Рішення № 27620101, 14.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.12 Справа№ 5015/3674/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт", м.Херсон

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", м.Судова Вишня Львівська область

про стягнення 36 851,02 грн. штрафних санкцій.

За участю представників сторін:

від позивача Анікєєва І.В. - представник (довіреність №30-17/1/141 від 31.07.2012р.);

від відповідача Заремба В.В. - представник (довіреність №12/11/12 від 12.11.2011р.).; Лозинський О.О. -директор.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державним підприємством "Херсонський морський торгівельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" про стягнення 36 851,02 грн., з яких 22 797,46 грн. пені та 14 053,56 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 04.09.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.09.2012р. Ухвалою суду від 26.09.2012р. розгляд справи відкладено на 17.10.2012р. Ухвалою суду від 17.10.2012р. розгляд справи відкладено на 31.10.2012р. В судовому засіданні 31.10.2012р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 14.11.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи (вх.№25794/12 від 14.11.2012р.), в якому зазначає, що визначення питання технічної придатності складу №5 до виконання підрядних робіт за договором підряду №39р від 27.12.2011р. виходить за межі предмету доказування за позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором №39р та просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. Позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав попередньо подане клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Крім того, представник відповідача подав доповнення до клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх. №25810/12 від 14.11.2012р.), в якому зазначає, що відповідач був змушений призупинити виконання робіт у зв'язку із загрозою руйнування приміщення, та стверджує, що без проведення експертизи неможливо довести відсутність вини відповідача за порушення строків виконання робіт, за які були нараховані штрафні санкції.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.23012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом спору є стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання підрядних робіт. Відповідач просить призначити судову будівельно-технічну експертизу з метою визначення технічної придатності складу №5 до виконання підрядних робіт згідно договору підряду № 39 від 27.12.2011р. Слід зазначити, що відповідачем частково було виконано роботи за вказаним договором, у складі № 5, про що сторонами підписано акти виконаних робіт, роботи оплачено позивачем. Докази звернення відповідача до позивача за період з січня 2012р. по квітень 2012р. щодо неможливості виконати роботи у строк в матеріалах справи відсутні. Предметом спору у справі не є стягнення штрафних санкцій за якість виконаних робіт, тому проведення судової будівельно-технічної експертизи не є необхідним для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування.

Представники відповідача заперечили проти позову мотивуючи тим, що приступивши до виконання робіт за договором відповідач виявив, що у випадку повного виконання робіт передбачених технічним завданням (додаток №1 до договору) несуча спроможність конструкцій каркасу складу №5 для зберігання сипучих матеріалів не зможе забезпечити безпечну експлуатацію будівлі, а проектно-кошторисна документація на виконання робіт не в повному обсязі відповідає вимогам ДБН та інших державних стандартів з питань будівництва. Зазначили також, що позивач при застосуванні штрафних санкцій передбачених положеннями п.6.4. договору неправомірно нарахував пеню в розмірі 0,1%, що суперечить положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який встановлює граничний розмір пені не більше подвійної облікової ставик НБУ. Крім того, вказали, що в п.6.4. договору передбачено нарахування пені за порушення строку виконання зобов'язання, а не за прострочення виконання саме грошового зобов'язання, як вказано у ч.3 ст.549 ЦК України, тому таке нарахування є неправомірним.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідача, суд,-

встановив:

27.12.2011р. між Державним підприємством "Херсонський морський торгівельний порт" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" (підрядник) було укладено договір підряду №39р (надалі -договір), відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з підсилення несучих елементів каркасу складу №5 для зберігання сипучих матеріалів, обумовлені наявністю в підрядника дозволу, атестованих фахівців і технічної бази (надалі по тексту -роботи).

За умовами п.3.2. договору виконані підрядником роботи приймаються замовником зі складанням акту по фактично виконаним обсягам по об'єкту в цілому зі здачею їх у встановленому порядку.

Згідно п.4.2. договору оплата за договором провадиться за фактично виконані роботи згідно актів виконаних робіт за формою КБ-3 ТА кб-2 в та рахунків (рахунків-фактур) підрядника протягом 10 календарних днів.

За умовами п.2.1. та п.2.2. договору початок виконання робіт по даному договору 27 грудня 2011 року. Строк виконання всього обсягу робіт складає 50 (п'ятдесят) робочих днів та обчислюється починаючи з моменту, зазначеного в п.2.1. даного договору. Відтак, роботи за договором підряду повинні бути виконані до 06.03.2012р.

Станом на 07.03.2012р. роботи по договору підряду №39р виконані відповідачем частково, на суму 33 967,51 грн., про що сторонами підписано акт приймання виконаних робіт від 06.03.2012р., вартість несвоєчасно виконаних робіт, складає 251 714,09 грн.

Станом на 30.03.2012р. роботи виконані з порушенням строків на загальну суму 50 948,90 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2012р.

Позивачем 10.08.2012р. на адресу відповідача було надіслано претензію №30/01/1/478, в якій позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання згідно договору №39р нарахував відповідачу штрафні санкції.

Станом на 20.08.2012р. вартість несвоєчасно виконаних відповідачем робіт складає 200 765,18 грн.

Оскільки, у визначений умовами договору строк відповідач не виконав передбачені договором роботи, позивач відповідно до умов п.6.4. договору нарахував штрафні санкції на загальну суму 36 851,02 грн., з яких 22 797,46 грн. пеня за період з 07.03.2012р. по 20.08.2012р. та 14 053,56 грн. штраф.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Відповідач, уклавши з позивачем договір підряду №39р від 27.12.2011р., взяв на себе зобов'язання виконати роботи з підсилення несучих елементів каркасу складу №5 для зберігання сипучих матеріалів.

Згідно п.4.1. договору загальна сума договору та загальна вартість робіт, з урахуванням вартості матеріалів, становить 285 681,60 грн., в т.ч. ПДВ 47 613,60 грн. відповідно до договірної ціни (додаток №2 до договору), яка містить в собі локальний кошторис і є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на умови п.2.1. та п.2.2. договору початок виконання робіт по даному договору 27 грудня 2011 року, строк виконання всього обсягу робіт складає 50 (п'ятдесят) робочих днів та обчислюється починаючи з моменту, зазначеного в п.2.1. договору (27.12.2011р.), відтак, роботи за договором підряду №39р від 27.12.2011р. відповідач повинен був виконати до 06.03.2012р.

Зокрема, станом на 07.03.2012р. відповідач виконав роботи на суму 33 967,51 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 06.03.2012р. Отже станом на 07.03.2012р. вартість несвоєчасно виконаних робіт складає 251 714,09 грн.

Станом на 30.03.2012р. відповідач виконав з порушенням строків роботи на суму 50 948,90 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2012р.

Станом на 20.08.2012р. вартість несвоєчасно виконаних робіт складає 200 765,18 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно договору №39р від 27.12.2011р., не виконавши передбачені договором роботи у встановлені строки.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, вказана норма не визначає, який саме характер (майновий чи немайновий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом.

За умовами Господарського кодексу України, зокрема ч.1 ст.230 ГК України неустойка, штраф, пеня, є різновидами штрафних санкцій, але жоден з цих різновидів не визначений.

Частина 3 ст.549 ЦК України особливістю пені визначає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте не може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого, а не тільки грошового зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України.

Підставою для сплати неустойки, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статутом ДП "Херсонський морський торгівельний порт" (надалі -Порт) передбачено, що Порт є державним унітарним транспортним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

У п.6.4. договору сторони визначили, що у випадку порушення строків виконання робіт із вини підрядника, він виплачує замовникові пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення виконаних робіт більш ніж 30 каледарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт.

З огляду на те, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, зважаючи на положення ч.2 ст.231 ГК України відображене сторонами у пункті 6.4. договору, на підставі якого позивач нарахував пеню та штраф, суд дійшов висновку підставності позову до задоволення повністю. Така позиція узгоджується із постановами Вищого господарського суду від 27.01.2009р. справа №15/288-08; від 27.01.2009р. справа №15/287-08.

Крім того, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобв'язання за договором штрафу та пені не суперечать ст.61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Наведені вище судом норми спростовують заперечення відповідача про безпідставне нарахування позивачем пені за порушення строків виконання робіт в розмірі 0,1 %.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про зупинення виконання робіт у зв'язку із загрозою руйнування приміщення в якому вони проводились, доказів звернення до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору підряду в частині строків виконання робіт, відтак його заперечення проти позову є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач всупереч положень ст.614 ЦК України не довів відсутність своєї вини, а відтак і підстави для звільнення його від відповідальності. Факт невиконання умов договору належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2163 від 22.08.2012р. -1 609,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 610, 612, 614, 627, 629, 837 ЦК України, ст.ст.174, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" (юридична адреса: 81340, Львівська область, Мостиський район, м.Судова Вишня, вул.Заводська, 35; поштова адреса: 79025, м.Львів, вул.Левандівська, 3; п/р №26006000012839 в ПАТ "Укрсоцбанк" в м.Львів; МФО 300023; код ЄДРПОУ 35621140) на користь Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" (73000, м.Херсон, проспект Ушакова, 4; п/р 26007052302462 у ХФ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 352479, код ЄДРПОУ 01125695) 22 797,46 грн. пені, 14 053,56 грн. штрафу та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 19.11.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.