Рішення № 27598666, 13.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-56/14173-2012 13.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»До Фізичної особи -підприємця Фефелова Ігоря БорисовичаПро Стягнення 215 586,01 грн.Суддя Джарти В.В. Представники сторін: Від позивачаСіленко А.О. - представник за довіреністю;Від відповідача не з'явились.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»про стягнення з Фізичної особи -підприємця Фефелова Ігоря Борисовича заборгованості за договором поставки продукції № 6516 від 11.05.2011 р. у розмірі 215 586,01 грн. в тому числі 32 534,85 грн. - основного боргу, 964,49 грн. -пені, 186,67 грн. -3 % річних та 181 900,00 грн. -вартості неповернутої тари.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки продукції № 6516 від 11.05.2011 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість за договором поставки продукції № 6516 від 11.05.2011 р. у розмірі 215 586,01 грн. в тому числі 32 534,85 грн. - основного боргу, 964,49 грн. -пені, 186,67 грн. -3 % річних та 181 900,00 грн. -вартості неповернутої тари.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Ухвала суду надсилались відповідачу на всі адреси вказані позивачем, в тому числі на адресу вказану у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

25.10.2012 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить суд припинити провадження у справі № 5011-56/14173-2012 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 32 534,85 грн. у зв'язку із сплатою останнього відповідачем. Щодо інших вимог позивача, а саме, про стягнення 964,49 грн. -пені, 186,67 грн. -3 % річних та 181 900,00 грн. -вартості неповернутої тари, то вони залишаються без змін.

Суд розглядає позовні вимоги враховуючи клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 32 534,85 грн. у зв'язку із сплатою останнього відповідачем.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.11.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

11.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич», як постачальником (надалі - позивач) та Фізичною особою -підприємцем Фефеловим Ігорем Борисовичем, як покупцем (надалі - відповідач) укладено договір поставки продукції № 6516 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник продає та поставляє товар а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом - передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом (але не пізніше) 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Позивач, на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 82 262,80 грн., відповідно до товарно-транспортних накладних № ВДК-013998 від 05.05.2012 р. на суму 31 914,20 грн., № ВДК-017659 від 31.05.2012 р. на суму 473,60 грн., № ВДК-017443 від 30.05.2012 р. на суму 28 665,00 грн., № ВДК-016143 від 21.05.2012 р. на суму 21 210,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на товарно-транспортних накладних про отримання товару.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 49 727,95 грн., а тому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 32 534,85 грн.

Проте, 25.10.2012 р. позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 32 534,85 грн. у зв'язку зі сплатою заборгованості відповідачем, що підтверджується банківською випискою, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Так як, відповідачем було погашено заборгованість з оплати отриманого від позивача за договором товару, тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 32 534,85 грн. позивач просить суд припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, відповідно до банківської виписки відповідач погасив суму основної заборгованості перед позивачем наступним чином: 26.09.2012 р. на суму 4 000,00 грн., 10.10.2012 р. на суму 14 000,00 грн., тобто до моменту звернення позивача з розглядуваним позовом до Господарського суду міста Києва, та 17.10.2012 р. у розмірі 14 534,80 грн., тобто після звернення позивача з розглядуваним позовом до Господарського суду міста Києва, а тому в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 14 534,80 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення з відповідача 18 000,00 грн. належить відмовити, так як, відповідач погасив наявну заборгованість до моменту звернення позивача з розглядуваним позовом до Господарського суду міста Києва.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 964,49 грн. -пені, 186,67 грн. -3 % річних та 181 900,00 грн. -вартості неповернутої тари.

Щодо вимог позивача простягання з відповідача 181 900,00 грн. - вартості неповернутої тари, то, відповідно до п. 4.5. договору вся тара (фірмовий ящик Славутич; кега 30 л. та 50 л.) багаторазового використання підлягає поверненню в узгоджуваний сторонами строк. В разі неповернення тари постачальнику, покупець сплачує загальну вартість тари з ПДВ (фірмовий ящик Славутич, заставна вартість 14,40 грн.; кега 30 л. та 50 л. заставна вартість 850,00 грн.).

Відповідно до товарно-транспортних накладних, належним чином засвідчені копії яких, наявні в матеріалах справи, відповідачем було отримано від відповідача тару, а саме, кег 50 л в кількості 214 шт., які відповідачем повернуто не було.

А тому позивач, враховуючи п. 4.5. договору, просить суд стягнути вартість переданої відповідачу тари у розмірі 181 900,00 грн. (241 шт. * 850,00 грн. = 181 900,00 грн.).

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання оплатити отриману ним та не повернуту позивачу тару на суму 181 900,00 грн., позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути неповернуту тару (вимогу направлено на всі відомі адреси відповідача 29.08.2012 р., докази чого наявні в матеріалах справи), в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач відповіді на зазначену вимогу про повернення тари не надав, неповернуту тару не повернув.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості переданої тари у розмірі 181 900,00 грн., є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 964,49 грн. - пені та 186,67 грн. -3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично не вірними, так як, позивачем при здійсненні розрахунку не враховано часткову оплату заборгованості відповідачем та облікову ставку Національного банку України, яка з 23.03.2012 р. складає 7,50 %.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням кількості днів нарахування пені вказаної позивачем, а саме 70 та облікової ставки Національного банку України, яка з 23.03.2012 р. складає 7,50 % а не 7,75 %, як вказує позивач у своєму розрахунку, розмір пені складає 933,38 грн.

Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 933,38 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 186,67 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 933,38 грн. -пені, 186,67 грн. 3 % річних та 181 900,00 грн. -вартості неповернутої тари.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, крім того судом враховується здійснена оплата заборгованості відповідачем до моменту звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи -підприємця Фефелова Ігоря Борисовича суми основної заборгованості у розмірі 14 534,80 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Фефелова Ігоря Борисовича (місце проживання: 03110, місто Київ, вулиця Волгоградська, будинок 18, квартира 81; ідентифікаційний номер 2629413310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Софійська, будинок 10-А; ідентифікаційний код 33403739) пеню у розмірі 933,38 (дев'ятсот тридцять три) грн. 38 коп., 3 % річних у розмірі 186,67 (сто вісімдесят шість) грн. 67 коп., вартість неповернутої тари у розмірі 181 900,00 (сто вісімдесят одна тисяча дев'ятсот) грн. 00 коп. та 3 951,10 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Дата складення повного рішення 19.11.2012 р.

Суддя В.В. Джарти