Постанова № 27609036, 12.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року справа №2а/1270/6531/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представника позивача Караічева А.В.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі №2а/1270/6531/2012 за позовом Державного підприємства «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звертаючись до суду просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області від 14.08.2012 року №0004122300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4117 грн. 50 коп., з яких 3294 грн. за основним платежем, 823, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року у задоволенні позову Державного підприємства «Луганський регіональний науково- виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» відмовлено у повному обсязі (а.с.225-229). Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоліків контрагента позивача ПП «НВФ «Інселт», безпосередньо у відсутності права директора цього підприємства підписувати документи податкового та бух.обліку, внаслідок фіктивності підприємства, що встановлено вироком Жовтневого районного суду м.Луганську від 12.03.2012 року, та як наслідок відсутність права позивача на формування податкового кредиту за спірними операціями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі. (а.с.234-244). Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наявністю усіх первинних документів, що підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та його контрагентом ПП «НВФ «Інселт», на підставі яких був сформований податковий кредит.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала апеляційну скаргу, та просила її вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник податкового органу - відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про поштове відправлення. Від сторони відповідача через канцелярію суду апеляційної інстанції подане факсові заперечення, в тому числі просили розгляд справи здійснити у відсутність їх представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, ДП «Луганськстандартметрологія» з питань правомірності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, відповідачем складено акт від 31.07.2012 року № 483/22-309/04725935 (а.с.107-112).

У висновку зазначеного акту вказано, що перевіркою встановлено порушення ДП «Луганськстандартметрологія»:- п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 ПК України ДП «Луганськстандартметрологія» внаслідок чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 3294,00 грн.

Не погодившись з актом перевірки від 31.07.2012 року №483/22-309/0425935, позивачем відповідачу надано заперечення на акт перевірки. (а.с.117-118).

Листом від 10.08.2012 року №8174/10/22-308 відповідач повідомив позивача, що висновок акта перевірки від 31.07.2012 року №483/22-300/04725935 залишено без змін (а.с.24)

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2012 року №0004122300, згідно якого за порушення п.198,3, п.198.6, ст.198 ПКУ збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 3294,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 823,50 грн. (а.с.7).

Таке спірне податкове повідомлення - рішення прийняте за наслідками надання податковим органом оцінки господарським відносинам між позивачем та його контрагентом ПП «НВФ «Інселт», що мали місце у липні 2011 року.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, згідно листа від 30.05.2012 р., ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», яке адресовано ПП «НВФ «Інселт», позивач просив продати три кондиціонера, що є пропозицією укласти договір купівлі-продажу товару та надання послуг з його встановлення. (а.с.100).

Згідно копії податкової накладної від 10.07.2011 року № 17, в якій вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_4 та вчинено від її імені підпис, зазначено, що ПП «НВФ «Інселт» реалізувало на адресу ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» три кондиціонери: 1.NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS/NU 18 LHB, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS/NU 21 LHB, за ціною 6000 грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн.(а.с.27).

Згідно копії накладної без номера від 01.07.2011 року № 17, в якій в лівому верхньому куті документу стоїть штамп ПП «НВФ «Інселт» та зазначено, що одержувач - ДП «Луганскстандартметрология», підстави: рахунок від 01.07.2011р., номер рахунку не зазначено. Вказано три кондиціонери: 1.NeoClima NS/NU 09, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS/NU 18, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS/NU 24, за ціною 6000грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн. Вчинено два підписи від імені сторін та скріплено печатками ПП «НВФ «Інселт», ДП «Луганскстандартметрология» (а.с.46).

Згідно копії накладної від 10.08.2011 року № 1265, в якій вказано: відправник ПП «НВФ «Інселт»; отримувач: ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», та зазначено, що згідно договору купівлі товару, на підставі розрахункових документів, саме - рахунку на оплату відправника №606 від 08.07.2011р. та зазначено три кондиціонери: 1.NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS 18 LHB, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS 24 LHB, за ціною 6000грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн. Вчинено два підписи від імені сторін та скріплено печаткою ДП «Луганскстандартметрология» (а.с.47).

Згідно наданої суду позивачем рахунку - фактури № 995 від 30.05.2011р., в якій вказано: відправник ПП «НВФ «Інселт»; отримувач: ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», та зазначено, що на оплату трьох кондиціонерів: 1.NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS 18 LHB, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS 24 LHB, за ціною 6000грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн. В цьому рахунку - фактурі № 995 вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_5 та вчинено від її імені підпис. (а.с.31).

Відповідно банківських виписів, ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з р/р № 26000000107375 за 08.07.2011 рік, перерахувало грошові кошти ПП «НПФ «Інселт» на р/р № 26004047114001 на загальну суму 16764,00 грн., згідно рахунку 370101, виданого від 01.07.2011 року (а.с.49-50).

Зазначеного рахунку № 370101, виданого від 01.07.2011 року, як пояснили представники позивача у судовому засіданні, не існує, у документі цьому зроблена помилка.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції, що згідно копії податкової накладної від 10.07.2011 року № 18, в якій вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_4 та вчинено від її імені підпис, зазначено, що ПП «НВФ «Інселт» на підставі рахунку від 30.05.2011 року №996 надало ДП ««Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» послуги на монтажні роботи, оренду спеціалізованої техніки на суму 3720,00грн. в т.ч. податок на додану вартість в сумі 620,00грн.(а.с.28).

Згідно рахунку - фактури № 996 від 30.05.2011 р., в якій вказано: відправник ПП «НВФ «Інселт»; отримувач: ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», та зазначено, що за оплату інсталяційних матеріалів, інсталяційних робіт та оренду спецтехніки, всього на загальну суму - 3720,00 грн., у т.ч. ПДВ 620,00 грн. В цьому рахунку - фактурі № 996 вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_4 та вчинено від її імені підпис. (а.с.32).

Згідно Інвентаризаційного опису основних товарів №32 ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 01.11.2011 р., в якій вказана дата початку інвентаризації - 01.11.2011р. та кінець інвентаризації - 18.11.2012р., серед іншого перерахованого майна, за № 29 значиться на підприємстві один кондиціонер - NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн, та рахується загальна кількість одиниць майна - 30 на загальну суму 31862,53 грн. (а.с.34-35).

Згідно наданого до суду першої інстанції позивачем, того ж Інвентаризаційного опису основних товарів №32 ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 01.11.2011р., на 9 аркушах, в якій вказана та ж дата початку інвентаризації - 01.11.2011р. та кінець інвентаризації - 18.11.2012р., серед іншого перерахованого майна, за № 67- значиться на підприємстві - кондиціонер - NS 18 LHB, за ціною 4653грн; за № 68- значиться на підприємстві - кондиціонер - NeoClima NS 24 LHB, за ціною 6000грн; та рахується загальна кількість одиниць майна - 215 на загальну суму 745343,89 грн. (а.с.34-35).

Згідно Акту здачі-приймання наданих послуг від 01.07.2011 року ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» в особі директора та ПП «НПФ «Інселт» в особі директора ОСОБА_4 склали цей акт про наступне: відповідно до умов рахунку, номер та дату якого не вказано, ПП «НПФ «Інселт» надав замовнику наступні послуги: монтажні роботи, монтажні та інсталяційні матеріали, аренду спецтехніки, всього на загальну суму - 3720,00 грн., у т.ч. ПДВ 620,00 грн. (а.с.48).

Відповідно банківських виписів, ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з р/р № 26000000107375 за 08.07.2011 рік, перерахувало грошові кошти ПП «НПФ «Інселт» на р/р № 26004047114001 на загальну суму 3720,00 грн., згідно рахунку 70102, виданого від 01.07.2011 року (а.с.49-50).

Зазначеного рахунку № 370101, виданого від 01.07.2011 року, як пояснив представник позивача не існує, у документі цьому зроблена помилка.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, про обов'язковість позивачу мати товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, та висновки, що їх відсутність доводить факт не постачання такого товару. В межах договірних відносин з купівлі-продажу трьох кондиціонерів, а не укладання договорів перевезення, внаслідок постачання товару та його монтування силами самого постачальника, яким є ПП «НПФ «Інселт», у позивача відсутня обов'язкова умова та можливість мати в наявності зазначені документи, які не є обов'язковими в даному випадку та не впливають на право формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу засновані на відсутності операції із придбання кондиціонерів, які не мали реального товарного характеру, товар не перевозився та не зберігався, також на вироку Жовтневого районного суду м.Луганська від 12.03.2012 року, в якому встановлена фіктивність підприємства ПП «НПВ «Інселт» та відсутність ведення господарської діяльності саме директором цього підприємства ОСОБА_4, яка звільнена від кримінальної відповідальності внаслідок закону про амністію. З урахуванням чого податковий орган вважає, що податкові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, не мають ознак належного первинного документу в розумінні п.198.6 ст.198 ПК України, не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2011 року податку на додану вартість в сумі 3294 грн.

З такими висновками колегія суддів не може погодитися, як і з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що як було встановлено за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року позивач задекларував податкового кредиту з ПДВ у сумі 97105 грн. (а.с.14), з яких 3294 грн. за рахунок проведення операцій з ПП «НВФ «Інселт».

При розгляді справи, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про податок на додану вартість» №168, як і положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які втратили чинність з набуттям Податкового кодексу України, чим припустився порушень норм матеріального права та застосував до спірних правовідносин норми, які не підлягають застосуванню.

В межах спірних правовідносин, відповідачем визначені порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач у повному обсязі розрахувався за придбаний товар та надані послуги з його встановлення, оприбуткував на своєму підприємстві та використовує в своїх потребах.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту та форми податкових накладних виданих ПП «НВФ «Інселт» по факту придбання трьох кондиціонерів та пов'язаних з їх придбанням монтування, вони відповідають вимогам статті 201 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до перевірки, до суду першої інстанції та досліджені судом апеляційної інстанції первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Як вбачається за матеріалами справи, спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних для позивача первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Колегія суддів оцінюючи в своїй сукупності докази вважає, що ними підтверджується здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом ПП «НВФ «Інселт» з придбання та установки трьох кондиціонерів, та як наслідок правомірність формування для себе податкового кредиту за даною господарською операцією.

На зазначене, суд першої інстанції уваги не звернув, та надав не належну оцінку фактичним обставинам справи, щодо реальності господарських операцій, не звернув також уваги на відсутність в межах розгляду кримінальної справи застережень, що стосується відносин між Позивачем та ПП «НВФ «Інселт», та прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Наявність постанови суду про звільнення директора ПП «НВФ «Інселт» ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності внаслідок амністії, яка притягувалась до кримінальної відповідальності в межах створення фіктивного підприємництва, та як наслідок відсутність у виданих податкових накладних, ознак належного первинного документу податкового обліку, не може бути беззаперечною умовою для відсутності підстав для позивача на право формування податкового кредиту.

Така постанова суду, як саме і вирок в межах кримінальної справи, підтверджують лише факт скоєного кримінальнокараного діяння ОСОБА_4, та створюють правові наслідки лише для ПП «НВФ «Інселт». Кримінальна справа у сфері порушення податкового законодавства щодо посадових осіб Державного підприємства «Луганський регіональний науково- виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» не розглядалась, не було предметом судового розгляду та судові рішення в межах кримінальної справи відносно позивача не приймалось.

Ні в межах кримінальної справи, ні в межах цієї адміністративної справи, Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентами щодо його фіктивності.

Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального, призвело судом першої інстанції до помилкового висновку про відмову у задоволені позовних вимог, що є безумовною умовою, з урахуванням положень ст.202 КАС України, для скасування постанови суду та задоволенні вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганський регіональний науково- виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/6531/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Державного підприємства «Луганський регіональний науково- виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 14.08.2012 року №0004122300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4117 грн. 50 коп., з яких 3294 гривен за основним платежем, 823 гривен 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 листопада 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 16 листопада 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар

Р.Ф.Ханова