Рішення № 27619776, 19.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12388-2012 19.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірінгова компанія"

про стягнення 140 647,69 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Романюк С.П. за довіреністю б/н від 22.10.2012 р.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірінгова компанія" (відповідач) про стягнення 140 647,69 грн. на підставі Договору № 5046 (на виготовлення та монтаж) від 26.09.2011 р., з яких: 130000,00 грн. основного боргу, 8653,18 грн. пені, 1714,51 грн. 3% річних, 280,00 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-39/12388-2012 та призначено її розгляд на 08.10.2012 р. на 12:10 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін.

24.10.2012 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2012 р.

В судове засідання, призначене на 29.10.2012 року, представник позивача з'явився, заявив клопотання про продовження строків розгляду справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для його подальшої реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.10.2012 року, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про дату і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р. продовжено строки розгляду справи та відкладено її розгляд на 19.11.2012 р. о 12:40 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., втретє не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 12.09.2012 р., а рівно ухвали суду від 08.10.2012 р. та від 29.10.2012 р., було надіслано відповідачу за повідомленими позивачем у позовній заяві адресами відповідача: юридичною (03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1) та поштовою (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 101). При цьому юридична адреса відповідача відповідає адресі його місцезнаходження, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 08.11.2012 р. за № 15077100. Отримання ухвал суду відповідачем за вищенаведеними адресами підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 19.11.2012 р. відповідач суду не подав та не надіслав.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.11.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.11.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірінгова компанія" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (підрядник, позивач) був укладений Договір 5046 (на виготовлення та монтаж) (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник (позивач) зобов'язувався виконати власними силами за завданням замовника (відповідача) , за його кошти, наступні роботи:

- виготовлення громовідводу та містка згідно специфікації (Додаток № 1);

- монтаж вищезазначених елементів за адресою: ЖК "Срібний Бриз", м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 1-б.

У пункті 2.1 Договору узгоджено, що ціна договору складає 230 000, 00 грн. (з ПДВ).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору визначений наступний порядок розрахунків:

- плата за цим Договором проводиться після підписання цього Договору, не пізніше 3-х банківських днів, шляхом перерахування на поточний рахунок Підрядника авансу в розмірі 100000,00 грн. на виготовлення містка та громовідводу згідно специфікації Додаток 1.

- другий аванс за даним Договором складає 40000,00 грн. проводиться орієнтовно через 30 (тридцять) календарних днів після оплати згідно п.3.1.

- остаточний розрахунок за даним Договором складає 90000,00 грн. проводиться через (5) календарних днів після виконання робіт з моменту підписання сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт визначених в Додатку №1.

Відповідно до п. 5.2.11 Договору замовник (відповідач) зобов'язаний прийняти об'єкт виконаних робіт або проміжні роботи у випадку відсутності недоробок, шляхом підписання Акту приймання-передачі протягом двох робочих днів з дати отримання письмового повідомлення підрядника про готовність об'єкта або проміжних робіт. У разі неприйняття виконаних робіт, замовник в одноденний термін надає підряднику мотивовану відмову у письмовому вигляді, де обґрунтовано повідомляє про причини відмови. В разі не підписання Акту приймання-передачі у ці строки, при відсутності мотивованої відмови, роботи вважаються виконаними належним чином і безумовно прийнятими замовником.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані обома сторонами.

Позивач стверджує, що ним повністю виконані роботи, передбачені Договором, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2012 р. на суму 230000,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Натомість, в порушення умов Договору, відповідач не повністю розрахувався з позивачем за виконані останнім роботи.

Так, 30.09.2012 р. відповідач, на виконання п. 3.1 Договору, перерахував позивачу аванс в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 30.09.2012 р.

Відповідно до п. 3.2 Договору другий аванс в сумі 40000,00 грн. відповідач мав перерахувати позивачу орієнтовно через 30 (тридцять) календарних днів після оплати згідно п.3.1, а отже, не пізніше 31.10.2012 р.

Відповідно до п. 3.3 Договору остаточний розрахунок в сумі 90000,00 грн. відповідач мав провести через (5) календарних днів після виконання робіт з моменту підписання сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт, а отже, з огляду на підписання сторонами 29.02.2012 р. Акту приймання-передачі виконаних робіт -05.03.2012 р.

Втім, ані в строки, встановлені пунктами 3.2, 3.3 Договору, ані станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідачем не перераховані позивачу грошові кошти другого авансу та не здійснений остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи. Таким чином, як стверджує позивач, заборгованість відповідача за Договором становить 130000,00 грн. (основний борг), у зв'язку з наявністю якої позивач і звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Змістом ч. 1 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зібрані у справі докази, а саме: Акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2012 р. на суму 230000,00 грн. (надалі -Акт), підтверджують, що позивач відповідно до умов Договору виконав обумовлені цим Договором роботи в повному обсязі.

Наведений Акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2012 р. на суму 230000,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, приймається судом у якості належного доказу на підтвердження виконання позивачем спірних підрядних робіт в повному обсязі, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

При цьому суд зазначає, що виконаний в нижній частині Акту напис "у зв'язку з допущеними в процесі виконання робіт порушеннями, які були вказані у листі від 19 грудня 2011 року вих. № 822 …", в якому також йдеться про "необхідність утримання 10% (десяти) відсотків від договірної вартості робіт та матеріалів", судом до уваги не приймається, оскільки:

- даний напис виконаний не встановленою особою;

- даний напис виконаний 21.02.2012 р., тоді як Акт підписаний пізніше - 29.02.2012 р. та станом на цю дату відсутні жодні зауваження та заперечення уповноважених представників сторін, які підписали цей акт та скріпили його печатками;

- відповідно до п. 5.2.11 Договору неприйняття виконаних робіт оформлюється "мотивованою відмовою у письмовому вигляді", а не написом на акті приймання-передачі виконаних робіт, до того ж, сам факт підписання Акту свідчить про прийняття робіт, а не про відмову від їх підписання;

- згідно п. 11.1 Договору будь-які зміни і доповнення до Договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані обома сторонами, в той же час, напис про "утримання 10% (десяти) відсотків від договірної вартості робіт та матеріалів" фактично відповідним чином не оформлений, а пунктом 2.1 Договору визначена його ціна в сумі 230000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.2 Договору другий аванс в сумі 40000,00 грн. відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу орієнтовно через 30 (тридцять) календарних днів після оплати згідно п. 3.1. Оскільки перший аванс відповідачем був сплачений 30.09.2012 р., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 30.09.2012 р., то другий аванс відповідач був зобов'язаний сплатити не пізніше 31.10.2012 р., а отже з 01.11.2012 р. обраховується початок періоду прострочення зобов'язання щодо оплати 40000,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 3.3 Договору остаточний розрахунок в сумі 90000,00 грн. відповідач був зобов'язаний здійснити через (5) календарних днів після виконання робіт з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт. Оскільки Акт був підписаний сторонами а 29.02.2012 р., то остаточний розрахунок відповідач був зобов'язаний здійснити 05.03.2012 р., а отже з 06.03.2012 р. обраховується початок періоду прострочення зобов'язання щодо оплати 90000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем своєчасної та повної оплати другого авансу в сумі 40000,00 грн. та остаточного розрахунку в сумі 90000,00 грн.

Отже заборгованість в загальній сумі 130000,00 грн. (основний борг) станом на час розгляду справи по суті відповідач не погасив, доказів протилежного суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 130000,00 грн. повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 8653,18 грн. пені, 1714,51 грн. 3% річних, 280,00 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони встановили, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,05 % від суми договору за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач визначив до стягнення пеню в розмірі 8653,18 грн., при цьому розрахунок даної суми здійснений ним шляхом додавання наступних сум:

- суми пені від заборгованості в розмірі 40000,00 грн. за період з 01.11.2011 р. по 05.03.2012 р., яка дорівнює 2032,80 грн.;

- суми пені від заборгованості в розмірі 90000,00 грн. за період з по 05.03.2012 р. по 31.08.2012 р., яка дорівнює 6620,38 грн.

Втім, оскільки судом вище було встановлено, що початок періоду прострочення зобов'язання щодо оплати 40000,00 грн. обраховується з 01.11.2012 р., а початок періоду прострочення зобов'язання щодо оплати 90000,00 грн. обраховується з 06.03.2012 р., то підставним є висновок суд про те, що з 01.11.2011 р. по 05.03.2012 р. заборгованість відповідача за Договором становила 40000,00 грн., а з 06.03.2012 р заборгованість відповідача за Договором становила 130000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 ГК України, можливо нараховувати пеню за період з 01.11.2011 р. по 05.03.2012 р. (126 днів) від суми заборгованості в розмірі 40000,00 грн., за період з 06.03.2012 р. по 30.04.2012 р. (56 днів) від суми заборгованості в розмірі 130000,00 грн., за період з 01.05.2012 р. по 31.08.2012 р. (кінцева дата періоду, визначена позивачем) (123 дні) від суми заборгованості в розмірі 90000,00 грн. В такому випадку, за розрахунком суду, розмір пені буде становити суму в розмірі 9690,96 грн. (2140,27 грн. + 3013,80 грн. + 4536,89 грн. = 9690,96 грн.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 8653,18 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 8653,18 грн.

Крім того, позивач визначив до стягнення суму інфляційних нарахувань в розмірі 280,00 грн. за період з листопада 2011 р. по лютий 2012 р. та суму 3% річних в розмірі 1714,51 грн. за період з 01.11.2011 р. по 05.03.2012 р. від суми заборгованості 40000,00 грн. та за період з 06.03.2012 р. по 31.08.2012 р. від суми заборгованості 90000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 280,00 грн. за період з листопада 2011 р. по лютий 2012 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що сума 3 % річних за спірний період становить 2326,85 грн.: за період з 01.11.2011 р. по 05.03.2012 р. (126 днів) від суми заборгованості в розмірі 40000,00 грн. -414,25 грн.; за період з 06.03.2012 р. по 31.08.2012 р. (кінцева дата періоду, визначена позивачем) (179 днів) від суми заборгованості в розмірі 130000,00 грн. -1912,60 грн.; 414,25 грн. + 1912,60 грн. = 2326,85 грн.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 1714,51 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних. Тому вимоги позивача в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 1714,51 грн.

Частиною 2 статті 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його оплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також враховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до платіжних доручень № 273 від 14.08.2012 р. та № 325 від 04.09.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 2815,35 грн., тоді як належало сплатити 2812,95 грн. (2% від ціни позову).

За таких обставин, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2812,95 грн., а позивачу підлягає до повернення з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2,40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 626, 837, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірінгова компанія" (03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1; ідентифікаційний код 32102765), з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; ідентифікаційний код 36959097) 130000,00 грн. (сто тридцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 8653,18 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 18 коп.) пені, 280,00 грн. (двісті вісімдесят гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 1714,51 грн. (одну тисячу сімсот чотирнадцять гривень 51 коп.) 3% річних, 2812,95 грн. (дві тисячі вісімсот дванадцять гривень 95 коп.) судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; ідентифікаційний код 36959097) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2,40 грн. (дві гривні 40 копійок), перерахованого платіжним дорученням № 325 від 04.09.2012 р, оригінал якого залишити в матеріалах справи.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2012 р.

Суддя Гумега О.В.