Рішення № 27625498, 05.11.2012, Токмацький районний суд Запорізької області

0824/1823/2012

05.11.2012

Справа № 2-414/2012

0824/1823/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року м.Токмак

Токмацький районний суд у складі головуючого судді Курдюкова В.М. при секретарі судового засідання Симоненко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, встановлення нікчемності одностороннього правочину та застосування наслідків нікчемності одностороннього правочину, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яким просить:

1. Встановити нікчемність одностороннього правочину, вчиненого ПАТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, з підвищення процентної ставки до 27,43 відсотків річних за кредит ним договором № ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року, укладеного між Відповіда чем та ОСОБА_2.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, провести операцію з коригування за кредитним договором № ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року, укладеним з позичальником ОСОБА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, провівши зарахування всіх отриманих від ОСОБА_2, індивідуа льний податковий номер НОМЕР_1, платежів в рахунок погашення кредиту, нарахованих відсотків з розрахунку 1,17 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості, комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18 відсо тків від суми виданого кредиту щомісяця.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 24 червня 2005 року між ним та ПриватБанком було укладено кредитний договір № ZPT0GK00000970 (в подальшому -Договір). За умовами Договору Банк зобов'язався надати кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 23 червня 2020 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 103 285,00 гривень (сто три тисячі двісті вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) на наступні цілі: на придбання житлового буди нку у сумі 91 000 гривень та на сплату страхових платежів у сумі 12 285,00 гривень, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щоміся ця в Період сплати, яким вважається період з 24 по 31 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за Договором повинно було здійснюватися у наступному порядку: щомісяця в Період сплати позивач, як Позичальник, повинен надавати Банку кошти (що місячний платіж) у сумі 1390,09 гривень для погашення заборгованості за Кредит ним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, комісією, а також іншим витратам Банку.

Для виконання даного Договору Банк зобов'язався відкрити позивачу як Позичальникові наступні рахунки:

рахунок НОМЕР_2 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості;

кредитний рахунок НОМЕР_3;

рахунок по відсотках НОМЕР_4;

рахунок для обліку комісії НОМЕР_5.

Повернення кредиту забезпечено іпотекою нерухомого майна -житлового будинку по АДРЕСА_1.

Весь час дії Договору ОСОБА_2 виконував свої зобов'язання, регулярно в Період сплати вносячи в касу Відповідача передбачені Договором платежі. При цьому з самого початку дії Договору ОСОБА_2 вирішив вносити суму більшу, ніж щомісячний платіж, а саме не менше 1400 гривень на місяць замість 1390,09 гривень.

У жовтні 2010 року ПриватБанк надіслав на адресу ОСОБА_2 листа за вих. № НОМЕР_1 від 10 вересня 2010 року, яким повідомив про наявність станом на 20 серпня 2010 року заборгованості за Договором у розмірі 18 260,12 грн.

03 листопада 2010 року ПриватБанк надіслав на адресу ОСОБА_2 листа за вих. № НОМЕР_1 від 09 вересня 2010 року, яким повідомив про наявність станом на 27 серпня 2010 року заборгованості за Договором у розмірі 17 042,73 грн.

Отримавши вказані листи і вважаючи їх помилково направленими ОСОБА_2, виявив, що починаючи з січня 2008 року сплачувані на погашення кредиту кошти Відповідач зараховував не на рахунок № НОМЕР_2, відкритий Відповідачем для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, згідно умов Договору, а на рахунок НОМЕР_6, відкриття якого умовами Договору не передбачалося. Але так як у квитанціях було зазначе но, що кошти отримано в якості погашення заборгованості по кредитному договору № ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року, ОСОБА_2 вважав, що у Відповідача сталася техні чна помилка, яка й призвела до надсилання листів від 09 та 10 вересня 2010 року.

Однак через деякий час на мобільний телефон ОСОБА_2 зателефонувала невідома особа, яка назвалася співробітни ком ПриватБанку, і повідомила про наявність у нього заборгованості за кредитним договором та зажадала термінового її погашення. З цієї розмови він дізнався, що заборгованість виникла у зв'язку з підвищенням Відповідачем процентної ставки за виданим йому кредитом, але коли і на яких підставах це відбулося не повідомили, рекомендувавши звернутися до відділен ня Банку за місцем проживання.

Після цього ОСОБА_2 звернувся до Токмацького відділення Запорізького регіонального управління ПриватБанку, в якому отримував кредит та проводив його погашення для отримання роз'яснень стосовно причин виникнення заборгованості. Працівниками вказаного відділення банку в усній формі було повідомлено, що ще в 2009 році ПриватБанк підвищив процентну ставку за кредитом. При цьому кількість процентних пунктів, на які збільшилася процентна ставка за кредитом, новий розмір щомісячного платежу, та, найголовніше, підстави зміни кредитної ставки, йому повідомлено не було. Одночасно поінформували, що заборгованість утворилася у зв'язку з тим, що частина сплачуваних мною коштів направлялася на погашен ня пені, яка утворилася у зв'язку з тим, що він продовжував сплачувати щомісячний платіж в первісно встановленому Договором розмірі.

Тоді ОСОБА_2 ще раз вивчив квитанції, які видавалися йому Відповідачем при отриманні коштів на погашення кредиту, і виявив, що дійсно починаючи з березня 2009 року в квитанціях в якості призначення платежу, крім погашення самого кредиту, зазначається по гашення пені за Договором. При цьому за березень, квітень і травень 2009 року вся сума сплачених ним коштів зараховувалася на рахунок НОМЕР_6, а починаючи з червня 2009 року частина сплачених ним коштів зараховувалася Відповідачем на раху нок НОМЕР_7, існування якого взагалі не передбачалося Договором, а частина на рахунок № НОМЕР_2, що відповідає умовам Договору, і який є рахунком для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, та на який зараховувалися кошти з початку погашення ОСОБА_2 кредиту і до січня 2008 року. В січні ж 2011 року частина коштів була зарахована на рахунок НОМЕР_8 існування якого теж не передбача лося Договором, а частина на рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашен ня заборгованості № НОМЕР_2.

Будучи вкрай обуреним такими незаконними діями Банку, ОСОБА_2 заявив працівникам Токмацького відділення Відповідача про категоричну незгоду з підвищенням процентної ставки. ОСОБА_2 було обіцяно розібратися у ситуації, а також запевнили, що у зв'язку з тим, що багато клієнтів Банку звертається до суду для оспорювання підвищення процентних ставок за виданими кредитами, то Банк намагається добровільно врегулювати спірні питання з тими позичальниками, хто не погоджується на підняття процентної ставки. До вирішення ж питання запевнили, що всі сплачувані ним кошти знову будуть зараховуватися на рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості № НОМЕР_2, як це й передбачалося умовами Договору.

Після цього позивач продовжував сплачувати кошти на погашення кредиту в розмірі 1400 гривень щомісяця в Період сплати, а Відповідач дійсно зараховував їх на рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості № НОМЕР_2. Поза як жодних зауважень працівники Банку до нього не мали і претензії стосовно сплати кредиту більше не надходили ні в усній, ні в письмовій формі, вважав конфлікт вичерпаним і рахував, що зі сторони Банку мала місце технічна помилка. Так тривало до серпня 2011 року.

Але в серпні 2011 року позивач отримав листа від Запорізького регіонального управління ПАТ "ПриватБанк" від 17 серпня 2011 року № 30.1.0.0/2-50624АВХRL542, згідно якого Банк пові домляв про те, що зобов'язання за Договором не виконуються і його прострочена заборгованість за Договором складає 122 209,68 грн. Одночасно Банк, з посиланням на ст. ст. 1054, 1050 ЦК України вимагав від позивача повернення суми кредиту в повному обсязі, а та кож процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання вказаної вимоги. При цьому Банк також зазначив про прийняття ним рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому вимагав від ОСОБА_2 добровільно звільнити будинок по АДРЕСА_1, який і є предметом іпотеки.

Будучи незгодним з такою позицією Банку ОСОБА_2 на початку листопада 2011 року направив листа до ПАТ КБ "ПриватБанк" з проханням у письмовій формі надати інформацію про розрахунки заборгованості. Вказаний лист отримано Відповідачем 12 листопада 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Але ще 11 листопада 2011 року Відповідач листом № 30.1.0.0/2 -111110/1302 відмовив позивача в на данні запитуваної інформації.

Після цього, 30 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Відповідача через його місцеве відділення, в якій знову просив надати інформацію про підстави виникнення заборгованості за Договором та надати розрахунки погашень заборгованості за Договором. Листом від 14 грудня 2011 року № 30.1.0.0/2 -111130/1891 Відповідач повідомив позивача, що прострочена заборгованість за Договором утворюється внаслідок того, що щомісячні платежі вносяться з порушенням графіку погашення за кредитом. З 24 червня 2009 року за креди том відбулося підвищення відсоткової ставки до 27,43 відсотків річних, відповідно був збільшений розмір щомісячного платежу. З 28 лютого 2009 року щомісячний платіж складає 2155,95 грн.

Починаючи з вересня 2011 року отримані від позивача кошти в сумі 1400 грн. Відповідач знову почав зараховувати на два рахунки: 140 грн. на рахунок НОМЕР_9, який не передбачений умовами Договору, а 1260 грн. на рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості № НОМЕР_2.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, суду пояснив наступне: зміна в односторонньому порядку процентної ставки є законною, оскільки така умова передбачена договором, а саме, відповідно до п.2.3.1. укладеного з позивачем кредитного договору ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування Кредитом у випадку: - при зміні кон'юнктури ринку грошового ресурсу в Україні, а саме: зміна курсу долора США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний ) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті. На адресу позивача було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчи нила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено імперативне правило, згідно якого зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 названого Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підпунктом 2.3.1 Договору Банку надано право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, вставленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньовзваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надси лає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вище вказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньовзважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, за згодою Позичальника.

Таким чином вказаною нормою Договору врегульовано три групи правовідносин: 1) під стави для збільшення Банком розміру процентної ставки; 2) розмір такого збільшення; 3) порядок збільшення процентної ставки.

Абзацом третім підпункту 2.3.3 Договору передбачений порядок дій Банку у випадку неотримання Банком протягом 20 днів письмової відповіді Позичальника зі згодою сплачу вати збільшений розмір процентної ставки (запропонованої Банком) відповідно до п. 2.3.1 даного Договору, а саме Банк на власний розсуд має право: а) змінити умови договору - за жадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за йо го користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення; б) розірвати договір у судовому порядку; в) згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальни кові відповідного повідомлення.

Вищевказані норми Договору в їх системному зв'язку дають підстави для висновку, що підвищення процентної ставки Банком можливе лише у визначених Договором випадках, розмір такого збільшення повинен бути розумно обґрунтований Банком, для реалізації права на підвищення процентної ставки Банк зобов'язаний надіслати письмове повідомлення, під вищення процентної ставки можливе виключно за згодою Позичальника, за відсутності такої згоди у Банку виникають права, передбачені підпунктами "а" - "в" підпункту 2.3.3 Договору.

Всупереч вищевказаним положенням Договору Банк не направляв позивачу письмового повідомлення про підвищення процентної ставки за кредитом. ОСОБА_2 такого повідомлення не отримував, згоди на підвищення процентної ставки не давав, про що свідчить також і та об ставина, що весь час існування правовідносин за До говором, у тому разі й після одностороннього підвищення Банком процентної ставки, позивач вносив щомісячний платіж в первісному розмірі. В той же час, не отримавши від позивача повідомлення про згоду на підвищення процентної ставки за креди том, Банк не скористався правами, передбаченими підпунктами "а" - "в" підпункту 2.3.3 До говору, а в односторонньому порядку, всупереч умовам Договору, підвищив процентну ставку і збільшив щомісячний платіж, навіть не повідомивши ОСОБА_2 про вчинення такого правочину.

Доводи представника відповідача про те, що на адресу позивача було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки є необґрунтованими, не підтверджуються жодними доказами.

Згідно відповіді ПАТ КБ «Приватбанк»від 01.10.2012 р. № 20.1.0.0/2-20120918/197 зміну відсоткової ставки по кредитному договору договору ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року укладеного з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) було проведено з 01.02.2009 р. Банк не має можливості надати відомості про отримання письмової згоди та повідомлення боржника про підвищення відсоткової ставки, так, як ці документи відсутні в кредитній справі, тому Банком ініційоване службове розслідування.

На момент прийняття Відповідачем рішення про підвищення процентної ставки, тобто станом на червень чи то лютий 2009 року діяла пряма норма Закону України «Про захист прав споживачів»в редакції від 01 грудня 2005 року, викладена в абзаці десято му частини 4 ст. 11 названого Закону, згідно якої про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

За таких обставин підвищення Відповідачем процентної ставки за Договором, як одно сторонній правочин, суперечить положенням Договору і спеціальним вимогам, викладеним в абзаці десятому частини четвертої ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів " в редакції від 01 грудня 2005 року, а отже є нікчемним в силу прямої вказівки Закону.

Однак Відповідач наполягає на правомірності його дій, що видно з листа від 14 грудня 2011 року № 30.1.0.0/2 -111130/1891. Отже між позивачем та Відповідачем існує спір про юри дичну оцінку одностороннього правочину, вчиненого Відповідачем. За таких обставин вимо га про встановлення нікчемності правочину підлягає судовому розгляду відповідно до роз' яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в постанові № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобо в'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України, вказані правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Вчинення Відповідачем одностороннього нікчемного правочину по підвищенню про центної ставки потягло утворення у позивача, як у Позичальника, заборгованості перед Банком по погашенню кредиту й сплаті нарахованих відсотків та комісії. Виходячи з сутності нікчемного одностороннього правочи ну, вчиненого Відповідачем, що адекватним способом правового захисту буде зобов'язання Відповідача провести перерахунок здійснених позивачем платежів за Договором, виходячи з умов Договору, які були погоджені Сторонами на момент його укладання.

Станом на момент вчинення нікчемного правочину, про застосування наслідків якого позивачем заявлено цей позов, тобто в 2009 році, діяла норма ч. 4 ст. 258 ЦК України, згідно якої до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовувалася позовна давність у десять років. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року, який набрав чин ності 15 січня 2012 року, ч. 4 ст. 258 ЦК України виключено. При цьому пп. 2 п. 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" названого закону встановлено правило, згідно якого протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину. Таким чином дотри мано строк позовної давності при зверненні з цим позовом.

Фактичні обставин підтверджуються письмовими доказами: кредитним договором № ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року; договором іпотеки від 24 червня 2005 року; банківськими квитанціями про погашення позивачем кредиту за період з липня 2005 року по жовтень 2012 року; листом ПриватБанку за вих. № НОМЕР_1 від 09 вересня 2010 року; ли стом ПриватБанку за вих. № НОМЕР_1 від 10 вересня 2010 року; листом ПриватБанку від 17 серпня 2011 року № 30.1.0.0/2-50624АВХRL542; листом позивача від 02 листопада 2011 року; повідомленням про вручення поштового відправлення; листом ПриватБанку № 30.1.0.0/2 -111110/1302 від 11 листопада 2011 року; заявою позивача від 30 листопада 2011 року; листом ПриватБанку від 14.12.2011 року № 30.1.0.0/2 -111130/1891.

Керуючись ст.ст.3, 4, 119, 120, 213, 215 ЦПК України ст.ст.3, 6, ч.1 ст.13, ст.ст.15, 16, 23, 202, 203, 204, ч.2 ст.215, 216, 1056-1, ч.1 ст.1167 ЦК України, ст.ст.1, 11,22 Закону України "Про захист прав споживачів", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, встановлення нікчемності одностороннього правочину та застосування наслідків нікчемності одностороннього правочину - задовольнити повністю.

Встановити нікчемність одностороннього правочину, вчиненого ПАТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, з підвищення процентної ставки до 27,43 відсотків річних за кредит ним договором № ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року, укладеного між Відповіда чем та ОСОБА_2.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, провести операцію з коригування за кредитним договором № ZPT0GK00000970 від 24 червня 2005 року, укладеним з позичальником ОСОБА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, провівши зарахування всіх отриманих від ОСОБА_2, індивідуа льний податковий номер НОМЕР_1, платежів в рахунок погашення кредиту, нарахованих відсотків з розрахунку 1,17 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості, комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18 відсо тків від суми виданого кредиту щомісяця.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :