Постанова № 27612739, 20.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5017/1568/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промстрой-Прогрес", м. Одеса

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012

зі справи № 5017/1568/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промстрой-Прогрес" (далі -Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", м. Одеса (далі -Відповідач)

про стягнення 457 400 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення 457 400 грн. поворотно-фінансової позики.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2012 (суддя Малярчук І.А.): позов задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача зазначену суму та 9 148 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 (колегія суддів у складі: Таран С.В. -головуючий, судді Поліщук Л.В. і Туренко В.Б.): задоволено апеляційну скаргу Відповідача; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позову відмовлено; з Позивача стягнуто на користь Відповідача 4 574 грн. "за апеляційне провадження".

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення господарського суду першої інстанції від 20.07.2012 залишити в силі. Скаргу з посиланням на статті 11, 202, 204, 218, 509, 526, 530, 629, 640, 1046, 1049 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у прийнятті рішення зі справи виходив з такого. Як вбачається з протоколу зборів учасників Позивача від 12.01.2011, зборами даного товариства вирішено задовольнити клопотання директора Відповідача Богданова О.В. та надавати Відповідачу протягом 2011 року, за наявності коштів, поворотну фінансову допомогу в сумі, що не перевищуватиме 500 000 грн., зі строком повернення не пізніше 12.04.2012 на умовах позики на підставі відповідних договорів позики, укладених Позивачем і Відповідачем. Позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти згідно з платіжними дорученнями, в яких призначення платежу зазначено як поворотно-фінансова допомога.

Листом від 13.04.2012 № 64 Позивач звернувся до Відповідача з питань щодо відновлення втрачених договорів позики та повернення отриманої позики; цього листа надіслано "простою поштою" 17.04.2012.

Позивачем подано суду акти від 13.04.2012 та від 16.04.2012, складені за участю представників Позивача і ПП "Будівельник", про незнаходження Відповідача за адресою державної реєстрації: м. Одеса, вул. Приморська, 49/2.

Відповідачем подано суду договори банківського рахунку, договори про внесення змін до договору банківського рахунку, додатковий договір до договору банківського рахунку тощо, з яких вбачається, що банком (ПАТ "ВТБ Банк") були відкриті поточні рахунки Відповідачу, надано директору останнього Богданову О.В. право дистанційного керування рахунком за допомогою мережі Інтернет.

Рішенням загальних зборів учасників Відповідача (протокол від 01.07.2011) звільнено з посади директора Відповідача Богданова О.В. та із зазначеної дати на посаду директора призначено Балаяна В.М. У відповідному протоколі не зазначено будь-яких підстав звільнення Богданова О.В.

У зв'язку зі зміною керівництва Відповідача було повторно укладено договір банківського рахунку та договори про внесення змін до нього і додаткові договори до договору банківського рахунку.

Як вбачається з листа ПАТ "ВТБ Банк" від 22.06.2012 № 880/2300-2, за період з 01.01.2010 по 01.01.2012 картку із зразками підписів і відбитком печатки Відповідача було підписано як директором Богдановим О.В. (дати підписання 17.05.2010, 28.07.2010), договори обслуговування банківського рахунку і використання систем дистанційного обслуговування теж підписувалися Богдановим О.В., ним же було отримано доступ до системи дистанційного обслуговування, платежі з рахунку проводилися за підписом Богданова О.В.; у 2011 році платежі з рахунку проводилися з використанням системи дистанційного обслуговування, але з 26.04.2012 і в подальшому доступ до рахунка Відповідача має директор Балаян В.М.

Згідно з випискою з банківського рахунку Відповідача у ПАТ "ВТБ Банк", наданою Відповідачем за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, кошти, отримані Відповідачем від Позивача, направлялися на інші рахунки інших підприємств.

Як вбачається із протоколу зборів учасників Відповідача від 15.09.2010, загальні збори вирішили надати директору Відповідача "директиви" щодо здійснення, ним дій, які стосуються будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу "Південний" (далі -Комплекс) на 16 ст. Великого Фонтану за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 118-а, а саме -зобов'язати директора Відповідача Богданова О.В. вчинити всі дії щодо укладення, зміни, розірвання та виконання договорів та угод, пов'язаних з процесом будівництва Комплексу, а також дії щодо укладення, зміни, розірвання та виконання договорів та угод, пов'язаних з відчуженням майнових прав на Комплекс (або його частини) або самого Комплексу (або його частини) узгоджувати з учасниками Відповідача, якщо сума відповідного правочину перевищує 50 000 грн. Отже, обмеження повноважень директора стосувалося тільки правовідносин з відчуження Комплексу і не стосується спірних правовідносин.

Відповідач отримав від Позивача кошти в сумі 457 400 грн. за відповідними платіжними дорученнями, із зарахуванням їх на рахунок Відповідача, причому директор останнього на момент відкриття даного рахунку мав повноваження щодо одержання фінансової допомоги від іншого підприємства без спеціального уповноваження на це загальними зборами Відповідача.

У матеріалах справи відсутні як оригінали, так і копії договорів позики, на які посилається Позивач та існування яких заперечує Відповідач. За відсутності таких договорів моментом витребування є надіслана Позивачем претензія та подана позовна заява.

Суд апеляційної інстанції у повторному розгляді справи виходив з відсутності в матеріалах справи зазначених Позивачем договорів позики від 14.03.2011 № ВФП-14/03/11-3, від 05.04.2011 № ВПФ-05/04/11-2, від 10.05.2011 № ВПФ-10/05/11, від 01.06.2011 № ВПФ-01/06/11, від 23.06.2011 № ВПФ-23/06/11, від 13.07.2011 № ВПФ-13/07/11, від 01.09.2011 № ВПФ-01/09/11, від 29.09.2011 № ВПФ-29/09/11.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Частиною першою статті 1047 названого Кодексу встановлено, що у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі.

Водночас остання з наведених норм, так само як і інші приписи ЦК України, не передбачають недійсності договору позики в разі недодержання його сторонами письмової форми цього договору.

З урахуванням наведеного та встановлених місцевим господарським судом і не спростованих апеляційною інстанцією фактичних обставин справи, а саме -перерахування Позивачем Відповідачу грошових коштів як поворотної фінансової допомоги і одержання та прийняття Відповідачем цих коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами договірних відносин щодо позики.

Водночас згідно з абзацом другим статті 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відтак попередні судові інстанції у розгляді даної справи повинні були з метою з'ясування того, настав чи не настав строк виконання зобов'язання, вичерпно встановити обставини, пов'язані з пред'явленням (чи непред'явленням) Позивачем вимоги Відповідачу про повернення коштів. Проте апеляційний господарський суд залишив вирішення відповідного питання поза увагою, а місцевий господарський суд обмежився у зв'язку з цим посиланням на пред'явлення Позивачем "претензії" і подання ним позову до суду. Однак стосовно такої претензії судом не зазначено, коли і в який спосіб вона пред'являлася, чи одержана Відповідачем і чи розглянута ним. Що ж до звернення до господарського суду з позовною заявою, то це є процесуальна дія, вчинювана з метою захисту порушеного права, а не пред'явлення вимоги в розумінні частини другої статті 1049 ЦК України; водночас право не може вважатися порушеним, поки строк виконання зобов'язання не настав, а настає він у даному разі лише через тридцять днів від дня пред'явлення вимоги позикодавцем.

Не встановивши, таким чином, обставин, які входили до предмета доказування в даній справі, обидві попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 та частини першої статті 43 ГПК України. Тому у Вищого господарського суду України відсутні підстави й для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК України. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, прийняті по суті справи судові рішення відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статями 1117-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промстрой-Прогрес" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 зі справи № 5017/1568/2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов