Ухвала суду № 27618082, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К-17565/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Куля В.С., відповідача:Гучка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р.

у справі № 8/74 (22-а-13197/08)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»(надалі позивач, ДПІ у м. Подільському районі м. Києва) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.Є. Пилипенко, судді: Р.О. Арсірій, В.М. Кочан) залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -І.В. Саприкіна, судді: І.І. Бараненко, О.М. Романчук) позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 14.02.2007 р. № 0000772308/0, від 25.04.2007 р. № 0002842308/1, від 27.06.2007р. № 0002842308/2, від 11.09.2007 р. № 0002842308/3 та від 14.02.2007 р. № 0000822308/0, від 25.04.2007 р. № 0000822308/1, від 27.06.2007 р. № 0000822308/2, від 11.09.2007 р. № 0000822308/3 у частині нарахування Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця»1 091 995,20 грн. податку на додану вартість та 799 822,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій; у інший частині позовних вимог у задоволенні адміністративного позову відмовлено; судові витрати у сумі 1,40 грн. присуджено на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»за рахунок Державного бюджету України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 р. по 01.07.2006 р., за результатами якої 31.01.2007 р. складено акт № 216/23-3/04713033 (надалі акт).

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2007 р. № 0000772308/0, від 25.04.2007 р., № 0002842308/1, від 27.06.2007 р. № 0002842308/2 та від 11.09.2007 р. № 0002842308/3, якими позивачу нараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 031 530,00 грн. та 769 590,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.2007 р. № 0000822308/0, від 25.04.2007 р. № 0000822308/1, від 27.06.2007 р. № 0000822308/2 та від 11.09.2007 р. № 0000822308/3 позивачу нараховано 85 385,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 42 692,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань та штрафних санкцій стали висновки перевірки, якою встановлено, зокрема, порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, а саме: пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), у вигляді ненарахування податку на додану вартість на вартість послуг страхового агента, та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 500 000,00 грн.

Як встановлено судами, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтуються на тому, що під час виконання договорів на здійснення позивачем посередницької діяльності у сфері страхування у якості страхового агента, останній отримував комісійну винагороду, яка, на думку відповідача, повинна оподатковуватися податком на додану вартість на загальних підставах.

Відповідно до статті 2 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі Закон України «Про страхування»), страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

При цьому ліцензія видається на проведення конкретних видів страхування. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності затверджено наказом Держпідприємництва України та Міністерства фінансів України від 16.07.2001 р. №98/343.

Згідно з статтею 14 Закон України «Про страхування»- страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про страхування»передбачено, що посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), у тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим уповноваженим органом.

Згідно з частиною сьомою статті 15 Закон України «Про страхування»страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про страхування» страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Пунктом 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Зважаючи на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»комісійна винагорода за рахунок страхового платежу отримана страховим агентом чи страховим брокером за умов наявності відповідної ліцензії, у особи, яка безпосередньо надає послуги страхування, не включається до об'єкта оподаткування з податку на додану вартість.

А відтак, податковим органом не доведено порушення позивачем приписів пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та безпідставно донараховано, у зв'язку з цим, податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Що стосується завищення податкового кредиту з податку на додану вартість Дирекцією з будівництва залізничного-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві ДТГО «Південно-Західна залізниця», колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що Дирекцією по будівництву залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, що є структурним підрозділом ДТГО «Південно-Західна залізниця», порушено порядок ведення податкового обліку, а саме підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 500 000,00 грн.

Відповідачем встановлено, що на субрахунку 1516 «Інші витрати капітального будівництва»Дирекція враховувала суму у розмірі 2 500 000,00 грн., які були перераховані КП «Володимирський ринок»у листопаді 2005 року, як відшкодування вартості майна по будівництву ринку біля станції м. Видубичі.

В цьому ж акті відповідач, посилаючись на рішення Київської міської ради від 21.12.2006 р. № 524/581, робить висновок про те, що ДТГО «Південно-Західна залізниця»порушено приписи підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді 2005 року на суму 500 000,00 грн., перерахованих КП «Володимирський ринок»з підстав наведених вище.

Судами встановлено, що рішенням Київської міської ради VI сесії XXIV скликання від 23.10.2003 р. № 150/1023 об'єкт незавершеного будівництва - ринок «Видубичі», розташований на Набережно-Печерській дорозі, 6 планувалося передати від КП «Володимирський ринок»у власність Відкритому акціонерному товариству Трест «Київміськбуд-6». Але, така передача повинна була відбутися після виконання ВАТ «Трест «Київміськбуд-6»пункту 3 цього рішення, а саме після відшкодування комунальному підприємству «Володимирський ринок»кредитних та інших коштів, витрачених на будівництво об'єкта незавершеного будівництва - ринок «Видубичі», згідно з балансом комунального підприємства «Володимирський ринок»та відповідно до пункту 3.2. перерахувати різницю між ринковою вартістю об'єкта незавершеного будівництва - ринок «Видубичі»і вартістю об'єкта незавершеного будівництва, згідно з балансом комунального підприємства «Володимирський ринок», Головному управлінню економіки та розвитку міста виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Оскільки, пунктом 3 вищевказаного рішення ВАТ «Трест «Київміськбуд-6»не виконав, то і передача об'єкта на його баланс не відбулась, а згодом була призупинена у зв'язку з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 755-р про будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві та згідно з пунктом 4.4 наказу Міністерства транспорту України від 31.01.2004 р. № 57 «Про першочергові заходи щодо організації будівництва мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві»(лист Головного управління комунальної власності м. Києва від 26.03.2004 р. № 042/9/1-1561 на адресу КП «Володимирський ринок»).

Розпорядженням від 15.10.2004 р. № 733-р Кабінет Міністрів України схвалив техніко-економічне обґрунтування проекту будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній ділянці Київ-Московський-Дарниця, де у розділі «Розрахунок вартості»глава «Підготовка території будівництва»п.8 (Кошторис № 1-08) передбачені витрати на перенос КП «Володимирський ринок».

25.10.2005 р. між позивачем та КП «Володимирський ринок»укладено договір № ПЗ/ДН-6-0553 про відшкодування збитків, у відповідності до якого позивач перераховує КП «Володимирський ринок»аванс за матеріали, які були використані у процесі будівництва ринок «Видубичі», для будівництва підходів до залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.

Остаточний розрахунок за вказані матеріали, відповідно до пункту 2.4. вказаного договору передбачалося здійснити після узгодження ціни на вказані матеріали.

З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок не проводився, так, як не відбулося узгодження ціни на матеріали.

Таким чином, витрати позивача на викуп матеріалів, які були використані в процесі будівництва -ринок «Видубичі», отримані від КП «Володимирський ринок»передбачені кошторисом на будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві і не можуть бути відсторновані з субрахунку 1516 «Інші витрати капітального будівництва рахунку 15 «Капітальні інвестиції», оскільки є саме такими.

Крім того, КП «Володимирський ринок»цілком правомірно нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 500 000,00 грн. при продажу вказаних матеріалів позивачу, а позивач, у свою чергу, цілком правомірно відніс цю суму до складу податкового кредиту, оскільки мостовий перехід, що будується буде основним виробничим засобом позивача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які визнали позивача таким, що не порушив вимог чинного податкового законодавства України при здійсненні витрат по підготовці території будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, оскільки такі витрати є «Іншими витратами капітального будівництва»та правомірно обліковуються позивачем на рахунку 15 «Капітальні інвестиції»субрахунок 1516.

Крім того, податок на додану вартість у розмірі 500 000,00 грн., сплачений КП «Володимирський ринок»у листопаді 2005 року правомірно віднесений позивачем до складу податкового кредиту, як податок, сплачений протягом звітного періоду у зв'язку з будівництвом (спорудженням) основних фондів.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правомірним скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2007 р. № 0000772308/0, від 25.04.2007 р. № 0002842308/1, від 27.06.2007 р. № 0002842308/2, від 11.09.2007 р. № 0002842308/3 та від 14.02.2007 р. № 0000822308/0, від 25.04.2007 р. № 0000822308/1, від 27.06.2007 р. № 0000822308/2, від 11.09.2007 р. № 0000822308/3 у частині нарахованих позивачу 1 091 995,20 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 799 822,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р. у справі № 8/74 (22-а-13197/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.