Ухвала суду № 27612333, 30.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 жовтня 2012 р. № 5015/115/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В.,суддів:Бакуліної С.В., Заріцької А.О., Данилової Т.Б., Козир Т.П.розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 22.08.2012у справі№ 5015/115/12за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доТовариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний" ринокпровизнання угод недійсними

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2012 у справі № 5015/115/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2012, задоволено позов про визнання угод недійсними.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 у даній справі

рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 скасовано, у позові відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2012 у справі № 5015/115/12, у якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2011 у справі № 40/135-35/87, від 13.07.2011 у справі № 5002-11/4213-2010, від 23.08.2011 у справі № 5002-23/498-2011 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, а саме: положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 та статті 761 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 22.08.2012 у справі № 5015/115/12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання угод недійсними, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Суд касаційної інстанції не погодився з мотивами задоволення позову, а саме, що відповідач не є власником кіосків і земельної ділянки, на якій створений ринок, а отже незаконно розпорядився майном, яке йому не належить. Крім того, суд касаційної інстанції виходив з того, що спірні угоди не суперечать вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочини, мали необхідний обсяг цивільною дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочини спрямовано на настання правових наслідків.

Водночас, у постанові від 23.08.2011 у справі № 5002-23/498-2011, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання недійсним договору оренди майна, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що майно, яке є об'єктом спірного договору, на момент його укладення перебувало у комунальній власності, що в силу положень статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" виключає можливість у Фонду майна Автономної Республіки Крим виступати орендодавцем вказаного майна. Суд також врахував, що орендодавцем такого приміщення повинен виступати Фонд комунального майна Ялтинської міської ради як орган, уповноважений місцевими радами здійснювати управління комунальним майном.

У постанові від 10.03.2011 у справі № 40/135-35/87, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції (у частині, що стосується доводів заявника) погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову ВАТ "Агробудсервіс" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судом першої інстанції обставин справи стосовно того, що на день укладення спірного договору оренди відповідач за зустрічним позовом не набув права власності на спірне нерухоме майно, що є предметом оспорюваного договору оренди, та відповідно не мав правових підстав для укладення договору оренди та подальшої передачі об'єкта в користування в розумінні статті 761 Цивільного кодексу України.

У постанові від 13.07.2011 у справі № 5002-11/4213-2010, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди будівлі-споруди та визнання недійсним рішення сільської ради щодо затвердження договору оренди будівлі-споруди, оскільки оспорюване рішення прийнято з перевищенням повноважень. Також судами враховано, що сільрадою (відповідачем-1) та відповідачем-2 не надано жодних належних доказів, які б підтверджували, що на момент укладення оспорюваного договору сільська рада мала право власності на об'єкти оренди. Крім того, відсутні докази, які б підтверджували, що станом на час укладення спірного договору оренди майно було передано в комунальну власність територіальної громади сільської рад безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5015/115/12 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи вкладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 5015/115/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот Судді: С.Бакуліна А.Заріцька Т.Данилова Т.Козир

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)