Ухвала суду № 27609054, 13.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року справа №2а/0570/5095/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Ястребової Л.В., суддів: Ляшенко Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Копиця С.В.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Железньової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 20121 року по справі № 2а/0570/5095/2012 за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, третя особа Приватне акціонерне товариство «Донецький металургійний завод» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000091720 в частині донарахування суми податку на додану вартість у розмірі 61139,73 грн. та штрафних санкцій у розмірі 15284,93 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0000101720 про донарахування суми податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 10387,27 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовлено в повному обсязі. Скасовані податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000101720, прийняте Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 10387,27 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000091720, прийняте відповідачем в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 76424,66 грн., з яких 61139,73 грн. - сума основного платежу, 15284,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ОСОБА_4 зареєстрований виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради Донецької області 14.06.2001р. в якості фізичної особи-підприємця, перебуває на обліку в Ясинуватській ОДПІ Донецької області ДПС з 28.06.2001року як платник єдиного податку, з 22.12.2010 року знаходиться на загальній системі оподаткування і зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 19 по 30 березня 2012р., на підставі п. 75.1. ст. 75, п. 82.1. ст. 82, п. 77.1. ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Ясинуватської ОДПІ від 05.03.2012р. №109 та плану-графіку проведення планових виїзних (невиїзних) перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2012р. Посадовими особами відповідача проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.2012р. №37/17-013/НОМЕР_3.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення, зокрема:

- ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в частині безпідставного застосування позивачем у 4 кварталі 2010 року спрощеної системи оподаткування, що призвело до заниження оподатковуваного доходу у розмірі 69248,53 грн. та до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10387,27 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року - 10387,27 грн.;

- п. 4.1 ст. 4 та пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині невіднесення до складу податкового зобов'язання суми наданих транспортних послуг в розмірі 305698,67 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61139,73 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року - 61139,73 грн.

На підставі акту перевірки 19.04.2012р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000091720, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 87392,16 грн., з яких 69913,73 грн. - сума основного платежу, 17478,43 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій та № 0000101720, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 10387,27 грн.

Суть спору полягає у недотриманні позивачем ліцензійних умов при наданні послуг з перевезення людей автомобільним транспортом та використання позивачем , як платником єдиного податку при здійсненні підприємницької діяльності у 3 кварталі 2010 року 11 найманих працівників та недотримання вимог законодавства щодо своєчасного переходу на загальну систему оподаткування платником податку на додану вартість.

Згідно ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 5 Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкт малого підприємництва (фізична особа-підприємець), який сплачує єдиний податок, у відповідності до приписів ст. 6 Указу, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема як, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

Із матеріалів справи вбачається що, 26.07.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Донецький електрометалургійний завод» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір № 4500004608, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню пасажирів на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується оплатити за перевезення пасажирів встановлену плату. Також, відповідно до зазначеного договору, кожного місяця у триденний строк по закінченню звітного місяця виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг разом з рахунком на оплату. Строк дії договору до 31.12.2010р.

На виконання умов зазначеного договору позивачем складено і надано замовнику послуг рахунки №1 від 02.09.2010р., № 62 від 04.10.2010р., № 37 від 31.10.2010р., № 39 від 30.11.2010р. та акти здачі-приймання виконаних робіт і послуг від 31.08.2010р., 30.09.2010р., 31.10.2010р., 30.11.2010р., 31.12.2010р. Оплата за договором здійснена в повному обсязі, що сторонами не оскаржується. Тобто реальність виконання договору підтверджена наданими під час перевірки первинними документами.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме щодо невиконання позивачем ліцензійних умов, проте то під час апеляційного розгляду доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Згідно ст.. 4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють т кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійними умовами провадження діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв'язку, головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, Міністерством внутрішніх справ, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 27.07.2010 року № 562/17857 встановлюються Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».

Згідно п. 1.9 ст. 1 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 02.07.2010 року № 427, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.07.2010 року № 562/17857 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» до ліцензії Головавтотрансінспекцією та територіальним управлінням видається ліцензійна картка на кожен автотранспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автотранспортного засобу.

Відповідно до ст.. 1 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 22.07.2010 року № 514, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 12.08.2010 року № 681/17976 «Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» ліцензійна картка - документ, який додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Ліцензійні картки додаються до ліцензії на кожен автомобільний транспортний засіб. На кожен автотранспортний засіб видається одна ліцензійна картка. Ліцензійні картки оформлюються на власні автотранспортні засоби або автотранспортні засоби, що використовуються на інших законних підставах та якими будуть надаватися послуги з перевезення пасажирів і вантажів. Ліцензійна картка видається на автотранспортний засіб, тип якого відповідає виду здійснюваних робіт згідно з ліцензією. Ліцензійна картка повинна бути в автотранспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.

Відповідно до акту перевірки, при проведенні перевірки було встановлено, що позивач має ліцензію на здійснення пасажирських перевезень та ліцензійні картки. Які саме ліцензійні умови не дотримувався ФОП ОСОБА_4 ні в акті перевірки, а ні в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено. Під час апеляційного розгляду представником відповідача не наведено жодних доказів невиконання позивачем ліцензійних умов під час здійснення господарської діяльності.

Що стосується використання позивачем 11 найманих працівників, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Із акту перевірки (т. 1 а.с. 29) вбачається, що відповідно до даних відомостей нарахування заробітної плати, табелю обліку використаного робочого часу, звіту 1-ДФ та наявних в матеріалах справи трудових договорів між працівником і фізичною особою від 05.08.2010р. та від 01.09.2010р., зареєстрованих у встановленому порядку в Ясинуватському міському центрі зайнятості та Ясинуватській ОДПІ Донецької області Державної податкової служби, у період з серпня по грудень 2010 року позивач використовував п'ять найманих працівників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Відповідачем зроблено висновок щодо використання у з кварталі 2010 року, крім зазначених працівників, ще шістьох найманих працівників, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 Такий висновок зроблений на підставі висновків Акту від 09.12.2011р. № 797/15-16-23/1-30479040 про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., особистих записів ревізорів, зроблених в ході цієї перевірки, та інформації стосовно власників транспортних засобів, отриманої особисто ревізорами в електронному режимі з наявної у органів ДПС для вільного користування бази ДАІ щодо державної реєстрації транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи офіційних запитів до органів ДАІ та служби зайнятості відповідачем не направлялось. Відповідно до листа Ясинуватського міського центру зайнятості від 18.05.2012р. №13-26/386, у 2010 році не реєструвались трудові договори між позивачем та працівниками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_15_15 02.06.2010р. зареєстровано трудовий договір між позивачем та найманим працівником ОСОБА_10 № 05491000179, який розірвано 03.06.2010р. за ст. 38 КЗпП України.

Згідно офіційної відповіді ВРЕР ДАІ по обслуговуванню міст Ясинувата, Авдіївка та Ясинуватського району при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 19.06.2012р. № 9/17-598, автобуси (на які є посилання в акті перевірки позивача) з державними номерами АН 1152 ЕТ, АН 1150 АТ у базі відсутні.

Під час апеляційного розгляду представником відповідача не надано жодних доказів щодо підтвердження висновків акту перевірки про використання саме 11 найманих працівників.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновки відповідача щодо порушень з боку ФОП ОСОБА_4 зроблені на підставі припущень та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Керуючись статтями 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/5095/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак