Ухвала суду № 27623333, 21.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. справа № 1170/2а-4955/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський шкірзавод»на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський шкірзавод»

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський шкірзавод»звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомиргородського відділення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000132310 від 21.06.2011 та № 0000122310 від 21.06.2011.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Новомиргородський шкірзавод» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Новомиргородським відділенням Маловисківської МДПІ Кіровоградської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Новомиргородський шкірзавод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.09.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 03.09.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено Акт від 06.06.2011 № 9/2310/1710/2400/36631097.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог чинного законодавства відносно позивача 21 червня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000122310 та № 0000132310, згідно з якими Товариству нараховано податкові зобов'язання в сумі 437736,00 грн. (по податку на прибуток) та в сумі 315579,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись з даним нарахуванням позивач (апелянт) зазначає, що валові витрати підприємства підтверджені всіма необхідними первинними документами, а відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність операцій. Крім того придбаний товар був в подальшому використаний в господарській діяльності Товариства, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Також позивач зазначає, що податковий орган роблячи висновки про правильність, повноту та доцільність маркетингового дослідження вийшов за межі своїх повноважень.

Надаючи оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з того, що відповідно до договору про постачання товару №15/04/10 від 15.04.2010 позивачем було придбано у ТОВ «Фрейя»шкіру великої рогатої худоби на загальну суму 1066362,00 грн., в тому числі ПДВ 177727,00 грн. Відповідно до договору про постачання товару №10/07/10 від 01.07.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «Гіперон 2010», придбано шкіру великої рогатої худоби на загальну суму 494545,93 грн., в тому числі ПДВ 82424,32 грн.

На підтвердження реальності виконання умов договорів позивачем надано накладні, видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку, картки складського обліку матеріалів, лімітно-забірні картки, експертні висновки.

Натомість ані під час перевірки, ані під судового розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи позивачем не було надано документи, які підтверджують факт перевезення товарів безпосередньо ТОВ «Фрейя»та ТОВ «Гіперон 2010»відповідно до умов договорів (пункт 5.2).

Порядок оформлення документів на перевезення закріплено Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»№ 363 від 14.10.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 1 Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.5. та 11.7 п. 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Також суд зазначає, що позивачем не було надано ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи копії довіреностей на одержання продукції від ТОВ «Фрейя»та ТОВ «Гіперон 2010», які мали бути виписані відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318.

Таким чином відсутність первинних документів, наявність яких є обов'язковою за нормами чинного законодавства, ставить під сумнів факт отримання позивачем товару за укладеними договорами з ТОВ «Фрейя»та ТОВ «Гіперон 2010».

Надані під час апеляційного розгляду справи документи, які на думку апелянта підтверджують факт подальшого використання придбаного товару та які не були прийняті під час розгляду справи судом першої інстанції, не підтверджують реальність постачання товару саме ТОВ «Фрейя»та ТОВ «Гіперон 2010», отже не спростовують висновки суду.

Навпаки такі висновки додатково підтверджуються відомостями, наданими податковими органами, в яких знаходяться на обліку контрагенти позивача. А саме, відсутністю посадових осіб за юридичною адресою, відсутність власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність підприємств.

Надаючи оцінку доводам апелянта стосовно висновків податкового органу відносно договору від 01.09.2010 року №1/10, укладеного між ТОВ «Новомиргородський шкірзавод»(замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) суд встановив, що за умовами договору останній зобов'язаний надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять позивача (замовника). Предметом досліджень був експорт шкірсировини, ринки збуту, пошук продавців овчини та обладнання для переробки шкір ВРХ та овчини. Підставою для оплати є акт здачі-приймання результатів досліджень, а у випадку їх доопрацювання відповідний акт здачі приймання.

Вартість зазначених робіт віднесена ТОВ «Новомиргородський шкірзавод»до складу валових витрат у сумі 100000,00 грн. за листопад 2010 року.

Позивачем до суду надано копію акту виконаних робіт за договором №1/10 від 01.09.2010, які на думку позивача підтверджують реальність виконаних операцій.

Натомість суд зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що надані позивачем первинні документи за вищезгаданим договором, не відповідають вимогам, які ставляться законодавством до документів бухгалтерського обліку, тобто не підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Крім того відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку № НОМЕР_1 від 01.01.2010, виданого ФОП ОСОБА_1, прямо визначено вид діяльності даного суб'єкта підприємницької діяльності -роздрібна торгівля, що не пов'язана з проведенням маркетингових досліджень.

Суд також не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо перевищення податковим органом повноважень в частині висновків про правильність, повноту та доцільність маркетингового дослідження, оскільки статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

При цьому Податковим кодексом України, який на сьогодні є єдиним нормативно-правовим актом, який регулює питання порядку призначення, проведення та оформлення податкових перевірок, не встановлюється обмеження права податкового органу робити ті чи інші висновки за результатами перевірки, проведеної в межах наданих законом повноважень.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський шкірзавод»залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року в адміністративній справі № 1170/2а-4955/11 -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 26 листопада 2012 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова