Ухвала суду № 27627111, 20.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11712/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"20" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2012 у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ЛК-Металургія»акціонерного товариства «Завод «Ленінська Кузня»до ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ДП «ЛК-Металургія»АТ «Завод «Ленінська Кузня»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 15.03.2012 № 0000102250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 15.03.2012 №0000102250 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ДП «ЛК-Металургія»АТ «Завод «Ленінська Кузня»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 144 307,00 грн., у тому числі за основним платежем на -144 306,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27.02.2012 №20/22-10/24371818 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ДП «ЛК-Металургія»АТ «Завод «Ленінська кузня»(код ЄДРПОУ 24371818) з питань правильності нарахування та своєчасності податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтермет-ВС»(код ЄДРПОУ 34319203) за період з 01.01.2011 по 31.01.2011»(далі по тексту -акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 144 306,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовані тим, що за даними ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва контрагент позивача - ТОВ «Інтермет-ВС»сформував податковий кредит за січень 2011 року по взаємовідносинам з підприємствами, що мають ознаки фіктивності; ТОВ «Інтермет-ВС»не надало на перевірку документів щодо правомірності формування податкових зобов'язань за січень 2011 року; ТОВ «Інтермет-ВС»не мало необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, на думку відповідача, правочини між ДП «ЛК-Металургія»АТ «Завод «Ленінська Кузня»та ТОВ «Інтермет-ВС»укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, а формування податкового кредиту з податку на додану вартість за такими правочинами є неправомірним.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Інтермет-ВС»є фіктивним підприємством та угоди між ними і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Інтермет-ВС» на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, акти звірки взаєморозрахунків, копії договорів, копії договорів специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Інтермет-ВС», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Інтермет-ВС» договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості укладених ТОВ «Інтермет-ВС» з позивачем договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000102250.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.