Ухвала суду № 27625893, 19.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4767/12 19.11.2012 19.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1490/3150/12 Суддя першої інстанції - Тихонова Н.С.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю: скаржника - ОСОБА_2, представника Корабельного відділу ДВС - Колтунової О.М., стягувачки - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2012 року постановлену за скаргою ОСОБА_2 на дії Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Корабельний відділ ДВС ММУЮ), -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії Корабельного відділу ДВС ММУЮ.

Скаржник зазначав, що на виконанні Корабельного відділу ДВС ММУЮ знаходиться виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30.03.2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості, яка станом на 1 квітня 2012 року складає 19 423,51 грн. У зв'язку з нарахуванням значної заборгованості по аліментам 1 червня 2012 року державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника - квартиру АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що державним виконавцем при проведенні розрахунку заборгованості невірно були застосовані показники щодо розміру середньої заробітної плати для даної місцевості, оскільки на час розрахунку він не працював, просив суд визнати незаконною та скасувати постанову від 1 червня 2012 року про арешт майна боржника, зобов'язати державного виконавця усунути порушення його прав щодо розпорядження житлом та провести перерахунок нарахованої заборгованості по аліментам відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2012 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості по аліментам та накладення арешту на майно боржника є правомірними.

Проте, не з усіма висновками суду можна погодитися.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 були стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітки, але менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 березня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).

На виконання вказаного рішення, 3 травня 2006 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист № 2-2222 та 22 травня 2006 року державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ відкрито виконавче провадження (а.с.43).

2 червня 2006 року ОСОБА_2 було подано заяву про те, що він офіційно не працює та про зобов'язання сплачувати аліменти щомісячно (а.с.46).

У зв'язку з несплатою ОСОБА_2 нарахованих аліментів в повному обсязі, державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ було здійснено розрахунок заборгованості з травня 2006 року по березень 2012 року, яка станом на 1 квітня 2012 року складає 19 423,51 грн. (а.с.25).

Відповідно до вимог ст. 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості.

Пунктом 7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання доходів, державний виконавець розраховує заборгованість виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості.

Отже, у державного виконавця були процесуальні підстави для нарахування заборгованості, оскільки ОСОБА_2 не завжди сплачував аліменти.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав про покладення обов'язку на державного виконавця щодо проведення перерахунку нарахованої заборгованості по аліментів та обґрунтовано відмов у задоволенні скарги в цій частині.

Що стосується самого розміру заборгованості, то в силу ст. 195 Сімейного кодексу України та ч.9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» у разі спору розмір заборгованості обчислюється судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За такого, боржник має право на звернення до суду в порядку позовного провадження для визначення розміру заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.

У зв'язку з тим, що боржник має заборгованість по аліментам, 1 червня 2012 року державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника - квартири АДРЕСА_1 із забороною здійснювати відчуження майна боржника (а.с.49).

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні скарги що стосується неправомірності дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника - квартиру АДРЕСА_1, суд не пересвідчився кому саме належить квартира не перевірив її вартість.

Так, згідно довідки КП ММБТІ від 11.05.2012р. квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності - 1/3 частина вказаної квартири (а.с.107).

Однак, постановою державного виконавця Корабельного відділу ДВС ММУЮ від 1 червня 2012 року накладено арешт на всю квартиру.

Таким чином, ухвала місцевого суду в частині оскарження дій Корабельного відділу ДВС ММУЮ щодо неправомірного накладення арешту на майно боржника, постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, а тому на підставі п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2012 року в частині оскарження дій Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо неправомірного накладення арешту на майно боржника скасувати та передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалу суду в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про зобов'язання державного виконавця провести перерахунок нарахованої заборгованості по аліментам залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: