Рішення № 27608683, 01.11.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-3646/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" листопада 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Дубаса В.А.,

при секретарі - Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд», треті особи: комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), АТХК «Київміськбуд», треті особи: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання права власності на нежиле приміщення НОМЕР_1, загальною площею 16,60 кв.м., яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та право власності на нежиле приміщення НОМЕР_2, загальною площею 28,70 кв.м., що знаходиться у цьому ж будинку.

Обгрунтовуючи позовну заяву посилався на те, що 06.08.2001 року та 16.10.2001 року між ним та АТХК «Київміськбуд»укладено два договори про дольову участь у будівництві нежилого приміщення НОМЕР_3 поверсі та №10 на 22 поверсі жилого будинку на дільниці АДРЕСА_2. Згідно умов договору ОСОБА_1 надав АТХК «Київміськбуд»грошові кошти у сумі відповідно 8505 грн. та 5040 грн. в порядку своєї дольової участі в будівництві нежилих приміщень, а підприємство використали ці кошти на будівництво згаданих приміщень та після закінчення будівництва у 2008 році передало інвестору описані об'єкти нерухомості згідно актів прийому-передачі.

З метою оформлення права власності на нежилі приміщення позивач звернувся 14.01.2010 року до ГУ комунальної власності виконавчого органу Київради, однак у видачі свідоцтв про право власності ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки, на думку згаданого Головного управління, мало місце не інвестування, а фактично купівля-продаж нерухомого майна, яку можна підтвердити нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, тому на підставі Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого виконавчим органом Київради (КМДА) №1227 від 27.10.2009 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право власності.

Ухвалою суду від 14.06.2012 року, яку занесено до журналу судового засідання, за ініціативою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета позову - ТОВ «Новобудова».

У судове засідання позивач та його представник з'явились, позовні вимоги підтримали повністю та просили суд його задовольнити з підстав та мотивів наведених у позові.

Представник ГУ комунальної власності виконавчого органу Київради в судове засідання з'явилась, проти задоволення позовних вимог заперечувала, про що надала письмові заперечення.

Представник АТХК «Київміськбуд»у судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив суд їх задовольнити.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, однак подали заяви, у яких просили справу розглянути за їхньої відсутності згідно вимог чинного законодавства.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 392 згаданого Кодексу передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що 06.08.2001 року та 16.10.2001 року між ОСОБА_1 та АТХК «Київміськбуд»укладено два договори про дольову участь у будівництві нежилого приміщення НОМЕР_3 поверсі та №10 на 22 поверсі жилого будинку на дільниці АДРЕСА_2.

Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов'язувався надати АТХК «Київміськбуд»грошові кошти у сумі відповідно 8505 грн. та 5040 грн. в порядку своєї дольової участі в будівництві нежилих приміщень, а підприємство зобов'язувалось використали ці кошти на будівництво згаданих приміщень.

Як вбачається з довідки від 03.06.2008 року №20/446 та довідки від 03.06.2008 року №20/447, які надано АТХК «Київміськбуд», ОСОБА_1 повністю про інвестовано згадані нежитлові приміщення (а.с. 10, 15).

Після закінчення будівництва у 2008 році АТХК «Київміськбуд»передало інвестору ОСОБА_1 описані об'єкти нерухомості згідно актів прийому-передачі від 10.12.2008 року (а.с. 9, 14).

Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 22.04.2008 року виготовило два технічних паспорти на описані вище об'єкти інвестування.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності, яке набувається у визначеному законом порядку, є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.

Частиною 2 статті 331 ЦК України передбачено, що Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), Згідно ст. 876 ЦК України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Враховуючи умови зазначені у договорах сторін, замовником є позивач.

Також статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»№ 1952 від 01.07.2004 року підставами реєстрації права власності на нежиле приміщення є: 1) договір, укладений в порядку, встановленому законом; 2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтво про право власності, видане органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державний акт на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішення судів, що набрали законної сили; 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності

Згідно з вимогами ст. 182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Приймаючи до уваги, що житловий будинок АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію 07.07.2000 року, про що свідчить відповідний акт державної приймальної комісії №150-2, що є обов'язковою умовою для визнання права власності об'єктів нерухомого майна, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, у свою чергу обставин, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлено.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що доказування не може грунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити та визнати за позивачем право власності на згадані нежилі приміщення.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208 - 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) право власності на нежиле приміщень НОМЕР_1, загальною площею 16,60 кв.м., яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та право власності на нежиле приміщень НОМЕР_2, загальною площею 28,70 кв.м., яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з кожного окремо: з Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10), акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(код ЄДРПОУ 23527052, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 4/6) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) сплачений судовий збір у сумі 70 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: