Ухвала суду № 27618207, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/89960/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача: не з'явивсявідповідача:Гаджиєв Р.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р.

у справі № 2а-15759/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавор-2008»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор-2008»(надалі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 р. у справі № 2а-15759/10/2670 (суддя Д.О. Баранов) у позові ТОВ «Фавор-2008»відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -А.Ю. Кучма, судді: Н.В. Безименна, Л.В. Бєлова) скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 р. та винесено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 30.07.2010 р. № 0001861705/0, від 06.10.2010 р. № 0001861705/1 про визначення та стягнення суми податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності у сумі 13 905,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 р.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Фавор-2008» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.04.2010 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої 04.07.2010 р. складено акт № 10390/23-07/35848810 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пунктів 1.15, 1.2 статті 1, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, статті 12, підпункту «а»пункту 17.2 статті 17, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі -Закон № 889-IV) у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, у результаті чого виявлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 4 635,00 грн. у квітні 2008 року.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 р. № 0001861705/0, яким визначено ТОВ «Фавор-2008»зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 270,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скарга позивача залишена без задоволення, а вказане рішення без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Фавор-2008»від 01.04.2008 р. б/н фізичною особою ОСОБА_6 внесено до статутного фонду товариства рухоме майно (ноутбуки 4 шт.) на загальну суму 30 900,00 грн.

Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Фавор-2008»від 06.07.2009р. № 2 прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації, а залишок основних засобів загальною вартістю 13 621,00 грн. передано засновнику ОСОБА_6 згідно акта прийому-передачі від 01.09.2009 р.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення тим, що якщо підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно, надало фізичній особі корпоративні права, то згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV таке підприємство стає податковим агентом щодо вартості такого майна, та зобов'язане нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього закону. Позивачем не були виконані обов'язки податкового агента та в порушення закону не оподатковано податком з доходів фізичних осіб у квітні 2008 р. отримані фізичною особою корпоративні права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним скасування Київським апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції та в обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до норми підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій згідно норм пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, який розраховується, виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV), є інвестиційним прибутком, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV.

До продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Якщо у результаті розрахунку виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Виходячи з того, що оподаткуванню підлягає лише продаж інвестиційного активу, внесення ОСОБА_6 до статутного фонду підприємства майна на суму 30 900 грн. не може бути об'єктом оподаткування, оскільки фізична особа понесла витрати у зв'язку з придбанням інвестиційного активу на вказану суму.

Об'єктом оподаткування в даному випадку є різниця між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню. Позитивна різниця між вказаними величинами включається фізичною особою до річної декларації і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Від'ємна різниця переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення за наявності таких майбутніх операцій.

Відповідно до підпункту 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи із вирахуванням витрат), який учасник розраховує самостійно, то в даному випадку позивач не є податковим агентом фізичної особи у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV та не повинен утримувати податок з доходів фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що внесок фізичної особи у вигляді майна, яке знаходиться у його власності, до статутного фонду юридичної особи-резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, і не є доходом у розумінні норм пункту 1.2 статті 1 Закону України № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 вказаного Закону.

За вказаних обставин рішення суду апеляційної інстанції про неправомірність прийняття Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. у справі № 2а-15759/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.