Рішення № 27621778, 13.11.2012, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

13.11.2012

Справа № 0418/1815/2012

2/0418/1651/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.

при секретарі - Величко О.М.

за участю: позивача -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс»про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

01 березня 2012 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс»про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди (1-2).

Позивач у своїй позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 21.05.201 року між ним та ПП «Грандфінресурс»було укладено договір № 201877 за умовами якого відповідач зобов'язався надати дозвіл на отримання товару відповідно до умов діяльності Програми «Альянс Україна», а саме нерухомість вартістю 200 000 грн., а позивач зобов'язався сплатити всі платежі, що передбачені зазначеною програмою. Позивач виконав свої зобов'язання згідно договору та сплатив необхідні платежі, проте дозволу на отримання товару від ПП «Грандфінресурс»не отримав, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір №201877 з додатками №1 та №2 від 21.05.2011 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Грандфінресурс»недійсним, стягнути з ПП «Грандфінресурс»на його користь збитки у розмірі 21804,44 грн. Враховуючи, моральні страждання які позивач пережив, оскільки укласти оскаржуваний договір його змусила та обставина, що він проживав з вагітною дружиною у кімнаті площею 12 кв. у гуртожитку, він мав намір придбати в кредит житло для проживання і виховання новонародженої доньки в нормальних умовах. Сплачуючи кожного місяця платежі, проте не отримуючи дозволу на отримання товару, позивач морально страждав та відчував себе ошуканим, тому просив стягнути з відповідача на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., а також судові витрати по справі (а.с. 1-2).

Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, надав заперечення в яких зазначив, що під час укладання зазначеного договору позивачеві були досконало надані роз'яснення представниками ПП «Градфінресурс», щодо всіх умов договору. Крім того, оскільки договір активується на четвертий день з моменту підписання, у позивача був час на вивчення та ретельний аналіз умов договору, протягом цього часу він міг звернутись з відповідною заявою до ПП «Грандфінресурс», щодо розірвання укладеного договору, проте він не скористався цим правом, а отже він усвідомлював умови договору, йому був відомий перелік його прав та обов'язків, а також перелік прав та обов'язків ПП «Грандфінресур». З огляду на викладене, зазначив, що оскаржуваний правочин відповідає загальним засадам законодавства, а також моральним засадам суспільства, а волевиявлення позивача під час укладання правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглядати справу без участі представника відповідача (а.с. 56-57).

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали даної цивільної справи, приходить до наступного висновку з таких підстав.

Встановлено, що 21 травня 201 року між позивачем та ПП «Грандфінресур»було укладено договір №201877 з додатками №1 та №2 до нього, предметом якого є надання особі, що уклала договір послуги по адмініструванню системи придбання товару у групах на умовах діяльності програми «Альянс Україна», яка базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання товарів з розстроченням платежу. ПП «Грандфінресур»зобов'язується організувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати Учаснику відповідну суму у позику, а позивач зобов'язався сплатити всі платежі передбачені програмою, які складаються з одноразового комісійного внеску, сплати чистих щомісячних внесків та сплати щомісячних адміністративних витрат (а.с. 9-11).

В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору №201877 від 21.05.2011 року позивачем було сплачено одноразовий комісійний внесок в розмірі 7000 грн., чистий щомісячний внесок у розмірі 1 111,11 грн. та щомісячні адміністративні витрати в розмірі 840 грн. за червень та липень 2011 року, а разом 10 902,22 грн., що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с.14-18).

Також встановлено, що ПП «Грандфінресурс» не було надано відповідного дозволу позивачу на отримання товару, передбаченого укладеним договором №201877 з додатками №1 та №2 від 21.05.2011 року, що підтверджується зверненням ОСОБА_1 до відповідача від 17.11.201 року, поясненнями наданими позивачем у судовому засіданні, та не заперечення даного факту відповідачем у своїх запереченнях на позов, що містяться в матеріалах справи (а.с. 21,57-58).

Частиною 1 п. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживача" передбачає, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Відповідно до ч. 6 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" усі правочини, здійснені з використанням такої схеми, є недійсними.

Згідно ч.2 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживача»підприємницька діяльність є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ст. 230 ЦК України - якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ч.1,3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, щодо визнання договору суд виходив з того, що договір укладений внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики, так як діяльність відповідача є створення та адміністрування (обслуговування) пірамідальної схеми, відповідачем формується Реєстр Учасників Програми (ст.1 Договору) за рахунок щомісячних Загальних платежів (ст.2 Договору), сплачених Учасниками Програми, які включають Чистий внесок та Адміністративні витрати. За рахунок Чистих внесків Учасників Програми формується грошовий Фонд Реєстру Учасників Програми (ст.1 Договору). Відповідач організує та проводить Заходи по розподілу грошового Фонду Реєстру, який проводиться не менше одного разу на два місяці (ст. 4 Договору). У випадку, коли у визначений строк проведення Заходу, коштів, які утворюють Фонд Реєстру не вистачило, тоді ця сума включається до Фонду Реєстру на наступний Захід. При цьому, право участі у розподілу грошового Фонду Реєстру надається не всім Учасникам Програми, а тільки тім Учасникам Програми, які матимуть найбільшу кількість платежів.

Таким чином, зазначений грошовий Фонд Реєстру Учасників Програми формується виключно за рахунок внесків Учасників Програми, а розподіл коштів Фонду Реєстру Учасників між членами системи являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, що порушує вимоги п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів». Тобто, отримання товару чи позики Учасником Програми "Альянс Україна" є можливим виключно за рахунок залучення інших споживачів, а споживач повинен сплачувати платежі не за одержання позики, а фактично за можливість призначення позики, яка надається відповідачем не за свій рахунок, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до Програми «Альянс Україна», а призначення позики залежить від розміру Фонду Реєстру Учасників Програми і внесення коштів іншими Учасниками Програми та власного розсуду відповідача. Тому суд вважає за необхідне визнати договір №201877 з додатками №1 та №2 від 21.05.2011 року укладений між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс»-недійсним, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти сплачені ним згідно договору №201877 від 21.05.2011 року у розмірі 10 902 грн. 22 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд повинен враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, а також при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не доведено факту моральних переживань, їх тривалість, ступінь тяжкості моральних страждань позивача по справі, які він зазнав у зв'язку з неотриманням дозволу на отримання товару, а також не доведено причинно-наслідковий зв'язок з його стражданнями та не отримання зазначеного дозволу, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Визнати договір №201877 з додатками №1 та №2 від 21.05.2011 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Грандфінресурс»-недійсним.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс»(ЕДРПОУ31469012) на користь ОСОБА_1 кошти сплачені згідно договору №201877 від 21.05.2011 року у розмірі 10 902 грн. 22 коп., та у рахунок повернення судових витрат -248,04 грн., а разом - 11 150 грн. 26 коп.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ф.Ф. Маймур