Ухвала суду № 27618545, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5066/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна»до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна»звернулися в суд з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011 року №0000362340/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна»є юридичною особою, та зареєстрована 15.09.2005 року Солом'янською районною державною адміністрацією в м. Києві, як платник податків перебуває на обліку в Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 01.02.2007 року.

Посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 01.04.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 01.04.2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 20.06.2011 року №2435/23-1/33776341.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність між задекларованими показниками цих юридичних осіб, а ГВ ПМ у Деснянському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України за фактом створення невстановленими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон».

Податковий орган дійшов висновку, що угоди з поставки товарів, укладені між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон», є нікчемними, а формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «КБ «Оксідон»у складі ціни придбання товару, здійснено незаконно.

На підставі зазначеного акта перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 року №0000362340/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 280331,00 грн., у тому числі 224265,00 за основним платежем, та 56 066,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон»(постачальник) укладено договір поставки від 25.11.2010 року №35-М/10, на підставі якого постачальник зобов'язувався здійснити поставку товарів, а покупець їх прийняти і оплатити.

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон»на підставі рахунків-фактур здійснило поставку товарів на користь позивача на загальну суму 1172631,66 грн..

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон».

Станом на 31.12.2010 року заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон»становить 942516,06 грн..

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та подорожних листів на перевезення товару автомобілями позивача зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон»на будівельні майданчики позивача.

Порядок формування податкового кредиту визначено Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

До складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними.

Не заслуговують увагу обґрунтування апелянта, що з аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон»трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 року №0000362340/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 280331,00 грн., у тому числі 224265,00 за основним платежем, та 56 066,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 24.10.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.