Ухвала суду № 27621013, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-28432/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року

у справі № 2а-1444/09/2770

за позовом Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»в особі Господарчого відособленого підрозділу «Чорноморець-сервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»в особі Господарчого відособленого підрозділу «Чорноморець-сервіс»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000930/231/0 від 27 липня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Господарчого відособленого підрозділу «Чорноморець-сервіс»щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод СВКОМ-ХХІ»за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року, за результатами якої складено акт № 255/23-1/25971733 від 16 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000930/231/0 від 27 липня 2009 року, яким підрозділу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 287,00 грн. (2 858,00 грн. -основний платіж, 1 429,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення Господарчим відособленим підрозділом «Чорноморець-сервіс»підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту в травні 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 2 857,80 грн. на підставі податкової накладної № 124 від 18 травня 2007 року, виписаної на його адресу ТОВ «Завод СВКОМ-ХХІ», Свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Таким чином, втрата особою статусу платника податку на додану вартість позбавляє правового значення складених такою особою податкових накладних після анулювання її реєстрації незалежно від обізнаності учасників господарської операції щодо даного факту.

При цьому, як встановлено судами, актом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 127 від 27 жовтня 2006 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Завод СВКОМ-ХХІ»та виключено його з реєстру платників податку на додану вартість з 27 жовтня 2006 року.

В подальшому, 14 лютого 2008 року ТОВ «Завод СВКОМ-ХХІ»повторно зареєстровано в якості платника податку на додану вартість та отримано відповідне Свідоцтво, яке 27 березня 2009 року також анульовано.

Таким чином, на момент виписки на адресу позивача спірної податкової накладної контрагент Господарчого відособленого підрозділу «Чорноморець-сервіс»не мав статусу платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку про відсутність у підрозділу правових підстав для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 124 від 18 травня 2007 року, виписаної на його адресу ТОВ «Завод СВКОМ-ХХІ».

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.