Ухвала суду № 27609612, 22.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р.Справа № 2102/2а-1810/2011

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Кусік Ірина В'ячеславівна

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.

судді -Жука С.І.

судді -Запорожана Д.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2012 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Білозерському районі Херсонської області, про визнання недійсними та скасування рішень Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області за № 85 від 29.10.1999 року та за № 95 від 30.11.1999 року,

встановила:

Позивачка ОСОБА_1 29.07.2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому вказала, що 05.08.1996 року вона стала власником домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1. Дану домобудівлю було придбано у ОСОБА_4, яка в свою чергу зазначене домоволодіння отримала у спадщину від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Площа земельної ділянки, наданої ОСОБА_5 складала 0,14 га. Однак набуття права на приватизацію земельної ділянки, у вказаному розмірі, є неможливим, оскільки в наслідок самозахвату земельної ділянки з боку сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (надалі -треті особи) розмір її земельної ділянки значно зменшився. Приватизація вказаних земельних ділянок відбулася на підставі рішень Чорнобаївської сільської ради (надалі -відповідач) № 85 від 29.10.1999 року відносно ОСОБА_2 та № 95 від 30.11.1999 року відносно ОСОБА_7

Позивач вважала вказані рішення відповідача незаконними, оскільки їх було винесено в порушення норм чинного законодавства, рішення не відповідають дійсності та порушують право власності позивача, що є підставою для їх скасування.

Висуваючи позовні вимоги про скасування даних рішень позивач вказувала на те, що надання дозволу на приватизацію земельних ділянок третіх осіб без погодження з нею їх розміру та конфігурації призвело до урізання розміру її земельної ділянки, крім того розміри цих земельних ділянок необґрунтовано були збільшені.

Позивач просила суд визнати недійсними та скасувати рішення виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області «Про приватизацію земельних ділянок»№ 85 від 29.10.1999 року та № 95 від 30.11.1999 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, просили задовольнити. Щодо пропущення строку звернення до суду вважають, що даний строк не пропущено, оскільки позивач лише на початку 2011 року дізналася про порушення її прав.

Представник відповідача заперечувала проти позову, вказала, що дані рішення було винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник заперечували проти позову, пояснили, що вважають рішення Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 85 від 29.10.1999 року законним.

Згідно наданої суду інформації третя особа ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За повідомленням Білозерської Державної нотаріальної контори від 22.08.2012 року спадщину після її смерті не оформлено.

Представник третьої особи - відділу Держкомзему у Білозерському районі Херсонської області заперечував проти позову.

Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позову до виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Білозерському районі Херсонської області, про визнання недійсними та скасування рішень Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області за № 85 від 29.10.1999 року та за № 95 від 30.11.1999 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову про задоволення її позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 29.10.1999 року Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області було розглянуто заяви жителів села, в тому числі ОСОБА_2, та вирішено дати згоду на передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 в кількості 0,08 га. Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розміром 0,0811 га у межах, згідно за планом.

30.11.1999 року Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області було розглянуто заяви жителів села, в тому числі ОСОБА_8, та вирішено дати згоду на передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_8 по АДРЕСА_3 в кількості 0,11 га. Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 є власником земельної ділянки розміром 0,1126 га., у межах, згідно за планом, є позначка про передачу у спадщину ОСОБА_3

Згідно вказаних рішень площа земельних ділянок з точністю до двох знаків відповідає даним, вказаним в державних актах на право власності на земельну ділянку, що в свою чергу відповідає вимогам п.п. 2.4. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і право користуванні земельною ділянкою, затвердженої Наказом Держкомзему від 22.06.2009 року № 325.

Згідно акту обстеження присадибної земельної ділянки від 20.11.2006 року за заявою ОСОБА_1 про самозахват її земельної ділянки факту порушення меж присадибних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не встановлено.

У відповідності ст. 198 ч. 2 п. б ЗК України (в редакції 2001 року) кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. На момент винесення оскаржуваних рішень (1999 рік) позивач не набула статусу ні власника ні користувача земельної ділянки, на якій розташований її будинок. Посилання позивача на ст. 198 ЗК України в редакції 2001 року та ст. 120 ЗК України в редакції від 01.01.2010 року є некоректними, оскільки на момент винесення оскаржуваних рішень дана редакція статей ще не діяла.

Суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що при зверненні до суду позивач не вмотивував пропуск строку звернення до суду, що дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України -адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки позов був поданий 29 липня 2011 року, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, повинен був не розглядати позовні вимоги ОСОБА_1, а залишити їх без розгляду згідно своєї ухвали.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 203 КАС України вважає необхідним, скасувати постанову суду першої інстанції, а позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Білозерському районі Херсонської області, про визнання недійсними та скасування рішень Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області за № 85 від 29.10.1999 року та за № 95 від 30.11.1999 року залишити без розгляду.

Керуючись ч. 10 ст. 183-2, ч. 1 ст. 195, ст. 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 200 та п. 3 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2012 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Білозерському районі Херсонської області, про визнання недійсними та скасування рішень Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області за № 85 від 29.10.1999 року та за № 95 від 30.11.1999 року -скасувати.

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Білозерському районі Херсонської області, про визнання недійсними та скасування рішень Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області за № 85 від 29.10.1999 року та за № 95 від 30.11.1999 року - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у відповідності до положень діючого законодавства.

Головуючий: Ю.В. Яковлев

Суддя: С.І. Жук

Суддя: Д.В. Запорожан