Постанова № 27599354, 19.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа № 5021/1118/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі: Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Журавський С.А. (дов. б/н від 04.01.2012 р.)

відповідача - Топор Л.В. (дов. №51 від 20.07.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 3360С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 11 вересня 2012 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумирибгосп", м. Суми

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області,

про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Сумирибгосп", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати недійсним пункт 2 договору від 14 грудня 2011 р. про внесення змін до договору оренди державного майна від 01 лютого 2001 р. за №181 та розрахунок плати за перший (вересень 2011 року) місяць оренди державного майна від 14 грудня 2011 р., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11 вересня 2012 року у справі №5021/1118/12 (суддя Заєць С.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 2 договору від 14 грудня 2011 р. про внесення змін до договору оренди державного майна від 01 лютого 2001 р. за №181, укладеного між ПАТ "Сумирибгосп" та РВФДМ України по Сумській області. В іншій частині відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване та незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що своїм рішенням суд розділив майно цілісного майнового комплексу і визначив, що це є окреме нерухоме майно. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що майно, яке орендує позивач не можна вважати цілісним майновим комплексом, так як тільки його використання не може забезпечити завершений цикл виробництва. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, планом приватизації Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Сумирибгосп" визначено перелік майна, що не підлягає приватизації. Згідно розділу IV плану п.2 вартість цілісного майнового комплексу складає 8439 тис. грн. з вартості якого вилучено об'єкти, які не підлягають приватизації -3591 тис. грн. Вартість майна, що підлягає приватизації -2700 тис. грн. (а.с.12-17).

Наказом Фонду державного майна України від 09.12.1998 р. за №58-АТ Сумське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Сумирибгосп" перетворено у ВАТ "Сумирибгосп"; затверджено статут ВАТ "Сумирибгосп"; установлено, що майно передане до статутного фонду ВАТ "Сумирибгосп", є його власністю; затверджено перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Сумирибгосп" (а.с.18).

Перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Сумирибгосп", зафіксований в акті передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Сумирибгосп" (а.с.47-49).

Між ВАТ "Сумирибгосп" (орендар) та РВФДМ України по Сумській області (орендодавець) 01.02.2001 р. був укладений договір оренди державного майна № 181, згідно п. 1.1. якого предметом договору є державне майно - ставки, що знаходяться на балансі ВАТ "Сумирибгосп", вартість яких визначена відповідно до акту оцінки, затвердженого наказом РВФДМ України по Сумській області від 31.05.2000 р. за №440 і становить 2913595,00 грн. (а. с. 21-23).

Термін дії договору - до 30.12.2016 р.

Перелік майна, що орендується, визначений в акті прийому-передачі від 01.02.2001 р. (а.с.147-148).

Згідно розрахунку плати за перший місяць оренди державного майна сума оренди становила 8335,8 грн. (а.с.67).

Договором від 05.03.2007 р., укладеним між ПАТ "Сумирибгосп" та РВФДМ України по Сумській області були внесені зміни до договору оренди державного майна №181 від 01.02.2001 р. (а.с.68). Згідно п.1 договору орендна плата в новому розмірі нараховується з 01.01.2007 р. і відповідно до розрахунку становить 14362,94 грн. (а.с.69).

Договором від 14.12.2011 р., укладеним між ПАТ "Сумирибгосп" та РВФДМ України по Сумській області були внесені зміни до договору оренди державного майна №181 від 01.02.2001 р. (а.с.24). Згідно пункту 2 договору від 14.12.2011 р. пункт 3.1. договору оренди державного майна №181 викладено в новій редакції, відповідно до якої орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 р. за №786, і становить без ПДВ за перший місяць оренди після перегляду її розміру -вересень 2011 року -59499,45 грн. Орендна плата за вересень 2011 року визначена з врахуванням індексу інфляції (а.с.25).

Зобов'язання по сплаті орендної плати до вересня 2011 року позивач виконував належним чином відповідно до умов договору. Претензій щодо розміру орендної плати не мав.

Підставою для звернення з позовом до господарського суду стало невірне нарахування суми орендної плати відповідно п. 5 Методики як за цілісний майновий комплекс. Позивач вважає, що при розрахунку орендної плати потрібно використовувати п.8 Методики.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що сукупність орендованого майна не можна вважати господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва -цілісним майновим комплексом. Орендоване майно є нерухомим майном, що в сукупності не представляє собою цілісний майновий комплекс. Таким чином, застосування орендної ставки у розмірі 16 відсотків є безпідставним і розрахунок орендної плати за вересень місяць 2011 року (базовий місяць) здійснений невірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачена така ознака цілісного майнового комплексу, як наявність земельної ділянки, що надана орендарю орендодавцем разом з господарським об'єктом.

Земельні ділянки позивач використовує на підставі державних актів на право постійного землекористування (а. с. 59-63).

Орендовані позивачем греблі ставків знаходяться в різних частинах Сумської області: в Сумському районі, село Верхня Сироватка (позиції 46,47, 48, 58, 74 акту від 01.02.2001 р.), в Конотопському районі (позиції №11-23, 53-56, 60, 61, 66-70 акту від 01.02.2001 р.), в Глухівському районі (позиції № 63-65 акту від 01.02.2001 р.), м. Суми (позиції №25-28 акту від 01.02.2001 р.).

Відповідно до водогосподарських паспортів ставкового рибного господарства ВАТ "Сумирибгосп" рибцех "Есмань" (Глухівський район), рибцеха "Сироватка" (Сумський район, Краснопільський район), рибцеха "Суми" ділянка 1 (м. Суми), рибцеха "Конотоп" (Конотопський район) заповнення ставів здійснюється з використанням насосних станцій (а.с.56-58).

Насосні станції і лінії електропередач, необхідні для їх живлення, є власністю позивача (позиції 17, 21, 27- 29, 32, 36, 71, 72 -77 акту від 01.02.2001 р.).

Крім того, для забезпечення господарської діяльності в сфері рибного виробництва необхідна наявність складів для комбікормів, мінеральних добрив, гаражів для транспортних засобів, що перевозять рибу та інше, що також є власністю позивача (позиції 3 - 6, 8, 9, 13 - 16, 20, 22, 24- 26, 30, 31, 34, 35 акту від 01.02.2001 р.).

Також позивачу на праві власності належать плавзасоби, косарки для очерету, годівниці для риб (бухгалтерська довідка від 05.09.2012 року №341), без використання яких вирощування, розведення, утримання та вилов риби є неможливим.

Позивачу по договору оренди за актом акту від 01.02.2001 р. було передано гідротехнічні споруди, греблі, дамби, водовипуски та інше майно в кількості 75 одиниць. Вказане майно представляє собою об'єкти нерухомого майна. Використання тільки переданого зазначеного майна, без використання іншого майна, такого як насосні станції, лінії електропередач, плав засоби, годівниці риб, склади та інше, не дозволяють здійснювати господарський процес з завершеним циклом виробництва (розведення, вирощування, утримування та вилов риби).

Отже, передане в оренду майно не можна вважати цілісним майновим комплексом, тому розрахунок орендної плати повинен здійснюватись відповідно до п.8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4.10.1995 р. № 786. Застосування цього пункту передбачає використання орендних ставок визначених додатком 2 до методики. Орендна плата в додатку № 2 складає 10 відсотків..

Крім того, відповідач при розрахунку місячної орендної плати використовує формулу, що визначена п.8 Методики, але всупереч цій норми, розмір орендної плати визначає на підставі додатку № 1, а не на підставі додатку № 2, як того вимагає п. 8 методики. Тому, пункт 2 договору від 14.12.2011 р. про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.20001 р. № 181 суперечить п. 8 методики.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, в якій містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного Кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 2 договору від 14.12.2011 р. про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.2001 р. №181 є правомірними, обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також суд може захистити іншим способом, встановленим законом або договором.

Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розрахунку плати за перший (вересень 2011 року) місяць оренди державного майна від 14.12.2011 р. виходячи з того, частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України не встановлено такого способу захисту права, як визнання недійсним розрахунку орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 11 вересня 2012 року у справі №5021/1118/12 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11 вересня 2012 року по справі №5021/1118/12 залишити без змін.

Повна постанова складена 16.11.2012 р.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.