Постанова № 27599112, 13.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа№ 5011-2/8829-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача : Рудюк В. М. - представник за довіреністю № 220 від 09.08.2012

від відповідача: Пінчук А. А. - представник за довіреністю № 4076 від 15.12.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012

у справі № 5011-2/8829-2012 (суддя Домнічева І. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24 990 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 24 990 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено за проведення ремонту автомобіля «Пежо», державний номерний знак АА 0886 АІ, який належить ТОВ «Ілта», пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. Добровольського А. В.- водія автомобіля «Мерседес», державний номерний знак 02280 АА, який належить гр. Шатохіну В. А., цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012, повний текст якого підписаний 21.09.2012, у справі № 5011-2/8829-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 по справі № 5011-2/8829-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги від 29.10.2012 відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не прийнято до уваги той факт, що позивачем до матеріалів справи не було надано документів, які підтверджують сплату ТОВ «Ілта» позивачу страхової премії за договором, на підставі якого позивачем було проведено виплату спірного страхового відшкодування, а отже, зазначений договір не набрав чинності, з огляду на що позивач не мав правових підстав для виплати спірного страхового відшкодування.

Крім того, відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було встановлено, чи притягався до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП гр. Добровольский А. В., оскільки згідно постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу від 03.12.2008, останній притягався за ст. 122 КпАП України, та послався на те, що а ні позивачем, а ні відповідачем суду першої інстанції не було надано жодного належним чином засвідченого документу, який відповідав би положенням ст. 36 ГПК України.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.11.2007 ВАТ «Страхова компанія «Нова» (відповідно до Статуту перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова») як Страховик та ТОВ «Ілта» як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 6843 (далі Договір 1) (а.с. 7-17), предметом якого є страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією транспортних засобів, визначених в Додатку № 2 до Договору 1.

01.02.2008 сторонами підписано додаткову угоду № 5 до Договору 1 (а.с. 18-19), якою сторонами доповнено перелік автотранспортних засобів, ризики, пов'язані з експлуатацією яких є предметом Договору 1.

Так, зокрема, додатком № 1 до Додаткової угоди № 5 сторонами погоджено перелік автотранспортних засобів, ризики, пов'язані з експлуатацією яких є предметом Договору 1, в якому, серед інших, вказано і автотранспортний засіб - автомобіль марки Пежо», державний номерний знак АА 0886 АІ (далі Автомобіль).

Розділом 2 Договору 1 та Додаткової угоди 5 сторонами погоджено розміри та терміни сплати страхового платежу та встановлений строк дії Договору 1 - до 31.10.2008.

30.10.2008 о 23 год. 30 хв. в місті Кривому Розі (по вул. Вахрушева на дворовій території) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Автомобіля, що належить ТОВ «Ілта», автомобілів ВАЗ-21124 державний реєстраційний номер АЕ 6496 АР, «Шевроле Авео» державний реєстраційний номер АЕ 6221 ВТ, та автомобіля марки «Мерседес Бенц», державний реєстраційний номер 022-80 АА (далі Автомобіль 1), під керуванням Добровольського А. В.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, ПП «Галавтоекспертиза» проведено автотоварознавче дослідження для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок спірного ДТП, за результатам якого 22.12.2008 ПП «Галавтоекспертиза» складено Висновок спеціаліста автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, нанесеного власнику ДТЗ № 65С/11 (далі Звіт) (а.с. 32-45), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 47 365,06 грн., вартість відновлювального ремонту Автомобіля становить 54 402,95 грн.

Згідно складеного позивачем Страхового акту № 2766 від 29.08.2009, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 47-48), до виплати в якості страхового відшкодування призначено 56 653,48 грн.

Зі змісту вказаного акту слідує, що призначена до виплати сума складається з вартості відновлювального ремонту Автомобіля та витрат за послуги евакуатора (54 298,88+2 354,60 ), франшиза за Договором становить 0 грн.

Тобто, позивач мав сплатити в якості страхового відшкодування 56 653,48 грн., які фактично становлять вартість відновлювального ремонту Автомобіля та витрати власника Автомобіля, пов'язані з його евакуацією з місця ДТП.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем та ТОВ «Ілта» 30.07.2009 укладено угоду про проведення заліку взаємних однорідних вимог (а.с. 49-50), якою сторони погодили, що, серед інших, спірне страхове відшкодування буде зараховано в рахунок погашення наявної заборгованості ТОВ «Ілта» перед позивачем (заборгованість зі сплати страхових платежів).

Посилання відповідача на те, що, враховуючи той факт, що за вказаною угодою кошти зараховувались в рахунок погашення наявної у ТОВ «Ілта» перед позивачем заборгованості по сплаті страхових платежів, Договір 1 фактично не набрав чинності, з огляду на що позивач не мав правових підстав для виплати спірного страхового відшкодування, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, питання щодо набрання чинності та часу, протягом якого діє Договір 1, встановлюється за згодою осіб, які його укладають, а враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та ТОВ «Ілта» спору щодо строку дії Договору, у суду відсутні підстави вважати цей Договір таким, що не набрав чинності, а по-друге, зі змісту вказаної угоди не слідує, що за рахунок взаємозаліку позивачу його страхувальником оплачувався страховий платіж саме за страхування пошкодженого Автомобіля.

Отже, фактично, 30.07.2009 позивач здійснив виплату ТОВ «Ілта» спірного страхового відшкодування.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнаний Добровольський А. В, що підтверджується постановою Довгинецького районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2008 у справі № 3-13613/2008 рік (а.с. 26).

Зі змісту постанови Довгинецького районного суду м. Кривого Роду від 03.12.2008 у справі № 3-13613/2008 рік слідує, що водій Добровольський А. В., керуючи Автомобілем 1, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням мікроавтобуса та скоїв наїзд на припарковані перелічені вище автомобілі; в діях Добровольського А. В. вбачається адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КпАП України, з огляду на що суд постановив накласти на вказану особу адміністративне стягнення.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено, чи притягався до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП гр. Добровольский А. В., оскільки згідно постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу від 03.12.2008 рік, останній притягався за ст. 122-2 КпАП України, якою передбачено відповідальність за невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, тобто, вказаною постановою не доведено причинного зв'язку між поведінкою Добровольського А. В. та спірним пошкодженням Автомобіля.

Проте, колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що зі змісту постанови Довгинецького районного суду м. Кривого Роду від 03.12.2008 у справі № 3-13613/2008 рік слідує, що водієм Добровольським А. В. було скоєно наїзд на припарковані автомобілі, при чому саме водій Добровольський А. В. не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням мікроавтобуса, а отже, колегія суддів вважає доведеним факт наявності у спірному ДТП вини саме водія Добровольського А. В.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З листа Моторного (транспортного) страхового бюро України № 18817/7-3-11 від 31.07.2012 (а.с. 79-80) слідує, що станом на 30.10.2008 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Шатохіна В. А. як власника Автомобіля 1 застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВВ № 9142002 з лімітом відповідальності 25 500 грн., франшиза 510 грн.

Доданою позивачем до позову роздруківкою витягу з Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, розміщеної на веб-сторінці в мережі Інтеренет, той факт, що Шатохін В. А. є власником Автомобілю 1 та страхувальником за полісом серія ВВ №9142002, тип «ІІІ» підтверджується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами п. 22.1 ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, зобов'язаною відшкодувати позивачу завдані спірною ДТП збитки, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВВ № 9142002, відповідно до положень Закону, є саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1, водій якого Добровольський А. В. є винним у завданні цих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 2818/0/17-11 від 01.09.2011 (а.с. 51), в якій просив сплатити 56 653,48 грн., які складаються з вартості відновлювального ремонту Автомобіля та витрат його власника, пов'язані з евакуацією з місця ДТП.

Проте, частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з полісом серія ВВ №9142002, тип «ІІІ», ліміт відповідальності встановлений на рівні 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З урахуванням вказаних правових норм, відповідач зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні збитки в межах ліміту відповідальності у розмірі 24 990 грн. (25 500 (ліміт відповідальності відповідача згідно з полісом серія ВВ № 9142002) - 510 (франшиза згідно з полісом серія ВВ № 9142002).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 24 990 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що а ні позивачем, а ні відповідачем суду першої інстанції не було надано жодного належним чином засвідченого документа, який відповідав би положенням ст. 36 ГПК України, - колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що надані позивачем копії документів є належними доказами в розуміння ст. 36 ГПК України, оскільки весь пакет документів разом з позовною заявою був поданий до суду в прошитому та належним чином засвідченому вигляді, і, крім того, судом першої інстанції в судових засіданнях оглядались копії зазначених документів.

Водночас колегія суддів звертає увагу відповідача, що ним не зазначено, які саме документи, додані ним до апеляційної скарги та до доповнень до апеляційної скарги від 29.10.2012, мали бути засвідчені відповідачем в порядку, встановленому чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі № 5011-2/8829-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 24 990 грн.

Рішенням від 18.09.2012 у справі № 5011-2/8829-2012 позов задоволено повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 804,75 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 838,50 грн. (платіжне доручення № 1873 від 03.10.2012), що на 33,75 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 33,75 грн. (838,50-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі № 5011-2/8829-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі № 5011-2/8829-2012 залишити без змін.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 20602681) судовий збір в сумі 33 (тридцять три) грн. 75 коп., перехований платіжним дорученням № 1873 від 03.10.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-2/8829-2012.

Повний текст постанови складено: 19.11.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.