Постанова № 27620255, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К-10814/10

К-18993/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року

у справі № 2а-5729/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5»(позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 000992310/0 від 27 листопада 2007 року, № 000992310/1 від 17 грудня 2007 року, № 000992310/2 від 03 березня 2008 року, № 000992310/3 від 26 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 227,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 614,00 грн., а також податкових повідомлень-рішень № 000982310/0 від 27 листопада 2007 року, № 000982310/1 від 17 грудня 2007 року, № 000982310/2 від 03 березня 2008 року, № 000982310/3 від 26 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48 669,75 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 335,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 000992310/0 від 27 листопада 2007 року, № 000992310/1 від 17 грудня 2007 року, № 000992310/2 від 03 березня 2008 року, № 000992310/3 від 26 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 814,00 грн., у тому числі основний платіж -1 227,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -614,00 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року апеляційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області задоволено. Апеляційну скаргу ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року в частині задоволення позову скасовано та в цій частині в позові відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Дергачівська МДПІ Харківської області в поданій касаційні скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року та зміну постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року шляхом повного задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1168/23-104/05471230 від 12 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 000982310/0 від 27 листопада 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 96 965,00 грн. (68 637,00 грн. -основний платіж, 28 328,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 000992310/0 від 27 листопада 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 97 640,00 грн. (65 093,00 грн. -основний платіж, 32 547,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 000982310/1 від 17 грудня 2007 року, № 000982310/2 від 03 березня 2008 року, № 000982310/3 від 26 травня 2008 року, № 000992310/1 від 17 грудня 2007 року, № 000992310/2 від 03 березня 2008 року, № 000992310/3 від 26 травня 2008 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості товарів, яка залишилась неоплаченою на момент закінчення строку позовної давності за договором купівлі-продажу № 314 від 05 липня 2003 року.

Крім того, встановлено порушення ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, який, взявши участь у виробничому процесі, частково використовувався в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат вартості товарів, яка залишилась неоплаченою на момент закінчення строку позовної давності.

При цьому, з огляду на те, що відповідачем не встановлено в яких звітних періодах ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»придбано товари та чи взагалі позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку про недоведеність Дергачівською МДПІ Харківської області факту порушення ВАТ «Харківська ТЕЦ-5» підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач повинен проводити відповідне коригування сум податкового кредиту пропорційно обсягу оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судами, вартість отриманого за договором купівлі-продажу № 314 від 05 липня 2003 року товару віднесено позивачем до валових витрат за першою подією -оприбуткування платником податку товарів.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безвідплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що в третьому кварталі 2006 року позивачем самостійно включено до складу валових доходів заборгованість за договором № 314 від 05 липня 2003 року в розмірі 233 615,00 грн., за якою минув строк позовної давності.

В свою чергу, Законом № 334/94-ВР не встановлено обов'язку платника податку коригувати (зменшувати) валові витати на суму товарів, попередньо віднесених ним до валових витрат за першою подією (оприбуткування товару), у разі несплати вартості цих товарів та віднесення цієї суми заборгованості до валових доходів як такої, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48 669,75 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 335,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, використанням придбаних товарів у господарській діяльності як обов'язкової умови для віднесення їх вартості до складу податкового кредиту є їх залучення до виробничого процесу, тобто використання таких товарів у виробництві продукції. В свою чергу, оцінка ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Актом перевірки № 1168/23-104/05471230 від 12 листопада 2007 року не встановлено придбання позивачем металобрухту з метою його використання у неоподатковуваних операціях.

Крім того, зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений в підпункті 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР товар, який придбаний чи виготовлений платником та частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Отже, відсутні підстави для зменшення позивачем як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання товару, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовано відходи від його переробки (металобрухт), на суму податку на додану вартість, розраховану із вартості такого металобрухту.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 000982310/0 від 27 листопада 2007 року, № 000982310/1 від 17 грудня 2007 року, № 000982310/2 від 03 березня 2008 року, № 000982310/3 від 26 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48 669,75 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 335,00 грн. а також податкові повідомлення-рішення № 000992310/0 від 27 листопада 2007 року, № 000992310/1 від 17 грудня 2007 року, № 000992310/2 від 03 березня 2008 року, № 000992310/3 від 26 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 227,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 614,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.