Рішення № 27613160, 19.11.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "19" листопада 2012 р. Справа № 18/5007/1186/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Остапчук С.Л. довіреність № 08/14589-003219 від 20.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 1973,80грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 1973,80грн., з яких: 1936,94грн. - заборгованість за спожиту активну електроенергію в період липень-серпень 2012р., 6,14грн. - 3% річних та 30,72грн. - пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку за №1294 від 16.11.2012р., відповідно до якої заборгованість відповідача за активну електроенергію станом на 16.11.2011р. не змінилась та становить 1936,94грн. (а.с.27).

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.25).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2004 року між Новоград-Волинським районом електричних мереж, що діє на підставі положення і є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, споживач) укладено договір №783 на постачання електричної енергії споживачам (а.с.7-10), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами. Розрахунковим періодом вважається період з 10 числа по 9 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що оплата електроенергії здійснюється самостійно. Остаточний розрахунок не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з урахуванням сальдо на початок місяця.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день пред'явлення позову до суду, за період липень-серпень 2012р., за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1936,94грн. за використану активну електроенергію (950,86грн. - заборгованість за липень + 986,08грн. - заборгованість за серпень) , що підтверджується відповідними рахунками (а.с.11-12). Відповідач не заперечує проти наявності заборгованості в розмірі 950,86грн. за липень місяць, що вбачається із акту звірки розрахунків станом на 01.08.2012р. (а.с.23).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 01.08.2012р., підписаний повноважними представниками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 950,86грн. за липень 2012р. (а.с.23); акт звірки за серпень 2012р. між сторонами не складався.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за використану електричну енергію не провів.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1936,94грн. заборгованості за використану активну електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30,72грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4 договору при відсутності оплати за електричну енергію через 5 днів після дати виставлення рахунку, обумовленої цим договором, енергопостачальна організація повідомляє споживача про дату і час відключення обмеження споживання електроенергії. На суму вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством.

З розрахунку позивача (а.с.15) вбачається, що останній здійснюючи нарахування пені вказав кількість прострочених днів 24 (за період з 25.08.2012р. по 15.10.2012р.), тоді як фактично за вказаний період кількість прострочених днів складає 51.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені складає 55,29грн., проте позивач просить стягнути 30,72грн. пені, що є його правом.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 6,14грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Здійснюючи нарахування 3% річних позивач також невірно вказав кількість прострочених днів за період з 25.08.2012р. по 15.10.2012р. (а.с.14).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір 3% складає 11,06грн., проте позивач просить стягнути 6,14грн. пені, що є його правом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 1937,80грн., з яких: 1936,94грн. заборгованості за активну електроенергію, 30,72грн. пені та 6,14грн. 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (11700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", 10014, м.Житомир, вул.Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622:

- 1936,94грн. боргу за спожиту активну електроенергію (на р/р 26039301769 в філії Житомирського обласного управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 311647, код 26392693;

- 30,72грн. пені, 6,14грн. 3% річних, 1609,50грн. судового збору (на р/р 26008002011613 в ПАТ "Перший Інвестиційний банк" м.Житомир МФО 300506, код 22048622).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (реком.з повід.)