Постанова № 27620693, 20.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

20 листопада 2012 року Справа № 19/20/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гудак А.В. ,

судді Олексюк Г.Є.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Сілагіна П.А. (пост.дов. ВРС №917783 від 14.06.2012 р.)

відповідача - пред-ка Сурми С.А. (дов-ть б/н від 03.09.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.12 р.

у справі № 19/20/2012/5003 (суддя Яремчук Ю.О. )

за позовом акціонерного товариства "Ощадбанк" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк"

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Теплицьке АТП 10553"

про стягнення 28723,20 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 р. у справі №19/20/2012/5003 позов АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" до ПРАТ "Теплицьке АТП 10553" про стягнення 28723,20 грн. задоволено повністю. Підлягає до стягнення з ПРАТ "Теплицьке АТП 10553" на користь АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" 21760,00 грн. неустойки, 6963,20 грн. неустойки, 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ПРАТ "Теплицьке АТП 10553" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 15 червня 2012 року у справі № 19/20/2012/5003 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відправлення позивачем на користь відповідача претензій та отримання їх відповідачем.

На підтвердження своїх доводів скаржник зазначає, що порядок направлення документів суб'єктами підприємницької діяльності регулюється Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270. Відповідно до цих Правил документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ, що за формою і змістом відповідає вимогам Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

На думку скаржника, розрахунковий документ виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Тому належним доказом надіслання листів та доданих до них документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом. Скаржник додає, що такі роз'яснення про порядок направлення документів міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 2091/11/13-11 від 16.11.2011 р.

Натомість позивач не представив суду опис вкладень в листи.

Також скаржник зазначає, що, виконуючи приписи Закону України "Про акціонерні товариства", ВАТ "Ощадбанк" перетворилось з ВАТ в ПАТ, про що не повідомлено скаржника. Це обумовило неможливість укладення договору страхування.

Скаржник зазначає, що Вінницький господарський суд не звернув увагу на пункти 1.4.2. кредитного договору та п.3.3.4. договору застави транспортних засобів. Вищеназвані пункти не містять інформації про сам вид страхування, яке повинно було здійснити автранспортне підприємство на користь позивача. Обов'язки відповідача за такими умовами договорів не конкретизовані, що унеможливлює внаслідок вини банку провести страхування майна.

Також суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що кредитний договір та договір застави були укладені відповідачем та філією - Вінницьким обласним управлінням ВАТ "Ощадбанк", тоді як згідно з Законом "Про банки і банківську діяльність" кредитування господарюючих суб'єктів здійснює комерційний банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії).

Позивач у відзиві не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Зокрема, позивач зазначає, що згідно зі ст.6 Господарського процесуального кодексу України та п.5 ст. 222 Господарського кодексу України претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

З урахуванням даних вимог банком направлялись претензії ПРАТ "Теплицьке АТП 10553" рекомендованими листами, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, які є належними доказами відправлення претензій та їх отримання.

Посилання відповідача на те, що зміна організаційно-правової форми банку з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство не дало можливості укласти договір страхування є безпідставними, оскільки ПРАТ "Теплицьке АТП 10553" не надало доказів того, що зверталось до банку про наміри укладання договору страхування.

Позивач у відзиві зазначає, що відповідно до змін до статуту ВАТ "Ощадбанк", зареєстрованих 07.06.2011 р., у банку змінилась тільки назва, а всі інші реквізити залишились незмінними.

Також позивач вказує, що відповідно до умов кредитного договору та договору застави стороною від банку є ВАТ "Ощадбанк", який підписаний представником ВАТ «Ощадбанк»начальником філії - Вінницьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк" Крутенко Л.М. на підставі довіреності від 21.03.2007 р. з № 1321. Крім того, відповідно до п. 5.1.4. Положення про філію - Вінницьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк" філія має право від імені банку укладати договори (вчиняти правочини).

Крім того, згідно з п.1.4.2 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснити страхування майна, що передається в заставу і залишається у його володінні, за власний рахунок на користь банку шляхом укладення договору страхування із страховою компанією на весь період дії цього договору та сплати страхового платежу.

Також, при укладанні кредитного договору транспортні засоби були застраховані відповідачем та питань щодо виду страхування у ПРАТ "Теплицьке АТП 10553" не виникало.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Пояснив, що відповідач у справі чітко виконував умови кредитного договору, вчасно здійснював платежі за кредитом, а тому відсутні підстави застосовувати до відповідача штрафні санкції. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві. Пояснив, що на вимогу банку відповідач не надав належним чином оформлений договір страхування об'єкта застави. Зазначив, що відповідач є сумлінним платником, збитки банку не завдані. Проте, страхування предмета застави є обов'язковою вимогою банку, оскільки забезпечує банківські ризики. Вказав, що на думку позивача договір страхування є інформацією. Таким чином, оскільки відповідач не застрахував об'єкт застави та не надав банку відповідну інформацію. Застосування до нього штрафних санкцій є підставним.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, відповідно до кредитного договору № 214, укладеного 21 грудня 2007 року ВАТ "Ощадбанк" (кредитор) та ПРАТ "Теплицьке АТП 10553" (позичальник) /а.с.8-10 у т.1/, банком було надано товариству "Теплицьке АТП 10553" кредит на суму 348160,00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою 16,5% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 21 грудня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком та позичальником 21.12.2007 р. був укладений договір застави транспортних засобів, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в державному реєстрі за № 3926 /а.с.11-13 у т.1/.

Предметом застави є рухоме майно, а саме: транспортний засіб - Автобус - D: марки - БАЗ, моделі - А -079.23, колір - білий, 2007 року випуску, шасі - Y7FА0792380004953, реєстраційний номер - АВ 9446 АР, свідоцтво про реєстрацію автобусів АВС 054462 виданий Гайсинським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області 19.12.2007 р.; транспортний засіб - Автобус-Б: марки - БАЗ, моделі - А -079.23, колір - білий, 2007 року випуску, шасі - Y7FА0792380004952, реєстраційний номер - АВ 9445 АР, свідоцтво про реєстрацію автобусів АВС 054463 видане Гайсинським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області 19.12.2007 р. (п.1.2 договору застави).

Відповідно до п.1.4 договору застави вартість предметів застави становить 435200,00 грн.

За умовами пункту 1.4.2 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснити страхування майна, яке передається в заставу і залишається у його володінні, за власний рахунок на користь банку шляхом укладення договору страхування із страховою компанією на весь період дії цього договору та сплати страхового платежу.

Аналогічне зобов'язання передбачено у п.3.3.4 договору застави - за власний рахунок застрахувати предмет застави на суму його договірної вартості, вказаної в п.1.4 цього договору, на користь заставодержателя на весь період дії цього договору та надати заставодержателю належним чином оформлені відповідні документи на підтвердження вчинення таких дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2007 р. відповідачем було застраховано майно, яке є предметом застави, однак строк дії договору страхування закінчився о 24:00 год. 16.12.2008 р. /а.с.115-124 у т.1/. В подальшому відповідач договорів страхування не укладав і на час звернення банком з позовом до суду та на час прийняття судом оскаржуваного рішення договори страхування -відсутні.

Відповідно до п.7.2 договору застави за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п.3.3.4 цього договору, заставодавець сплачує на користь заставодержателя неустойку у розмірі 5% від вартості предмета застави.

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно задоволив позовну вимогу про стягнення 21760 грн. штрафу.

При цьому суд враховує наступне.

За своєю правовою природою правовідносини між сторонами є правовідносинами кредиту та застави. Правовідносини застави регулюються пар.6 глави 49 ЦК України та Законом України «Про заставу».

Згідно зі ст. 572 вказаного Кодексу, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про заставу" якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму, але не більшу за його ринкову вартість. Така ж норма міститься у ст.581 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання заставодавця/позичальника щодо страхування предмета застави, передбачене п. 3.3.4. договору застави та п. 1.4.2. кредитного договору, відповідає нормі закону.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Заперечення відповідача про неможливість укладення договору страхування внаслідок винних дій банку є безпідставними. Так, форма та зміст договору страхування встановлені законом. Крім того, договір страхування вже укладався заставодавцем 12.12.2007 р., про що зазначено вище, і відсутні будь-які докази вжиття відповідачем чи ухилення позивачем від врегулювання такого питання при укладанні або виконанні договору, тоді як погоджені сторонами умови договору є обов'язковими до виконання згідно зі ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України. Також, внаслідок зміни організаційно-правової форми реквізити банку, необхідні для належного оформлення договору страхування, не змінилися.

Судом встановлено, що на адресу позичальника банком неодноразово направлялись претензії та вимоги щодо необхідності укладення договору страхування предметів застави, надання банку договорів страхування (№ 30-08/135 від 30.05.2011 р., № 19/1798 від 12.07.2011 р., № 2380 від 16.11.2011 р.). Претензії були отримані позичальником, однак залишені без відповіді та реагування. При цьому колегія суддів вважає належними доказами ордержання відповідачем зазначеної кореспонденції повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с.14-16 у т.1/.

Колегія суддів вважає безпідставними також твердження скаржника щодо відсутності у філії АТ "Ощадбанк" повноважень для укладення кредитного договору. Такі доводи спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з договорів вбачається, що укладені вони були відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»(правонаступником якого є позивач), а не філією. Разом з тим, пунктом 5.1.6. Положення про філію -Вінницьке обласне управління відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", затвердженого постановою правління відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 16.01.2003 р. № 8, в редакції постанови правління відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 01.12.2009 р. № 453, визначено права філії -Вінницького обласного управління відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надавати клієнтам кредити відповідно до законодавства та з дотриманням порядку, визначеного внутрішніми нормативними актами банку, та в межах лімітів і обмежень, доведених банком; одержувати від клієнтів бухгалтерські звіти та баланси, фінансові плани та іншу інформацію (відомості), необхідні для здійснення кредитних операцій, проведення розрахунків та підтвердження платоспроможності клієнтів, а також для забезпечення кредитів та зобов'язань за іншими операціями; приймати в заставу майно (майнові права), на яке може бути звернено стягнення, отримувати заставлене майно у власність, забезпечувати виконання зобов'язань іншими видами забезпечення, визначених законодавством, що використовуються в банківській практиці та передбачені нормативно-правовими актами НБУ та внутрішніми нормативними актами банку. Перевіряти використання за цільовим призначенням виданих кредитів, наявність та умови зберігання майна, яким забезпечується виконання зобов'язань за виданими кредитами та іншими зобов'язаннями /а.с.34-42 у т.1/.

Підписані договори представником ВАТ «Ощадбанк»начальником філії - Вінницьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк" Крутенко Л.М. на підставі довіреності від 21.03.2007 р. за № 1321, що відповідає нормам ч.4 ст.95 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що ПРАТ «Теплицьке АТП 10553»чітко виконувало умови кредитного договору, вчасно здійснював платежі за кредитом, а тому відсутні підстави застосовувати до відповідача штрафні санкції, - також є необгрунтованими, оскільки предметом спору не є відповідальність за невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором, тоді як невиконання умов договору про страхування заствного майна має місце.

Разом з тим, колегія суддів вважає неправомірною, такою, що не грунтується на матеріалах справи, позовну вимогу про стягнення 6963,20 грн. штрафу в розмірі 2% від суми кредиту за порушення позичальником п.4.3.4. кредитного договору.

Згідно з п.4.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний на першу вимогу банку надати інформацію, необхідну банку для супроводження кредиту, оцінки, переоцінки та визначення стану предмету застави.

Відповідно до п.6.1.3. кредитного договору за невиконання обов'язків, передбачених п.4.3.4. цього договору позичальник зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 2% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 кредитного договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що банк/позивач вимагав у відповідача надання будь-якої інформації за змістом п.4.3.4 кредитного договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у частині стягнення штрафу у розмірі 6963,20 грн., позивач пояснює, що на адресу позичальника банком неодноразово направлялись претензії та вимоги щодо необхідності укладення договору страхування предметів застави, надання банку договорів страхування (№ 30-08/135 від 30.05.2011р., № 19/1798 від 12.07.2011р., № 2380 від 16.11.2011р.).

Аналіз тексту претензій від 30.05.2011 р. № 30-08/135 та від 12.07.2012 р. № 19/1798 свідчить про вимоги банку, направлені до відповідача, про виконання умов договору щодо страхування майна або погашесити заборгованості за кредитним договором /а.с.14-15 у т.1/.

Лист від 16.11.2011 р. № 2380, відправлений позивачем на адресу відповідача, є вимогою щодо надання належним чином оформленого договору страхування заставленого майна, тобто -вимогою виконати зобов'язання за п.1.4.2 кредитного договору та п.3.3.4. договору застави застрахувати заставлене майно та представити договір страхування, що не є вимогою про надання інформації /а.с. 16 у т.1/.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про інформацію", інформація -це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Договір страхування не є відомостями або даними.

Таким чином, позивач в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не довів вчинення ним запитів/вимог надати інформацію, отже -відсутні підстави для висновку про ухилення відповідача від надання на запити позивача будь-якої інформації, тобто -порушення умов п.4.3.4 кредитного договору. Відповідно, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки 6963,2 грн. на підставі п.6.1.3 кредитного договору.

Суд першої інстанції наведеним обставинам оцінки не дав і не обґрунтовано свої висновки щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6963,20 грн. неустойки, тому рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 р. у справі № 19/20/2012/5003 в цій частині підлягає скасуванню відповідно до п.п.2-3 ст.104 ГПК України. Позовна вимога про стягнення неустойки 6963,2 грн. задоволенню не підлягає.

Судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача задоволити частково. Рішення господарського суду Вінницької області скасувати в частині стягнення 6963,2 грн. неустойки. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. В частині стягнення 21760 грн. неустойки рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції: "Позов задоволити частково. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Теплицьке автотранспортне підприємство 10553" (вул.І.Франка, буд.10, смт.Теплик Теплицького р-ну Вінницької обл., 23800) на користь акціонерного товариства "Ощадбанк" в особі Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" (01023 м.Київ, вул.Госпітальна,12-Г; 21050 м.Вінниця вул.Соборна,71; ідент.код09302607) 21760 грн. неустойки та 1223,22 грн. витрат на судовий збір. Видати наказ.

Відмовити у позові в частині стягнення 6963,2 грн. неустойки."

Стягнути з акціонерного товариства "Ощадбанк" на користь приватного акціонерного товариства "Теплицьке АТП 10553" 193,14 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Справу №19/20/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.