Ухвала суду № 27610224, 20.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 29974/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кросс-1» до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Кросс-1» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області (далі - ДПІ) № 000197234/0 від 31.07.2009 року, № 000197234/1 від 31.08.2009 року, № 000197234/2 від 12.11.2009 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 14457 грн. за основним платежем та 1146 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року у справі № 2а-756/10/1370 позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ 0001972340/0 від 31.07.2009 року, № 0001972340/1 від 31.08.2009 року, № 0001972340/2 від 12.11.2009 року та № 0001972340/3 від 20.01.2010 року про визначення ТОВ податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 14457 грн. та 1146 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом при вирішенні спору було порушено пп. 7.2.6., п.7.2. пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97).

При цьому покликається на те, що у ході проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ щодо правомірності відображення даних у декларації з ПДВ за травень 2009 року, за результатами якої було складено акт за №650/1540/34222334) від 27.07.2009 року, встановлено завищення у травні 2009 року суми податкового кредиту у розмірі 14457 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно з податковими накладними ТОВ «Сільгаз», виданих на підставі договору підряду № 13 СГ/05-06 від 01.06.06 року про надання будівельно-монтажних робіт та угоди від 06.09.2006 року «Про внесення змін і доповнень до договору №13СГ/05-06 від 01.06.2006 року», якою змінено вартість договору на загальну суму 86 800 грн.

На момент проведення перевірки ТОВ не надано первинних документів, які би свідчили про введення в дію газопроводу високого тиску, який був предметом договору. Крім того на підприємстві не рахуються основні засоби, на збільшення вартості яких були списані витрати по будівництву газопроводу високого тиску, а отже не підтверджено, що такі роботи використані у виробничій діяльності підприємства,

Суми податку на додану вартість по податкових накладних ТОВ «Сільгаз» № 2/06 від 13.06.2006 року, № 16/07 від 17.07.2006 року, № 14/09 від 29.09.2006 року, № 7/11 від 13.11.2006 року, № 8/11 від 14.11.2006 року, № 16/11 від 30.11.2006 року відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2009 року та включені до податкового кредиту травня 2009 року у загальній сумі 14457 грн.

За матеріалами перевірки роботи по будівництву газопроводу високого тиску проводились у 2006 році. Документального підтвердження факту отримання податкових накладних у 2009 році позивач не надав.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що виходячи із системного аналізу пп. 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1 ст. 7 Закону позивач мав право на віднесення суми ПДВ в розмірі 14457 грн. до податкового кредиту. Окрім того, на думку суду, таке право додатково підтверджується рішенням виконавчого комітету Маківської сільської ради Дунаєвецького району від 31.08.2006 року № 80 про надання дозволу ТОВ на введення в експлуатацію газопроводу по газифікації пташників, актом приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання за вересень 2006 року.

Законом чітко визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит, проте, не передбачено дати коли платник податку втрачає таке право.

Тому, виходячи з конституційної рівності всіх перед Законом, платник податку втрачає право на податковий кредит за перебігом 1095 днів з часу виникнення такого права у відповідності до вимог підпункту 15.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а правом на податковий кредит позивач скористався до перебігу зазначеного строку.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж па 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

Разом із тим, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Апелянтом не надано доказів того, що враховані ТОВ податкові накладені ТОВ «Сільгаз» не були отримані у тому податковому періоді, у якому вони були включені до складу податкового кредиту.

Відтак суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для неврахування позивачем у травні 2009 року податкових накладних ТОВ «Сільгаз», виписаних у 2006 році, до закінчення 1095-денного строку, встановленого у пп. 15.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року у справі № 2а-756/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко