Ухвала суду № 27620648, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-11776/10

К-8723/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства «Золота нива 1»та Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року

у справі № 2а-4240/08/2070

за позовом Приватного підприємства «Золота нива 1»

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року позов Приватного підприємства «Золота нива 1»(позивач) до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000021600/3 від 17 березня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Золота нива 1»судові витрати в розмірі 2 349,40 грн., що складаються з державного мита в розмірі 3,40 грн. та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 2 346,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ Харківської області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року скасовано в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000021600/3 від 17 березня 2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66 527,50 грн. (51 175,00 грн. -основний платіж, 15 352,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції). В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Золота нива 1»судових витрат в розмірі 1 176,40 грн., що складаються з державного мита в розмірі 1,70 грн. та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 1 174,70 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ПП «Золота нива 1»ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову та залишення без змін постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року.

Ізюмська ОДПІ Харківської області в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року ПП «Золота нива 1», за результатами якої складено акт № 2976/160-33897138 від 17 серпня 2007 року

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021600/3 від 17 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188 440,20 грн. (144 954,00 грн. -основний платіж, 43 486,20 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, пункту 11.5 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним зменшенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму податкового векселя, включеного до складу податкових зобов'язань в березні 2007 року та погашеного за рахунок сум податкового кредиту, продажем товарів за ціною, нижчою ніж їх митна вартість, а також невключенням до загальної декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціям з придбання та реалізації великої рогатої худоби.

Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Як встановлено судами, позивачем при імпорті товару на митну територію України сплачено податок на додану вартість шляхом пред'явлення митному органу податкового векселя на суму в розмірі 56 061,51 грн.

В подальшому, 20 квітня 2007 року податковий вексель серії АА 0565209 від 27 березня 2007 року відображено ПП «Золота нива 1»в рядку 19.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року та погашено шляхом включення до податкових зобов'язань даної декларації.

При цьому, за результатами звітного періоду позивач не мав права здійснювати розрахунки з бюджетом шляхом перерахування грошових коштів, оскільки, результат по декларації з податку на додану вартість мав від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду -рядок 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду. Погашення ж сум податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету виникає у платника податку на підставі даних рядка 27 податкової декларації з податку на додану вартість. Однак, якщо у платника податків у вказаному рядку відсутні будь-які дані, як в зазначеному випадку у позивача, то він не зобов'язаний сплачувати грошові кошти до бюджету.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.18 статті 1 Закону № 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність твердження відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки, такі доводи не ґрунтується на приписах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021600/3 від 17 березня 2008 року в частині визначення ПП «Золота нива 1»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66 527,50 грн., то суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в їх задоволенні.

Адже, згідно з підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону № 334/94-ВР за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт»укладено договори купівлі-продажу частини сукупних валових активів № 91 від 04 травня 2006 року та № 102 від 05 червня 2006 року, відповідно до умов яких ПП «Золота нива 1»придбано велику рогату худобу (ВРХ).

В подальшому, з метою попередження падежу стада та його зараження лейкозом позивачем протягом серпня -жовтня 2006 року придбану велику рогату худобу реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Салтівський м'ясокомбінат», Акціонерному товариству «Утковське відгодувальне господарство»та фізичним особам на підставі видаткових накладних та відомостей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, враховуючи наявність розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області № 190 від 26 квітня 2005 року про оголошення неблагополучною територію ТОВ «Моноліт»та введення на цьому підприємстві карантинних обмежень по захворюванню ВРХ на лейкоз, а також обізнаність позивача про вказаний факт, придбання ПП «Золота нива 1»у ТОВ «Моноліт»хворої великої рогатої худоби свідчить про відсутність мети її подальшого вирощування.

Таким чином, в даному випадку операції з реалізації великої рогатої худоби фактично є операціями з реалізації покупної продукції, які не підпадають під визначення поставок продукції власного виробництва та, відповідно, не можуть оподатковуватись за нульовою ставкою.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Приватного підприємства «Золота нива 1»та Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.