Ухвала суду № 27620657, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-16885/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Продлайн»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року

у справі № 2-а-38919/09/2070

за позовом Приватного підприємства «Продлайн»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Продлайн»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000161550/0 від 13 квітня 2009 року та № 0000161550/1 від 27 квітня 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Продлайн»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»за період: серпень 2008 року та вересень 2008 року, за результатами якої складено акт № 1638/15-510/33480279 від 09 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161550/0 від 13 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 641,51 грн. (27 094,34 грн. - основний платіж, 13 547,17 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161550/1 від 27 квітня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «Компані Стріт»відповідно до умов договору від 28 липня 2008 року вантажних робіт, з огляду на відсутність підтвердження пов'язаності вказаних робіт з господарською діяльністю ПП «Продлайн».

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні робіт сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання таких робіт з метою їх використання в межах власної господарської діяльності.

Водночас у разі, якщо придбані роботи не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбання вантажних робіт, зв'язку цих робіт з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату таких робіт.

Разом з тим, як встановлено судами, із змісту договору від 28 липня 2008 року та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вбачається які саме предмети завантажувались та розвантажувались в ході виконання договору, не зазначено одиниці виміру робіт, їх кількості, ціни, місця виконання.

Крім того, досліджені судами першої та апеляційної інстанцій податкові накладні в порушення пункту «е»підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР не містять обсягу наданих робіт.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями позивачем, як встановлено судами попередніх інстанцій, надано не було, а також не обґрунтовано наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення з ТОВ «Компані Стріт» договору від 28 липня 2008 року та його впливу на результати господарської діяльності ПП «Продлайн».

Таким чином, відсутність підтвердження зв'язку придбаних вантажних робіт з власною господарською діяльністю позивача виключає можливість віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Продлайн»відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.