Рішення № 27619910, 19.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12276-2012 19.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16 716,48 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2012 р. Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16 716,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування № 162912 серії АТК від 07.07.2008 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження у ДТП автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер ВС 5529 ВВ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Mercedes-Benz", реєстраційний номер ВС 7774 ВА, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/4870316), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. (суддя Стасюк С.В.) порушено провадження у справі № 5011-69/5349-2012, розгляд справи призначено на 22.05.2012 р.

05.06.2012 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 13100/7-3-11 від 30.05.2012 p. у відповідь на запит суду, до якого додано витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно полісу № ВВ/4870316.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р. відкладено розгляд справи на 05.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. відкладено розгляд справи на 22.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2012 р., на підставі ст.ст. 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, надіслано справу № 5011-69/5349-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" про стягнення 16 716,48 грн. до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5028/7/37/2012, розгляд справи призначено на 19.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012 р. зупинено провадження у справі № 5028/7/37/2012, направлено справу № 5028/7/37/2012 до Господарського суду міста Києва для подальшого скерування до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. апеляційну скаргу ПАТ "Просто-страхування" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2012 р. у справі № 5028/7/37/2012 (№ 5011-69/5349-2012) скасовано, справу № 5028/7/37/2012 (№ 5011-69/5349-2012) скеровано до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р. суддя Гумега О.В. прийняла справу № 5028/7/37/2012 (№ 5011-69/5349-2012) до розгляду, справі присвоєно № 5011-39/12276-2012 та призначено до розгляду на 08.10.12 о 11:10 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 29.10.2012 р.

В судове засідання, призначене на 29.10.2012 року, з'явився представник позивача, подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.10.2012 р., повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 10.09.2012 р. та від 08.10.2012 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р. продовжено строк розгляду справи, відкладено розгляд справи на 19.11.2012 о 12:20 год.

16.11.2012 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 19.11.2012 р., без участі представника позивача та прийняття рішення у справі на підставі наявних в матеріалах справи документів.

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., представник позивача не з'явився з огляду на подане ним через відділ діловодства суду 16.11.2012 р. вищенаведене клопотання, що додатково підтверджує те, що про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., представник відповідача втретє не з'явився, вимоги ухвал суду від 10.09.2012 р., від 08.10.2012 р. та від 29.10.2012 р. не виконав, відзив на позов не подав та не надіслав, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-39/12276 від 10.09.2012 р. було направлене відповідачу за адресою: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5б, вказаною у позивачем у позовній заяві. Втім, зазначене поштове відправлення було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність адресата ("за зазначеною адресою не проживає").

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 5011-39/12276 від 08.10.2012 р. та від 29.10.2012 р. були направлені відповідачу за адресою: 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді за № 14121463, що підтверджується Реєстром відправки судових документів сектором судді Гумеги О.В. за 30.10.2012 р. та за 01.11.2012 р. відповідно. Зокрема, поштове відправлення з ухвалою суду від 08.10.2012 р. було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р., від 08.10.2012 р. та від 29.10.2012 р. вручені відповідачу належним чином.

Крім того, письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судових засіданнях 08.10.2012 р., 29.10.2012 р. та 19.11.2012 р., відповідач суду не подав та не надіслав.

В судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 р., судом було розглянуто клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника. Клопотання судом задоволено з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору, при цьому запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.11.2012 р. без участі представника позивача, оскільки його нез'явлення не перешкоджає вирішенню даного спору.

Суд також прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.11.2012 р. і без участі представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи та не з'явився в судове засідання без поважних причин, при цьому нез'явлення відповідача не перешкоджає вирішенню даного спору.

В судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 р., судом досліджувались документи, наявні в матеріалах справи, в т.ч. лист Моторного (транспортного) страхового бюро України № 13100/7-3-11 від 30.05.2012 p. та доданий до нього витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно полісу № ВВ/4870316.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.11.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.07.2008 р. між Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (позивач, страховик) та Вельган Людмилою Петрівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № 162912 серії АТК від 07.07.2008 р. (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Skoda Octavia", реєстраційний номер ВС 5529 ВВ, строк дії договору страхування з 10.07.2008 р. по 09.07.2009 р.

10.03.2009 р. в м. Львові по вул. Стрійській, 18 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер ВС 5529 ВВ, під керуванням власника Вельган Людмили Петрівни, та автомобіля "Mercedes-Benz", реєстраційний номер ВС 7774 ВА, який належить Яремі Ярославу Ігоревичу та яким керувала Кіт Зоряна Михайлівна. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 36/вх. 1292 ск від 12.03.2009 р. ВДАІ з ОАТ та АТІ м. Львова.

ДТП сталася в результаті порушення Кіт Зоряною Михайлівною п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Личаківського районного суду м. Львова від 16.03.2009 р., відповідно до якої Кіт Зоряну Михайлівну визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер ВС 5529 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, визначений відповідно до висновку спеціаліста № 47 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста по визначенню вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку, що складений 23.03.2009 р. спеціалістом автотоварознавцем Рожок В.Ф. (має кваліфікацію експерта товарознавця з правом проведення судово-товарознавчих експертиз по спеціальності 12.1 "Дослідження якості товарів народного споживання і визначення їх вартості", свідоцтво Міністерства юстиції України № 631 від 27.05.2002 р., та свідоцтво № 6791 від 19.08.2008 р. про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 328 від 27.02.2002 р.) становить 16716,48 грн. (надалі - висновок спеціаліста № 47 експертного автотоварознавчого дослідження від 23.03.2009 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного позивачем страхового акту від 05.05.2009 р. по договору страхування, позивачем визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 16716,48 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 10230 від 11.06.2009 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 10.03.2009 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 наведеного Закону).

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р., від 08.10.2012 р. та від 29.10.2012 р. не представлено договору (полісу № ВВ/4870316) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № ВВ/4870316). Натомість, матеріали справи містять інформацію з централізованої бази даних МТСБУ стосовно умов полісу № ВВ/4870316, надану на запит суду листом МТСБУ № 13100/7-3-11 від 30.05.2012 p.

Відповідно до наявних в матеріалах справи даних стосовно полісу № ВВ/4870316 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Mercedes-Benz", реєстраційний номер ВС 7774 ВА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (відповідачем), про що і укладено зазначений поліс, який є договором І типу, страхувальником за даним полісом визначено Ярему Ярослава Ігоровича, ліміт по майну - 25500,00 грн., франшиза - 0, строк дії даного полісу - з 14.03.2008 р. по 13.03.2009 р. Отже, станом на дату ДТП -10.03.2009 р., поліс № ВВ/4870316 був діючим.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (тут і надалі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.10.2009 р.) визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова від 16.03.2009 р. визнано Кіт Зоряну Михайлівну. При цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що транспортним засобом - автомобілем "Mercedes-Benz", реєстраційний номер ВС 7774 ВА, під час спірної ДТП керувала особа, що експлуатувала його не на законних підставах. Напроти, наявною в матеріалах справи довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 36/вх. 1292 ск від 12.03.2009 р. ВДАІ з ОАТ та АТІ м. Львова підтверджується законність підстав керування автомобілем "Mercedes-Benz", реєстраційний номер ВС 7774 ВА під час ДТП Кіт Зоряною Михайлівною, оскільки остання вказана в наведеній довідці у якості водія автомобіля, яким спричинено ДТП, та без будь-яких зазначень про експлуатацію цього автомобіля не на законних підставах.

З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВВ/4870316, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений висновком спеціаліста № 47 експертного автотоварознавчого дослідження від 23.03.2009 р., а з відповідача фактично заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена такими висновком. При цьому, як вище було встановлено, ліміт по майну за полісом № ВВ/4870316 - 25500,00 грн., а франшиза -0.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність водія, якого визнано винним у ДТП, належить сума в розмірі 16716,48 грн., враховуючи, що франшиза за спірним полісом дорівнює 0.

Судом також враховано, що випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і доказів наявності таких суду не представлено.

Як встановлено статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву, вимоги до змісту якої та додатків до неї визначені наведеною статтею Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 16716,48 грн. № 04-436 від 20.01.2012 р. (надалі -регресна вимога). В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування або про виплату страхового відшкодування, а рівно, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 16716,48 грн.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16716,48 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4; ідентифікаційний код 23498273) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 16716,48 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 48 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2012 р.

Суддя Гумега О. В.