Постанова № 27612711, 21.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5019/815/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 5019/815/12 Господарського суду Рівненської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м. Рівне, про стягнення заборгованості в сумі 3 322 964,70 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м. Рівне, до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, про визнання недійсним пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2375/11 від 30.09.09,

за участю представників сторін:

позивача -Кость О.Г. (дов. № 14-326 від 16.03.12);

відповідача -не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Рівнетеплоенерго" про стягнення 3 322 964,70 грн.

Вказував, що 30.09.11 між ним та відповідачем був укладений договір № 14/2375/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він (продавець) зобов'язався в IV кварталі 2011 року та в 2012 році передати у власність покупцю (відповідачу) імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець -прийняти газ та сплатити його вартість на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 2 838 462,70 грн. боргу, 215 762,03 грн. пені, 198 692,39 грн. штрафу, 28 384,63 грн. інфляційних втрат, 41 662,96 грн. -3 % річних та судові витрати, а всього -3 322 964,70 грн.

У липні 2012 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернувся до Господарського суду Рівненської області з зустрічним позовом до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2375/11 від 30.09.09.

Посилаючись на ту обставину, що пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2375/11 від 30.09.09 передбачено стягнення штрафу та пені за порушення грошового зобов'язання, що є подвійною відповідальністю за порушення одного й того ж зобов'язання, позивач просив визнати вказаний пункт договору недійсним, як такий, що суперечить положенням ч. 1 ст. 61 Конституції України та ст. 230 ГК України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02 серпня 2012 року (суддя Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2012 року (колегія суддів у складі: Грязнов В.В. -головуючий, Савченко Г.І., Мельник О.В.) первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

Постановлено стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 838 462,70 грн. боргу, 215 762,03 грн. пені, 198 692,39 грн. штрафу, 28 384,63 грн. інфляційних втрат, 41 662,96 грн. -3 % річних та 64 380 грн. судового збору.

Судові акти в частині задоволення первісного позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат, 3 % річних штрафу та пені.

Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову обґрунтовані посиланнями на ту обставину, що можливість одночасного стягнення штрафу та пені, за порушення окремих видів господарських зобов'язань, передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України та на свободу договору, встановлену положеннями ст. 627 ЦК України.

У касаційній скарзі ТОВ "Рівнетеплоенерго", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 61 Конституції України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 549 ЦК України та ст.ст. 33, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та постановити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між сторонами у справі був укладений договір № 14/2375/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався в IV кварталі 2011 року та в 2012 році передати у власність покупцю (відповідачу) імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець -прийняти газ та сплатити його вартість на встановлених договором умовах.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що в жовтні 2011 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 2 336,131 тис.м3 на загальну суму 3 058 462,70 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін актами прийому-передачі від 3.10.11 (т. 1, а.с. 16-17), проте, останній частково виконав свої зобов'язання за договором сплативши позивачу лише 220 000 грн. за поставлений газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 838 462,70 грн., яка обґрунтовано задоволена до стягнення судами попередніх інстанцій.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманого природного газу в зазначеному періоді, утворилась заборгованість, на яку позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні втрати та річні.

Крім того, пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів -додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати за поставлений позивачем природний газ, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав до стягнення з відповідача 215 762,03 грн. пені та 198 692,39 грн. штрафу.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2375/11 від 30.09.09, слід зазначити наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, тому судами обгрунтовано відмовлено в зустрічному позові з викладених підстав.

Аналогічні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 09.04.12 у справі № 20/246-08 та від 27.04.12 у справі № 06/5026/1052/2011.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на наявність правових підстав до задоволення зустрічного позову та визнання недійсним пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2375/11 від 30.09.09, не знайшли свого підтвердження при здійсненні перегляду справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 5019/815/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Подоляк О.А.