Рішення № 27619903, 14.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10641-2012 14.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово»

до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 22 587,96 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача: Катасонов В.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 22 587,96 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було здійснено страхове відшкодування, котре в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, підлягає відшкодуванню відповідачем, проте, останній ухиляється від виконання свого зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на

27.08.2012 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 року призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/10641-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/10641-2012 -Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Картавцева Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Картавцева Ю.В. справу № 5011-51/10641-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому визнав позов у сумі 22 077, 96 грн. та зазначив, що страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, що складає 510, 00 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»22 077, 96 грн. - відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши зміст заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», суд дійшов висновку, що вона фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, що передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд приймає її до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово»та Маноріком Віктором Вікторовичем укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 102595, за яким застраховані майнові інтереси Маноріка В.В., пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом -автомобілем «Хюндай», державний номер АА5574ВТ, 2011 року випуску.

11.10.2011 р. на вул. Перова у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Хюндай», державний номер АА5574ВТ під управлінням Маноріка В.В. та автомобіля «Опель», державний номер 278-53 КЕ під керуванням Лежави П.Г., в результаті якої було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово»автомобіль «Хюндай», державний номер АА5574ВТ.

У відповідності до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.10.2011 р. Лежаву П.Г. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу -автомобіля «Опель», державний номер 278-53 КЕ, застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»за полісом № АА/6421606 з лімітом відповідальності 50 000, 00 грн.

У відповідності до звіту з оцінки транспортного засобу № 098 від 20.10.2011 р. вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Хюндай», державний номер АА5574ВТ становить 23 990, 95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі платіжних доручень № 1545 від 25.10.2011 р. та № 8201 від 28.11.2011 р. здійснив виплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Хюндай», державний номер АА5574ВТ.

05.04.2012 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 181-118/12 від 03.04.2012 р. про здійснення виплати суми в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово»зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Хюндай», державний номер АА5574ВТ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Опель», державний номер 278-53 КЕ, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», а також з огляду на те, що водія «Опель» визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.

Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв'язку з настанням страхового випадку -пошкодженням Лежавою П.Г. автомобіля «Хюндай», державний номер АА5574ВТ, у останнього виник обов'язок відшкодувати власнику автомобіля «Хюндай»витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Хюндай», державний номер АА5574ВТ у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Хюндай», державний номер АА5574ВТ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку -до Лежави П.Г.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Однак відповідач не здійснив перерахування коштів у якості регресного відшкодування.

За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У відповідності до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд відзначає, що твердження позивача підтверджуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на визнання відповідачем позову, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово»задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, А, код ЄДРПОУ 31093336), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово»(03150, м. Київ, вул. Горького, 172, оф. 620, код ЄДРПОУ 33637321) шкоду у розмірі 22 077, 96 (двадцять дві тисячі сімдесят сім грн. 96 коп.) грн. та 1 573, 16 (одна тисяча п'ятсот сімдесят три грн. 16 коп.) грн. судового збору.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Здорово»(03150, м. Київ, вул. Горького, 172, оф. 620, код ЄДРПОУ 33637321) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36, 34 (тридцять шість грн. 34 коп.) грн., сплачений платіжним дорученням № 20 від 04.07.2012 р., оригінали якого містяться в матеріалах господарської справи № 5011-51/10641-2012.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.11.2012 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Картавцева Ю.В.