Ухвала суду № 27620999, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-17888/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2010 року

у справі № 2-а-9249/08/2070

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Гапонцева В.Б.»

до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Гапонцева В.Б.»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області (відповідач), в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати нечинним рішення № 0000452310 від 08 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також стягнути з відповідача судовий збір, витрати, пов'язані з розглядом справи, вартість судово-бухгалтерської експертизи, витрати, пов'язані з прибуттям представників позивача до суду, та витрат на правову допомогу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним рішення № 0000452310 від 08 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СФГ «Гапонцева В.Б.»суму сплачених судових витрат у розмірі 3,40 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СФГ «Гапонцева В.Б.»витрати, пов'язані з проведенням судово-бухгалтерської експертизи в розмірі 1 878,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Богодухівському районі Харківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку СФГ «Гапонцева В.Б.»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 374/33/21248359 від 27 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000452310 від 08 вересня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 164,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 6 032,79 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Крім того, судами встановлено, що в серпні 2007 року позивачем за готівкові кошти реалізовано Селянському (фермерському) господарству «Нива»трактор МТЗ-82, у вересні 2007 року продано за готівкові кошти Селянському (фермерському) господарству «Вітязь»автобус «Волгарь», а в грудні 2007 року -фізичній особі автомобіль «Камаз 01-59».

Вказані матеріальні активи обліковувались позивачем на рахунку 10 «Основні засоби»по підприємству.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, Закон № 265/95-ВР зобов'язує застосовувати реєстратор розрахункових операцій лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В свою чергу, реалізовані позивачем транспортні засоби є його основними фондами (основними засобами).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, основні засоби -це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (списуються з балансу) у разі його вибуття.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, поняття основних засобів та товару є різними і вони не тільки відносяться до різних статей балансу, а й відображаються в абсолютно протилежних розділах -основні засоби віднесено до розділу необоротні активи, а товари, в свою чергу, віднесено до розділу оборотні активи.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі -Положення) позареалізаційні надходження -це надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, кошти, отримані позивачем за реалізовані основні засоби, внесено в касу підприємства та оприбутковано відповідно до прибуткових касових ордерів № 28 від 09 серпня 2007 року на суму в розмірі 1 000,00 грн., № 33 від 10 вересня 2007 року на суму в розмірі 2 662,29 грн., № 48 від 31 грудня 2007 року на суму в розмірі 2 370,50 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального, права дійшли вірного висновку, що, оскільки, позивачем реалізовано списані з балансу основні засоби, які перестали бути необхідними під час здійснення виробничої діяльності, а законодавчо встановлені вимоги щодо наявності відповідних касових ордерів ним виконано, то підстави для застосування до СФГ «Гапонцева В.Б.»штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.