Рішення № 27620050, 20.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/13874-2012 20.11.12

За позовом фізичної особи-підприємця Кудрявського Володимира Івановича

до товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК"

про стягнення 247 243,36 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Мельничук І.В.(дов. від 27.09.2012)

Від відповідача Коваль О.В.(дов. від 27.10.2011)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги фізичної особи-підприємця Кудрявського Володимира Івановича до товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК" про стягнення 247 243,36 грн. заборгованості та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 01.04.2008 № 01/4 на надання послуг механізмами та автотранспортом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/13874-2012, розгляд справи призначено на 13.11.2012.

В судове засідання 13.11.2012 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 13.11.2012 судом оголошено перерву на 20.11.2012 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 20.11.2012 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив про не справжність підпису Яроша Олександра Петровича в актах виконаних робіт та зазначив про неправильність розрахунку пені, яка всупереч вимогам закону нарахована понад шестимісячний термін.

Представник відповідача подав суду заяву про проведення судової експертизи, на вирішення якої поставити питання чи саме Ярошем Олександром Петровичем підписані акти виконаних робіт, які були надані позивачем.

Позивач заперечував проти даного клопотання, зазначивши, що підписи Яроша Олександра Петровича в актах виконаних робіт належать саме Ярошу Олександру Петровичу, що підтверджується підписом останнього на інших документах, зокрема на Наказі № 7ВК від 17.02.2010.

Суд зазначає, що підписи Яроша Олександра Петровича в актах виконаних робіт наданих позивачем в підтвердження своїх позовних вимог до відповідача та на інших документах, які не стосуються договірних відносин позивача та відповідача ідентичні, більше того акти виконаних робіт скріплені печатками як позивача, так і відповідача, в матеріалах справи наявний акт взаємозвірки, в якому відповідач визнав суму заборгованості, а тому немає необхідності призначати експертизу по справі, так як це суттєво затягне її розгляд та призведе до порушення прав та законних інтересів позивача. У зв'язку з наведеним суд відмовив відповідачу в задоволенні заяви про проведення судової експертизи.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2001 між товариством з обмеженою відповідальністю "КЖБК" (надалі у тексті - Замовник, Відповідач) та фізичною особою-підприємцем Кудрявським Володимиром Івановичем (надалі у тексті - Підрядник, Позивач) укладено Договір № 01/4 на надання, послуг механізмами та автотранспортом (далі за текстом - Договір), який підписаний уповноваженими представниками і скріплений печатками сторін.

Розділом 1 вказаного Договору сторонами передбачено, що Позивач надає послуги механізмами та автотранспортом Відповідачу по листам-заявкам, в яких вказується назва об'єкту, його місцезнаходження, вид та термін виконання робіт зі сторони Позивача.

Відповідно до п. 1.4. договору розрахунок за виконані роботи проводиться Відповідачем на основі актів виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання сторонами вказаних актів.

Згідно з п. 2.2. договору загальна вартість робіт поручених замовником орієнтовно складає 600 000,00 грн. з ПДВ, яка може змінюватись у зв'язку зі збільшенням чи зменшенням обсягу робіт замовника.

Відповідно до п. 3.7. договору замовник зобов'язаний проводити оплату за роботу машин та механізмів за весь термін знаходження їх в його розпорядженні згідно змінних рапортів, актів виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином і у встановлений строк надав відповідачеві послуги. Це підтверджується підписаними між Сторонами актами виконаних робіт.

Відповідно до вказаних актів за січень 2012 року Позивач виконав, а Відповідач прийняв робіт на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 36 556, 40 грн.; за лютий 2012 року - на суму 21 883,50 грн.; за березень 2012 року - на суму 36 796,70 грн.; за квітень 2012 року на суму - 13 940,60 грн., та за травень поточного року на суму - 15 075,30 грн. (копії актів в матеріалах справи). Всього за вказаний період виконано робіт на загальну суму 129 252,50 грн.

Однак, всупереч умовам договору відповідач зазначену суму не сплатив.

Відповідно до підписаного Сторонами та скріпленого їх печатками Акту звірки взаєморозрахунків (копія в матеріалах справи), станом на 11.07.2012 заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані останнім послуги становить 129 252,50 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 129 252,50 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 115 071,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 3.10. Договору замовник у разі прострочення оплати рахунків виконавця сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 0,5 відсотків від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що сторони в договорі від 01.04.2008 № 01/4 на надання послуг механізмами та автотранспортом не передбачили можливості нарахування штрафних санкцій понад шість місяців, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок пені за шість місяців, яка становить:

№/дата акта Вартість послуг Дата платежу Дні

прострочення Пеня 0,5% Сума пені

№1 від 23.01.2012 36 556,40 грн. 06.02.12 182 182,78 33 265,96

№1 від 24.02.2012 21 883,50 грн. 09.03.12 182 109,42 19 914,44

№1 від 20.03.2012 36 796,70 грн. 20.03.12 182 183,98 33 484,36

№1 від 24.04.2012 13 940,60 грн. 10.05.12 133 69,7 9270,1

№1 від 07.05.2012 15 075,30 грн. 22.05.12 121 75,38 9120,98

Разом 105055,84 грн.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 105 055,84 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 1891,60 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо розрахунку інфляційних збитків, то суд не погоджується з його розміром, оскільки за період з лютого по серпень 2012 року за сумою індексів інфляції була дефляція, а тому інфляційні збитки за цей період не нараховуються, оскільки вони були відсутні. У зв'язку з наведеним, суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 222 грн. 52 коп., на відповідача - 4722 грн. 35 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "КЖБК" в задоволенні заяви про проведення судової експертизи.

2. Позов фізичної особи-підприємця Кудрявського Володимира Івановича задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19-А, код ЄДРПОУ 32590052) на користь фізичної особи-підприємця Кудрявського Володимира Івановича(07632, Київська обл., Згурівський р-н, с. Стара Оржиця, вул. Гагаріна, 11, ІН 2310304012) основний борг в розмірі 129 252(сто двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 50 коп., пеню в розмірі 105 055 (сто п'ять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп., три відсотки річних в розмірі 1891(одна тисяча вісімсот дев'яносто одна) грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 4722(чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн. 35 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 23.11.2012