Ухвала суду № 27627137, 20.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9998/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"20" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Любар-Інвест 2005»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0001392309 та № 0001402309

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі наказу про проведення невиїзної документальної перевірки №449/23-09 від 16.02.2012, виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок збиткових та малоприбуткових платників податків податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Трейдстар»за серпень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки № 235/23-03/33602346 від 02.03.2012, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 221 300,00 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД «Трейдстар», який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 №0001392309 та №0001402309.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0001392309 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 166 728,00 грн. в тому числі 133 382,00 грн. податку на додану вартість та 33 346,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0001402309 відповідачем зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача у розмірі 87 918,00 грн. та нараховано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що укладені між ним та ТОВ «ТД «Трейдстар»договори не є фіктивними, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка знаходиться в матеріалах справи в матеріалах справи, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, видаткові накладні, звіт взаєморозрахунків, копії договорів, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «ТД «Трейдстар».

У серпні 2011 року між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар»було укладено договір купівлі-продажу № 11082 від 05.08.2011, за умовами якого ТОВ «ТД «Трейдстар»продало, а позивач придбав товар (яблука для промислової переробки) загальною кількістю 785 000 кг. по ціні 1,08 грн. за кілограм на загальну суму 847 800 грн.

На виконання зазначеного договору купівлі-продажу були виписані накладна №183 від 08.08.2011 на загальну суму 490 212,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 81 702,00 грн., накладна №206 від 09.08.2011 на загальну суму 357 588,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 59 598.00 грн., а також відповідні податкові накладні №183 та №206 на ті ж самі суми.

Також між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар»було укладено договір купівлі-продажу № 11083 від 11.08.2011, за умовами якого ТОВ «ТД «Трейдстар»продало, а позивач придбав товар (яблука для промислової переробки) загальною кількістю 400 000 кг. по ціні 1,20 грн. за кілограм на загальну суму 480 000 грн.

На виконання зазначеного договору купівлі-продажу були виписані накладна № 264 від 11.08.2011 на загальну суму 480 000.00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 80 000,00 грн., а також відповідна податкова накладна №264 на ту ж саму суму.

На підставі зазначених договорів позивачем було сплачено ПДВ на загальну суму 221 300,00 грн. та зараховано відповідну суму до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що згідно висновку №2578/2 від 08.09.2011 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на ТОВ «ТД «Трейдстар»кількість працюючих - 1 особа, відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, місцезнаходження не встановлено.

Також, проведено експертне дослідження документів експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві №1270 від 27.07.2011 року, в якому зазначено, що підпис від імені директора ТОВ «ТД «Трейдстар»Колосова Ю.М. в представлених на дослідження документах (Договір № 3706/28-417/1 від 04.05.2011 про визнання електронних документів) ймовірно виконані не Колосовим Ю.М., а іншою особою.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД «Трейдстар»анульовано 27.09.2011.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТД «Трейдстар»здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару) видані позивачу ТОВ «ТД «Трейдстар»на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем відповідного товару у зазначеного контрагента та дають йому право на податковий кредит, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень -довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.