Постанова № 27606475, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5334/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»до Київської обласної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень № 171 від 07.10.2011 року, № 172 від 07.10.2011 року, № 173 від 07.10.2011 року, № 174 від 07.10.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Київська обласна митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню із прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Колегією суддів встановлено, що у період з 2009 по 2011 роки ТОВ «Маядо»ввезено на територію України товар, за яким проведено митне оформлення.

Київською обласною митницею була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Маядо»з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.08.2008 року по 31.07.2011 року. Під час перевірки встановлено розбіжності між задекларованими сумами транспортних витрат та їх фактичними розмірами, які підтверджено первинними документами та обліковуються на бухгалтерських рахунках підприємства.

За результатами перевірки складений акт № 77/11/125000000/35843786 від 22.09.2011 р. (а.с. 15-23), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, статей 81, 267 Митного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 16.1.4 та ст. 190 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 22.09.2011 р. Київською обласною митницею було прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- № 171 від 07.10.2011 р., яким визначено позивачу суму мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 44 295,23 грн.;

- № 172 від 07.10.2011 р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 757,86 грн.;

- № 173 від 07.10.2011 р., яким визначено позивачу суму мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 4 545,03 грн.;

- № 174 від 07.10.2011 р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654,46 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки порушення вимог чинного законодавства, на підставі яких прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають матеріалам перевірки.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до п.п. 41.1.2 п. 4.1 ст. 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Під час проведення перевірки митницею перевірялась правильність визначення бази оподаткування ПДВ саме при ввезенні на митну територію України товарів за ВМД на такі товари.

Відповідно до п. 15 ст. 1 Митного кодексу України митний контроль визначено як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль згідно до митного законодавства здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Митного кодексу України порядок митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1730 від 23.12.2004 року, визначає механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи.

Митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.

Пунктом 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно частини 3 ст. 267 Митного кодексу України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

На момент митного оформлення вартість транспортування обчислювалась позивачем виходячи з відомостей про такі витрати, зазначених у довідках перевізників-експедиторів, які подавались ТОВ «Маядо»до митного оформлення.

Як підтверджується актами виконання робіт/надання послуг та даних бухгалтерського обліку, вартість транспортних витрат, понесених позивачем, більша, ніж та, що зазначалась у довідках експедиторів, які подавались до митного оформлення. При цьому, митницею для розрахунку вартості транспортних витрат бралася вся сума їх вартості, зазначена в таких актах, оскільки в них не містилося розмежування вартості транспортних витрат до кордону України і по території України, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови їх виділення з ціни.

Акт виконаних робіт/наданих послуг є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Він став підставою для бухгалтерського обліку господарської операції, яка викликала зміни в структурі активів та зобов'язань Підприємства: збільшення дебетових оборотів по рахунку 28 «Товари»та субрахунку 644 «Податковий кредит»і зменшення кредитових оборотів по субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Це відповідає термінам «господарська операція»та «первинний документ», визначеним ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Митницею в ході перевірки було встановлено порушення при декларуванні позивачем вартості транспортних витрат за 66 ВМД. Виявлені порушення є однотипними, так як стосуються одної із складових митної вартості - транспортних витрат, а джерелом інформації вартості транспортних витрат (первинним документом) є акти виконаних робіт/наданих послуг. У зв'язку з цим, в акті перевірки наведено лише один зі встановлених випадків, а всі виявлені факти згруповано в таблицю з наведенням в ній необхідних доказових даних: номера та дати акту перевірки, суми по акту перевірки, наявності та суми вартості транспортних витрат по Україні, задекларованої підприємством суми транспортних витрат та ін.

При митному оформленні товару за ВМД від 08.12.2010 р. № 125110000/10/463674 транспортні витрати на транспортування товарів з Німеччини до Києва автомобілем д.н. 00-67КМ відповідно до умов поставки СРТ - м. Київ не декларувалися. Проте, в ході перевірки встановлено, що Підприємством здійснено оплату таких транспортних витрат в розмірі 7304,67 грн. Організацію виконання вказаного перевезення Підприємство згідно заявки №26/11 від 26.11.2010 року доручило перевізнику ФОП ОСОБА_5 Згідно з актом виконаних робіт (послуг) від 08.12.2010р. №08-3/12 на загальну суму 7304,67 грн., наданим ФОП ОСОБА_5 для Підприємства, вартість послуг по перевезенню автомобілем д.н. 00-67КМ товару по території України не виділена з ціни.

Таким чином, позивачем занижено митну вартість товару на 7 304,67 грн., що в даному випадку спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 460,93 грн.

Рахунок-фактура від 22.11.10 р. № 000001/10, виставлений компанією ARCO СНІМІЕ FRACE SN LTD, та який наданий ТОВ «Маядо»до суду, є підтвердженням про наміри ввезення товару та його умов поставки. Перевіркою встановлено, що за всі отримані товари (послуги) від компанії ARCO СНІМІЕ FRACE SN LTD на суму 115251,53 дол. США ТОВ «Маядо»сплатило кошти в розмірі 115251,53 дол. США (додаток 1 до акту перевірки), в тому числі й за товар (послуги) в сумі 10218,32 дол. США, задекларованих за ВМД від 08.12.2010р. № 125110000/10/463674. Таким чином, ТОВ «Маядо»сплачено за товар, задекларований ВМД від 08.12.2010 № 125110000/10/463674, в сумі 10218,32 дол. США та сплачено за перевезення зазначеного товару ФОП ОСОБА_6 7304,67 грн., іщ підтверджено актом виконаних робіт від 08.12.2010р. №08-3/12. Зазначена сума при декларуванні ТОВ «Маядо»не заявлена, проте повинна була бути відображена в декларації митної вартості до ВМД від 08.12.2010р. № 125110000/10/463674. При цьому, умови поставки СРТ - м. Київ, заявлені ТОВ «Маядо», не відповідають дійсності у зв'язку з виявленим перевіркою фактом отримання транспортних послуг.

Отже, ТОВ «Маядо»при декларуванні товару за ВМД від 08.12.2010 року №125110000/10/463674 визначено митну вартість без врахування суми транспортних витрат.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Згідно зі ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 81 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання; при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання - 50%; при визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання 1095 днів втретє та більше - 75%.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як встановлено в ході перевірки, позивач надав митному органу недостовірні відомості про витрати на транспортування товарів, тобто не здійснив належним чином декларування товару в порядку вимог ст. 81 Митний кодекс України.

Таким чином, висновки відповідача про нарахування позивачу суми мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 44 295,23 грн.; суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 757,86 грн.; суми мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 4 545,03 грн.; суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654,46 грн., є обґрунтованими.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Київської обласної митниці форми «Р»№ 171 від 07.10.2011 р., № 172 від 07.10.2011 р., № 173 від 07.10.2011 р. та № 174 від 07.10.2011 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає адміністративний позов необґрунтованим, постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню із ухваленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської обласної митниці - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»- відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 20 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.