Станом на 01.02.201 Іроку мною сплачено за кредитним договором 7157,39 доларів США.

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої певні дії .

Однак , банк надав позичальнику і розмістив у запропонованій ним анкеті позичальника, не містять попередження про те, що валютні ризики під час виконання умов договору несе позичальник, не містять інформації про наявні форми кредитування, відмінностей між ними й, в тому числі, відмінності зобов'язань позичальника за цими різними формами кредитування, про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Аналіз зазначених положень та кредитного договору в цілому дозволяє зробити висновок про те, що договором встановлені доволі жорсткі обов'язки позичальника, в той же час, як надання кредиту обумовлене лише власним розсудом банку. Під час укладення кредитного договору банк не надав позичальнику інформацію про очікуванні результати виконання умов договору позичальником, проте, інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору надав не в повному обсязі та в нечіткий, незрозумілий та двозначний спосіб. Банк керувався лише метою повного забезпечення власних інтересів на шкоду та на порушення балансу інтересів іншої сторони.

Відповідно статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Згідно до Постанови Національного Банку України № 168 від 10.05.2007р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р.:

Банк розміщує залучені кошти на власний ризик Згідно статті 345 Господарського Кодексу України - Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Згідно статті 44 Закону України «Про банки та банківську діяльність»: «Банк створює постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпаргнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет. Банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів».

Цивільним законодавством України та положеннями Кредитного договору не передбачено, що ризик зміни курсу гривні по відношенню до валюти кредиту несе позичальник.

Згідно із ч. 1. ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Відповідно до п. п. «в», «і»ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача та про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За правилом підпункту 6 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Також під час дії договору позичальник багаторазово звертався до банку з різними заявами, у тому числі й із заявою про зміну валюти зобов'язання договору. Банк не надавав на ці звернення відповіді по суті, але пропонував зміну умов договору, які не були справедливими, були спрямовані на захист лише інтересів банку. При цьому, банк не вніс застереження щодо відповідальності сторін за валютні ризики, що є порушенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, згідно із приписами п. 3.8 яких у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовусгься банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Зазначені Правила від 10 травня 2007 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808. опубліковано в Офіційному віснику України 8.06.2007 року. Відповідно до ст. ст. 1 та 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу (які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер), набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Крім зазначеного, Правила від 10 квітня 2007 року у п. 1.3. містять вимогу до комерційних банків забезпечити виконання цих правил не лише під час укладання кредитних договорів, але й у разі усних чи письмових звернень споживачів.

Додатковим обгрунтуванням наявності такої істотної помилки може слугувати також й той факт, що позивач не погодився би на такі умови отримання кредиту, якби був обізнаний про них повною мірою, та не уклав би договір, якби міг передбачити настання цих обставин або уклав би договір на інших умовах.

Поведінку працівників банку не можна визнати повною мірою добросовісною, оскільки вона сприяла потраплянню позивача в оману стосовно істотних умов кредитного договору.

Одним з наслідків світової фінансової кризи є обвал курсу гривні по відношенню до іноземних валют, що знайшло своє підтвердження в наступних нормативно-правових актах: рішення ради національної безпеки оборони України від 20 жовтня 2008 року „Про невідкладні заходи з підсилення фінансово-бюджетної дисципліни й мінімізації негативного впливу мирової кризи на економіку України", яке введено в дію указом Президента України від 24 жовтня 2008 року № 95/2008; в Законі України ,.Г1ро першочергові заходи з попередження негативних наслідків фінансової кризи та про внесення змін в деякі законодавчі акти України'1 № 639-6 від 31 жовтня 2008 року; в Указі Президента України від 17 листопада 2008 року № 1046/2008 .Про додаткові заходи подолання фінансово-економічної кризи в Україні".

Статтею 22 зазначеного Закону передбачено судовий захист прав споживачів, а ст. 110 ЦПК України щодо альтернативної підсудності надано споживачці право вибору підсудності у судах загальної юрисдикції, а саме: за місцем проживання споживачки або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Крім цього, відповідачем було незаконно підвищено відсоткову ставку за договором кредиту від 15% до 30% річних в односторонньому порядку.

Так, п. 1.3.1 Договору передбачено, що за користування кредитними коштами протягом перших календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 15% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі...Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості. Розділом 5 кредитного договору встановлений порядок повідомлення збільшення розміру процентної ставки, а саме п.5.2 зазначає, що Банк не пізніше ніж 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою Позичальника. Звертаю увагу суду на те, що жодного разу мною не було отримано повідомлення про підвищення відсоткової ставки, а також при отриманні мною розрахунків мені не зрозуміло коливання відсоткової ставки, яка не відповідає подвійній, що вказано в умовах договору, а кожен раз є різною.

Крім цього, відповідно до п.4.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної ставки НБУ України.

Станом на 08.11.11 року ОСОБА_1 не було повідомлено про підвищення відсоткової ставки, про те що вона збільшена я дізнався отримавши розрахунок заборгованості за кредитом.У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не давав своєї згоди відповідачу на запровадження нової відсоткової ставки за кредитом, вважаю такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства України.

Будь-яких письмових угод про зміну процентної ставки ОСОБА_1 не вчиняв. Але після підвищення щомісячні сплати за кредитом суттєво збільшилися, при цьому у ОСОБА_1 не змінилися на ліпше умови існування та розмір щомісячного доходу. Отже, запропонована та запроваджена відповідачем зміна відсоткової ставки за кредитом, застосована згідно з п. 1,3.1 Договору, тягне для позивача настання шкоди, шо значно перевищує затрати, на які я розраховувала у момент укладення Договору.

Частина 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначає, що зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Окрім того, згідно з ч. 2, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Частиною 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (вищевказані норми в редакції Закону України № 661-VI від 12.12.2008 р.).

Згідно аб.2 п.З ст..6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В ч.І ст.203 Цивільного кодексу України вказано про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п'ятого, шостого ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для недійсності правочину (ст.215 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 ЦК України, зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) з грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

П.2 цієї ж статті зазначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або виконаного неналежно виконаного зобов'язання.

П.З цієї ж статті зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вказані норми чинного законодавства дають можливість зробити висновок, що и. 1.3.1 Кредитного договору суперечить нормам Закону, оскільки в ньому вказано, що боржник при порушенні зобов'язання повинен сплачувати подвійні відсотки по залишку кредиту, тобто здійснювати подвійну плату за користування кредитними коштами, яка розраховується від суми взятого кредиту.

Крім того , п.4.1 Кредитного договору також передбачена відповідальність позичальника за невиконання зобов'язань. Тобто п. 1.3.1 та п.4.1 Кредитного договору передбачена подвійна відповідальність позичальника за невиконання зобов'язання, що не допускається згідно зі ст..61 Конституції України, в якій зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідач вважає, що банк фактично збільшив розмір процентів за кредитним договором у односторонньому порядку без згоди позивача, хоча на цей час уже була чинною стаття і 056-1 ЦК України про заборону таких дій.

Тому на підставі .ст. З, 4,6, 13,16, 27, 203, 215,216,227,229 236, 524, 548,627,633, 652,651 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 прохав у задоволенні основного позову відмовити , зустрічний позов задовольнити ,а саме визнати дії відповідача відносно зміни в односторонньому порядку умов дог овору кредиту стосовно збільшення відсоткової ставки незаконними , зарахувати отриману різницю по відсотках від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту.

У судовому засіданні представниик ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги ,у задоволенні основного позову прохав відмовити, вказавши, що строк для виконання договору поруки витік , тому договір підлягає припиненню .

Відповідач за основаним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 прохала суд розглядати справу у її відсутності , тому суд слухає справу у її відсутності на підтаві доказів, наданих у судовому засіданні .

Суд, вислухавши доводи сторін , вивчивши матеріали справи, вважає , що основний позов підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав :24 липня 2008 року ОСОБА_1 особисто звернулася до АК1Б "УкрСиббанк" з проханням про надання йому кредиту. Даний факт підтверджується Заявкою-Анкетою на отримання кредиту (копія надається). В даній заявці Позивач власноручно вказала бажану суму отримання кредиту, валюту та строк, на якій вона бажає отримати кредит, а саме, 12 000.00 доларів США на строк 120 місяців, процентна ставка за користування кредитом - 15% річних.

Отже, ОСОБА_1 був ініціатором виникнення взаємних зобов'язань між ним та АТ «УкрСиббанк».

Відповідно до ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин - є актом вільного волевиявлення особи, тобто ОСОБА_1 свідомо брав на себе зобов'язання по поверненню кредиту та процентів АТ «УкрСиббанк»саме у іноземній валюті.

Згідно зі ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ст. 627 ЦКУ закріплено свободу договору, відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Жоден законодавчий акт України не містить прямої заборони на укладення договору споживчого кредиту в іноземній валюті.

Згідно з п. 7.13. Кредитного договору, підписанням даного договору Позичальник засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору; повністю розуміє всі умови цього Договору, свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними і вважає їх справедливими по відношенню до нього; підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору

Ст. 1046 ЦК України закріплює, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Також обов'язок Позичальника повернути кредит та сплатити проценти передбачено ст. 1054 ЦК України.

ОСОБА_1 заздалегідь були відомі усі умови договору,з якими він погодовся шляхом підписання Кредитного договору № 11385056000 від 20.08.08 року,а також ОСОБА_1 досить тривалий час виконував зобов*язання по сплаті грошових кредитних коштів , що свідчить про його згоду усіма пунктами договору.

20 серпня 2008 р. між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11385056000. відповідно до якого Позивачці були надані кредитні кошти іноземній валюті в сумі 12 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення 20 серпня 2015 року та сплатою відсотків у розмірі 15,0 % річних.

На виконання умов кредитного договору Відповідач надав Позивачу кредитні кошти, саме в іноземній валюті і доларах США у розмірі 12 000,00 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № 26204195218900. З моменту зарахування коштів на рахунок Позичальника № 26204195218900 вокі стали власністю Позивачки.

З боку Банку були належним чином виконані всі умови, передбачені кредитним договором та чинник законодавством, тому, не викликає сумніву обов'язок ОСОБА_1 повернути отримані кошти та сплатити процент саме у тій валюті, у якій грошові кошти були надані АТ «УкрСиббанк».

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якок правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судок недійсним.

Також, звертаємо увагу суду на той факт, що з лютого 2011 року Позичальник неналежним чином викон>* покладені на нього зобов'язання, у зв'язку з чим у нього утворилася прострочена заборгованість за тілом кредиту т»відсотками по кредиту. Про наявність простроченої заборгованості ОСОБА_1 та його фінансовому поручитель ОСОБА_2 були направлені вимоги про погашення заборгованості протягом 10 днів з дати отримання даної вимога яку він та його поручитель отримали, відповідно до поштового повідомлення про вручення (копія надається Жодних дій з врегулювання даного питання з боку Позивача здійснено не було у зв'язку з чим АТ «УкрСиббан»" був змушений звернутися до Червоногвардійського районного суду м. Макіївка за захистом свого порушеного права

Крім того , ОСОБА_1 посилається на несправедливість умов кредитного договору та порушенк* законодавства "Про захист прав споживачів". Дане ствердження спростовується наступним.

З тексту кредитного договору вбачається, що він містить всі умови, передбачені ч.2 статті 34? Господарського кодексу України, відповідно до якої кредитні відносини здійснюються на підставі кредитно-! договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному догоми передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечене зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін; спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтями 6 та 627 Цивільної»кодексу України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, вибогк контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавстві, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, ті умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.13 Кредитного Договору, підписання даного Договору Позичальником свідчить про те, що всі умови договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього;

- перед підписанням договору Позичальником отримано інформаційний лист відповідно до умов чинногті законодавства України, зокрема, ЗУ «Про захист прав споживачів».

Інформаційний лист містить умови про те. що при кредитуванні в іноземній валюті валютні ризики під ч-с виконання зобов'язань за Договором покладаються на Позичальника (копія надається). Своїм підписом ОСОБА_1. засвідчив свою згоду з умовами кредитування та тарифами Банку.

У ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»йдеться про можливі валютні ризики перед укладення* договору, тобто посилання на відсутність інформації про валютні ризики є необгрунтованим.

Також, в даному випадку слід зазначити що на момент укладання договору кожна із сторін в однаковій мір: несли валютні ризики відповідно до умов передбачених Кредитним договором. Зазначена зміна обставин бул: зумовлена однаковим для сторін причинами. Крім того, із сутності кредитного договору випливає, що ризи: коливання валютних курсів лежить на зобов'язаній стороні (Позивачеві).

Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі - над~»кредитні кошти, а Позивач отримав те, на що розраховував - грошові кошти в іноземній валюті (долари США). ¦ тому співвідношення майнових інтересів сторін при виконанні Кредитного договору не порушується. Навпакх. невиконання договору ОСОБА_1 призводить до зменшення фінансового результату Відповідача.

Отже з боку Банку не було жодного порушення умов договору, всі свої зобов'язання Банк виконав повному обсязі та належним чином, а Позивач отримав та користувався саме тією сумою, на яку він розраховував згідно з положеннями кредитного договору.

Таким чином посилання позивачальника ОСОБА_1 на несправедливість умов кредитного договору та порушення законодавства "Про захист прав споживачів", є безпідставними та необгрунтованими.

А також 28 жовтня 1991 р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк»банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свогс імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 на право здійснювати операції валютними цінностями (копії надаються).

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу

який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, гцо за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами- резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.Таким чином. Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Крім того, слід враховувати позицію, викладену у Постанові ВГСУ від 15.02.2007 року № 4/644-12/105, згідно з якою договір не може бути визнаний недійсним на основі того, що зобов'язання в ньому виражене в іноземній валюті.

Зобов'язання було виражене у іноземній валюті (доларах США), гроші також були отримані у доларах США, графік виконання договору, який є невід'ємною частиною договору, також складений у іноземній валюті, Позичав частково виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту також у доларах США. що свідчить про його свідому згоду з такими умовами договору. Незручність чи невигідність виконання зобов'язань для Позивача не є достатньою підставою для визнання договору в іноземній валюті недійсним. Слід зауважити що відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у Позивача необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання та ст. 625 ЦК України згідно якої Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Можливість банку здійснювати кредитування в іноземній валюті, тобто укладати кредитні договори з резидентами України, відповідно до яких банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі га на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, є прямим та безпосереднім підтвердженням дійсності оспорюваного кредитного договору та його повній відповідності вимогам га нормам чинного законодавства.

А також посилання на зміну курсу валют також є безпідставним та необгрунтованим, адже в момент укладення кредитного договору сторони повинні були та могли передбачати коливання курсу валют, виходячи із загальної ситуації в Україні.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд с цим. Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Факт девальвації гривні по відношенню до світових валют (загальновідомий факт) постійно відбувався на протязі всього часу з моменту проголошення незалежності України.

Так, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті (доларах США) в 2008 році з остаточною датою повернення кредиту у 2038 році, тобто строком на 30 років.

Очевидним е факт того, що протягом ЗО років можливе коливання курсів валют, а нехтування цим фактом с необачною поведінкою з боку сторін договору.

Тенденція до зростання курсу валют підтверджується показниками середнього курсу валют за останні десять років:

1) у 1996 році курс долара США по відношенню до гривні становив 1,8295;

2) у 2006 рік курс долара США по відношенню до гривні становив 5,05,

тобто протягом десяти років курс доларів США зріс більше ніж у 2,8 рази.

Таким чином, сторони могли та повинні були розумно передбачити під час укладення договору ймовірну зміну та коливання курсу валют.

Крім того, зміну обставин не можна вважати істотною, так, протягом десяти років за період часу з 1996 пс 2006 роки курс валют зріс майже в 3 рази.

Із розрахунків позичальника вбачається, що курс долара зріс з 5,05 по 7,95, тобто зріс у 1,5 рази, що не - незвичайним явищем для економіки України, а є цілком прогнозованою ситуацією.

Зауважимо, що відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у Позивача необхідних коштів не підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання та ст. 625 ЦК України згідно яко Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В даному випадку слід зазначити що на момент укладання договору кожна із сторін в однаковій мірі неслі валютні ризики відповідно до умов передбачених Кредитним договором. Зазначена зміна обставин була зумовлек однаковим для сторін причинами. Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чино»та у повному обсязі - надав кредитні кошти, а Позивач отримав те, на що розраховував - грошові кошти в іноземні] валюті (долари США), а тому співвідношення майнових інтересів сторін при виконанні Кредитного договору н порушується.

Отже, посилання Позивачки на настання фінансової світової кризи, яка негативно вплинула н діяльність банківської системи, а саме зміна курсу гривні до долара США, яка нібито призвела до зменшена прибутків та погіршення фінансового становища Позивача, не є винятковим випадком, який тягне за собої зміну умов договору з названих підстав, оскільки не може вважатися істотною зміною обставин в розумію ч.І, 2 с. 652 ЦК України, тому що економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мц стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладанн конкретних договорів, якими сторони керувались. Також слід зазначити що курс гривні до долара США не сталим, він має здатність змінюватися, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення.

Що стосується неправомірності підвищення відсоткової ставки суд вважає , що доводи зустрічного позову не підлягають задоволенню ,а саме :

Пунктом 1.3.1. Кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами пон; встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу процентною ставкою в розмірі збільшеної вдвічі від ставки, вказаної п. 1.3.1., а саме 15% річних. Нарахувані вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення прострочен суми основного боргу, а саме з дня після дня не сплати або неповної сплати платежу, встановленого у Договс Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашен такої заборгованості.

Згідно з п. 7.13 Кредитного Договору, підписання даного Договору Позичальником засвідчив, що всі умо договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Таким чином, Позичальник погодився з умовами договору, якими передбачено, що у разі порушення ні зобов'язання по поверненню грошових коштів та плати за користування ними, на прострочену суму бор нараховуватимуться підвищені відсотки у розмірі 30 % річних, що є вдвічі збільшеною ставкою від тією, і встановлювалася п. 1.3.1. при укладанні кредитного договору (даний факт обумовлений п. 1.3.1. кредитне договору).

Посилання Позивача на п. 5.2. Кредитного договору про порядок дій при зміні розміру відсоткової ставки н доречним, адже з моменту укладання Кредитного договору жодна додаткова угода з приводу збільшення розм відсоткової ставки не укладалася, % ставка за кредитом до сьогоднішнього дня залишається на рівні, встановлене в п. 1.3.1 Кредитного договору, а саме 15,0 % річних. Збільшення % ставки пов'язано із невиконання зобов'яза взятих на себе позичальником і стосується лише простроченої суми основного боргу. Така можливість підвищенн випадку не виконання зобов'язання з боку Позичальника передбачена умовами кредитного договору, а отже, потребує додаткового повідомлення боржника.

Хибним також є висновок Позичальника про притягнення його двічі до відповідальності за одне й правопорушення. Адже, відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або ін майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А проценти Банк платою за кредит.

Крім того , суд вважає , що нема прострочки з боку Банку позовної давності для звернення у суд з приводу стягнення суми кредитної заборгованості з поручителя , як Кредитний договір ,так і Договір поруки припиненню не підлягають , строки їх не витікли для виконання .

Таким чином, банк має всі правові підстави для стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за невиконаї зобов'язань Позичальником, що передбачено умовами кредитного договору та цивільним законодавством проценти є платою за кредит і є обов'язковими до сплати на підставі кредитного договору.

Тому суд вважає , що зустрічний позов задоволенню не підлягає , основний позов повинен бути задоволений , доводи зустрічного позову не підтверджені допустимими та належними доказами

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 526, 530, 553, 554, 546 , 610 ,625,1050 202 ,203 Цивільного кодексу України , ст. 5,10,60, 208 ,212-215, Цивільного процессуального кодексу України; суд

В И Р І Ш И В :

Основний позов Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 « про стягнення суми кредитної заборгованості « задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» 9660,64 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ на дату постановлення рішення становить 77217,50 гр. , а також судовий збір 771,86 гр.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» «про захист прав споживачів банківських послуг та визнання дій неправомірними щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором « відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СУДДЯ :