Ухвала суду № 27620839, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/13980/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді-доповідача Гордійчук М.П.

суддів: Гончар Л.Я., Конюшка К.В.

при секретарі Сухині А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Генічеського споживчого товариства "Нова кооперація" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі за позовом Генічеського споживчого товариства "Нова кооперація" до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, Генічеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання незаконним висновку щодо можливості надання земельних ділянок з правом особистого строкового сервітуту громадянам; скасування рішення № 108 від 25.03.2011 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" звернулось до суду із адміністративним позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (та Генічеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ( з урахуванням збільшення позовних вимог) про скасування рішення міської ради № 108 від 25.03.2011 року, скасування рішення міської ради № 70 від 17.03.2011 року.

Позовна заява вмотивована тим, що земельна ділянка за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе 64, (територія ринку), відносно якої Генічеською міською радою прийнято рішення № 108 від 25.03.2011 року, належить на праві постійного користування позивачу СТ ГСТ "Нова кооперація" відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 22.03.1996 року, який видано за рішенням Генічеської міської ради № 60 від 21.02.1996 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивач є правонаступником Генічеської райспоживспілки (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), яка діяла з 1944 року до 30.01.1997 року (до її реорганізації в Генічеське районне споживче товариство).

Земельна ділянка за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе 64, (територія ринку) відносно якої Генічеською міською радою прийнято рішення № 108 від 25.03.2011 року, належить на праві постійного користування позивачу СТ ГСТ "Нова кооперація" відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 22.03.1996 року, який є чинним та не скасований в установленому законом порядку, а тому згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння та використання земельної ділянки без встановлення строку і ніхто не може бути його позбавлений без його згоди.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про відмову позивачу у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду вмотивоване тим, що положеннями Земельного кодексу України правонаступництва державних актів на земельну ділянку чинним законодавством взагалі не передбачено. Таким чином, у споживчого товариства Генічеське споживче товариство «Нова кооперація»відсутні правоустановчі документи на земельну ділянку.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного суду, Генічеське споживче товариство «Нова кооперація»звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996 року, виданого за рішенням № 60 Генічеської міської ради від 21.02.1996 року Генічеській районній споживчій спілці, земельна ділянка, розташована за адресою м. Генічеськ вул. Махарадзе 64 належить на праві постійного користування Генічеській районній споживчій спілці.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996 року є дійсним, а отже земельна ділянка, якою розпорядилася міська рада своїми рішеннями № 108 від 25.03.2011 року, № 70 від 17.03.2011 року шляхом надання дозволів фізичним особам на укладання договорів сервітуту, юридично перебуває в користуванні іншої юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до частини 2 ст. 100 Земельного кодексу України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Тобто зі змісту статті випливає, що для встановлення сервітуту необхідне волевиявлення володільця земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Зі змісту оспорюваних рішень не вбачається необхідності встановлення земельного сервітуту, а саме неможливості задоволення потреб фізичних осіб іншим способом, в тому числі набуття прав на землю з підстав, зазначених у ст. 116 ЗК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідачем було надано дозволи громадянам України на укладання договорів особистого строкового сервітуту з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Конституцією України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини 10 цієї статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні рішення відповідача, є незаконними, прийнятими з перевищенням встановленої діючим законодавством компетенції, оскільки не вбачається необхідності встановлення земельного сервітуту, а тому апеляційним судом було помилково скасоване рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України Вищого адміністративного суду України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила

Касаційну скаргу Генічеського споживчого товариства "Нова кооперація" задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: