Ухвала суду № 27618140, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року м. Київ К-19780/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси (далі -ДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010

у справі № 2-а-4842/09/1570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тедес" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.01.2009 № 000122301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 60188 грн. (у тому числі 48322 грн. за основним платежем та 11866 грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що витрати позивача на оплату транспортних послуг підтверджуються документально, а тому підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

На вказані судові рішення ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, та просить відмовити у задоволенні позову, скасувавши оскаржувані рішення попередніх інстанцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних судових актах, наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права, дотримання ними норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень попередніх інстанцій.

Судами під час розгляду справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 23.12.2008 № 2904/239/23-02/25047623 та донараховано 60188 грн. податку на прибуток у сумі за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. Підставою для цього донарахування стало невизнання податковим органом права позивача на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму витрат, понесених на оплату транспортних послуг, з огляду на відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних, складенням яких мають опосередковуватися операції з поставки цих послуг.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей оподаткування податком на прибуток валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому за правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що критеріями врахування витрат платника при визначенні бази та об'єкта оподаткування податком на прибуток є дійсне понесення таких витрат у зв'язку зі здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності та їх документальна підтвердженість. При цьому Закон не наводить конкретного переліку підтвердних документів та не встановлює особливих вимог щодо їх оформлення, водночас визначаючи неможливість відображення у податковому обліку платника тих витрат, які взагалі не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Таким чином, аналізуючи питання щодо підтвердженості витрат платника, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати подані платником первинні документи у сукупності на предмет їх достатності для підтвердження реальності здійснення господарської операції та наявності необхідних для цілей оподаткування відомостей щодо змісту такої операції як підстави для формування даних податкового обліку платника.

За результатами дослідження та оцінки поданих учасниками спору доказів та доводів сторін суди дійшли обґрунтованого висновку про реальний характер операцій з поставки послуг з перевезення Товариству. Так, на підтвердження здійснення цих операцій Товариством було подано талони замовника, шляхові листи, реєстри накладних на товар, що перевозився, податкові накладні.

Доказів на спростування наявності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом (перевізником), а також доказів узгодженості дій Товариства та постачальника спірних послуг, що свідчать про вчинення ними правочинів без наміру створити відповідні їм правові наслідки з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, ДПІ не представлено.

За названих обставин суди правомірно задовольнили заявлені Товариством вимоги.

Підстави для переоцінки висновків судів та встановлених у справі фактичних обстави у касаційного суду відсутні відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 у справі № 2-а-4842/09/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько