Ухвала суду № 27618129, 31.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2012 р. м. Київ К-25336/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 р.

у справі № 2а-3640/08 (22-а-6835/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" (надалі -позивач, ТОВ "Зооветеринарний центр") звернулось до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі -відповідач, Чугуївська ОДПІ Харківської області) про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2008 р. (суддя -Т.С. Перцова), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.І. Сіренко, судді: Л.В. Мельнікова, О.А. Співак) позов задоволено: визнано недійсними рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2007 р. № 0002982311/0 на суму 5 000,00 грн. та від 21.08.2007 р. №00029723111/0 на суму 63 632,72 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Зооветеринарний центр" державне мито у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу, проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Зооветеринарний центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 09.08.2007 р. був складений акт № 859/230/31293151 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті затвердженого постановою правління Національного банку України 15.12.2004 р № 637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320 (надалі - Положення про ведення касових операцій у національній валюті), а також порушення пункту 1 статті 9 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"), а саме порушення порядку видачі грошових коштів під звіт.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2007 р. № 0002982311/0 на суму 5 000,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2007 р. №00029723111/0 у розмірі 63 632,72 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вказаних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скарги позивача податковими органами залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 06.10.2006 р. квартиру, яка перебувала на балансі позивача і віднесено ним до основних фондів, продано ОСОБА_4 Грошові кошти у сумі 1 000,00 грн., отримані від продажу квартири, оприбутковано ТОВ "Зооветеринарний центр" відповідно до прибуткового касового ордеру №20 від 18.01.2007 р., що відповідає запису у касовій книзі за 18.01.2007 р.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Аналізуючи наведені норми, суди дійшли правильного висновку, що операції у готівковій або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності з обов'язковим проведенням на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій повинні носити систематичний характер та проводитись у місці призначеному для оптової чи роздрібної торгівлі.

Оскільки продаж позивачем квартири був разовою господарською операцією з продажу основного засобу у місці, не призначеному для оптової та роздрібної торгівлі, ця операція не може вважатися торгівлею у розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно з прибутковим касовим ордером №20 від 18.01.2007 р. у касовій книзі товариства зроблений запис про проведену операцію, а кошти у сумі 1 000,00 грн., отримані товариством від продажу квартири, оприбутковані відповідно до вимог пункту 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо неправомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 5 000,00 грн. на підставі рішення від 21.08.2007 р. № 0002982311/0.

Що стосується законності прийнятого податковим органом рішення від 21.08.2007 р. № 0002972311/0 про застосування до ТОВ "Зооветеринарний центр" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 63 632,72 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами, вказана сума штрафних (фінансових) санкцій застосована у зв'язку з порушенням позивачем абз. 6 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню та обігу готівки" (надалі -Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню та обігу готівки") та пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської операції.

Оскільки накладені на позивача штрафні санкції мають адміністративно-господарський характер, то вони повинні були застосовуватися з урахуванням строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, що податковим органом дотримано не було.

Крім того, на підставі висновків акта до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі абз. 6 статті 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню та обігу готівки", а саме за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Відповідно до підпункту 2.3.2 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки не викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, не додано до акта письмових пояснень посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

Копії авансових звітів підтверджують факт нарахування витрат, понесених підзвітними особами, а також виникнення обов'язків підприємства перед підзвітною особою по компенсації витрат, що спростовує твердження відповідача про відсутність платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджує сплату готівкових коштів.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся виплата грошових коштів на підприємстві здійснювалась після надання працівником авансового звіту з підтверджуючими документами, а відтак підприємство мало кредиторську заборгованість перед підзвітними особами.

Авансові звіти, на підставі яких підзвітним особам видавались кошти на закупівлю господарських товарів та на витрати по відрядженням, підкріплені первинними документами, що підтверджують витрачання грошових коштів.

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон від 13.03.2008 р. №59 (надалі - Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон) фактичний час перебування у відрядженні визначається по відміткам у посвідченні про відрядження про вибуття з місця постійної роботи і прибуття до місця постійної роботи.

Пунктом 1.5 статті 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон передбачено, що за кожний день перебування працівника у відрядженні в межах України йому виплачуються добові в рамках граничних норм встановлених Постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 1.12 статті 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон при наявності документів, які підтверджують вартість понесених витрат, а саме: транспортних білетів або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо, зазначені витрати належать до витрат на відрядження і мають бути поверненні особі, яка перебувала у відрядженні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відмітки вибуття-прибуття, печатки, підписи, дати є у всіх посвідченнях про відрядження, а отже висновок податкового органу про застосування штрафних фінансових санкцій, викладений в акті перевірки про порушення ТОВ "Зооветеринарний центр" абзацу 6 статті 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню та обігу готівки" та пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2007 р. № 0002982311/0 на суму 5 000,00 грн. та від 21.08.2007 р. №00029723111/0 на суму 63 632,72 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 р. у справі

№ 2а-3640/08 (22-а-6835/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.