Рішення № 27598077, 05.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2517/4817/12 Провадження № 22-ц/2590/3269/2012 Головуючий у I інстанції - Зарічна Г.А.Категорія - цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіМамонової О.Є.,суддів:Губар В.С., Шемець Н.В.,при секретарі:Летуті Ю.М., за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в інтересах яких діє Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, про визнання права власності на Ѕ частину майна та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и в:

В травні 2012 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 і ОСОБА_9, ОСОБА_10, в інтересах яких діє Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, в якому, після його уточнення, просила визнати за нею право власності на Ѕ частини: автомобіля марки ГАЗ 33021, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіля марки ГАЗ, моделі 3302414, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіля марки Nissan Maxima, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_7 № 1613 на 1/2 частину автомобіля марки ГАЗ 33021, 2002 року випуску, вантажний, колір -білий, реєстраційний номер НОМЕР_1; № 1619 на 1/2 частину автомобіля марки ГАЗ, моделі 3302414, 2007 року випуску, тип - бортовий -С, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2; № 1625 на 1/2 частину автомобіля марки NISSAN , моделі MAXIMA , 2002 року випуску, тип - легковий седан -В, колір -сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3; № 1601 на 1/2 частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_10 № 1615 на 1/4 частину автомобіля марки ГАЗ 33021, 2002 року випуску, вантажний, колір -білий, реєстраційний номер НОМЕР_1; № 1621 на 1/4 частину автомобіля марки ГАЗ, моделі 3302414, 2007 року випуску, тип - бортовий -С, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2; № 1627 на 1/4 частину автомобіля марки NISSAN, моделі MAXIMA, 2002 року випуску, тип - легковий седан -В, колір -сірий , реєстраційний номер НОМЕР_3; № 1603 на 1/4 частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_9 № 1617 на 1/4 частину автомобіля марки ГАЗ 33021, 2002 року випуску, вантажний, колір -білий, реєстраційний номер НОМЕР_1; № 1623 на 1/4 частину автомобіля марки ГАЗ, моделі 3302414, 2007 року випуску, тип - бортовий -С, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2; № 1629 на 1/4 частину автомобіля марки NISSAN , моделі MAXIMA , 2002 року випуску, тип - легковий седан -В, колір -сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3; № 1605 на 1/4 частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги ОСОБА_8 обґрунтовувала тим, що, в період з 17 серпня 2002 року по 14 грудня 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 За час подружнього життя ними було придбано вищезазначене спірне майно, яке в силу ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вона має право власності на Ѕ частину вказаного майна. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 помер, спадкоємцями після його смерті є неповнолітні діти та мати померлого, які отримали свідоцтва про право на спадщину за законом і які підлягають визнанню частково недійсними, виходячи з того, що нотаріусом була поділена належна їй частка спільно нажитого майна.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 серпня 2012 року визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину автомобіля марки ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_1; Ѕ частину автомобіля марки ГАЗ 3302414, реєстраційний номер НОМЕР_2; Ѕ частину автомобіля марки NISSAN MAXIMA, реєстраційний номер НОМЕР_3; Ѕ частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 на зазначене майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення суперечить нормам матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що квартира, яка була переобладнана покійним ОСОБА_12 у магазин, була його особистою приватною власністю, оскільки була отримана в дар. Діючи як приватний підприємець останній провів всі необхідні дії по належному оформленню документації на власний магазин і здавав його в оренду в статусі саме підприємця. Матеріали справи не містять доказів, що переобладнання магазину проводилося за спільні сумісні кошти подружжя. Апелянт наголошує, що суд призначив судову будівельно-технічну експертизу всупереч запереченням відповідача, висновок експерта містить ймовірні висновки щодо вартості об'єкту нерухомості і не може бути покладений в основу судового рішення. На думку апелянта, позивачка в момент розлучення втратила право на спадкування після смерті ОСОБА_12 та право на визнання права власності як спільного майна подружжя, оскільки на момент смерті ОСОБА_12 шлюб між ними було розірвано. Також апелянт зазначає, що відсутні правові підстави, передбачені ст. 1301 ЦК України, для визнання свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_12 недійсними, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_5, яка підтримала апеляційну скаргу, адвоката ОСОБА_6, який наполягав на законності рішення суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно, було набуто сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, воно є спільною сумісною власністю подружжя, і позивачка має право власності на Ѕ частину вказаного майна, у зв'язку з чим зменшується розмір спадкового майна, на яке видані свідоцтва про право на спадщину за законом, що є підставою для визнання виданих свідоцтв частково недійсними.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не може апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи і, як наслідок, порушення норм матеріального права, що відповідно до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Судом по справі встановлено, що позивач ОСОБА_8 та ОСОБА_12 з 17 серпня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 14 грудня 2010 року (а.с. 9, 10). Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі подружжям було придбано:

- 17 липня 2005 року автомобіль марки ГАЗ 33021, 2002 року випуску, тип транспортного засобу - вантажний, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с.97);

- 20 жовтня 2007 року автомобіль марки ГАЗ, моделі 3302414, 2007 року випуску, тип - бортовий -С, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 95),

- 01 серпня 2008 року автомобіль марки NISSAN , моделі MAXIMA , 2002 року випуску, тип - легковий седан -В, колір -сірий , реєстраційний номер НОМЕР_3, який також було зареєстровано на ОСОБА_12 (а.с.96).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 помер (а.с.8).

Зі свідоцтв про право на спадщину, виданих 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_11 вбачається, що вказані транспортні засоби, які були набуті подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_12, увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_12, спадкоємцями якого є мати померлого - ОСОБА_7 (1/2 частина спадкового майна) та його діти - ОСОБА_10 і ОСОБА_9 (по ј частині спадкового майна) (а.с.13, 15, 16, 17, 18, 19).

Приписами ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що вищезазначені автомобілі були придбані подружжям ОСОБА_9 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, вони є спільною сумісною власністю подружжя, рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_8 про визнання за нею права власності на Ѕ частину спірних транспортних засобів і, як наслідок, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину на це майно, є таким, що відповідає матеріалам справи та вимогам чинного цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка втратила право на визнання за нею права власності на спірне майно, через те, що на момент смерті ОСОБА_12 шлюб між сторонами було розірвано, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм матеріального права, а саме статус майна, що є спільною сумісною власністю, може бути змінений на особисте (приватне) лише після його поділу подружжям. Само по собі розлучення без розподілу майна не може перетворити спільну сумісну власність чоловіка та дружини в часткову або в роздільну власність.

Посилання апелянта на відсутність законних підстав, передбачених ст. 1301 ЦК України, для визнання свідоцтв про право на спадщину на спірні автомобілі після смерті ОСОБА_12 недійсними, також є необґрунтованими, оскільки виданими свідоцтвами про право на спадщину після померлого безпосередньо порушуються майнові права колишньої дружини ОСОБА_8, адже нотаріусом не було враховано те, що Ѕ частина спадкового майна належить на праві спільної сумісної власності позивачці.

Однак, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні позову в частині визнання за ОСОБА_8 права власності на Ѕ частину магазину непродовольчих товарів та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно, зважаючи на таке.

Свій позов в частині визнання права власності на Ѕ частину вищезазначеного магазину непродовольчих товарів ОСОБА_8 обґрунтовувала тим, що вказане нерухоме майно хоча і було отримано її покійним чоловіком в дар, однак за час шлюбу за рахунок спільних сімейних коштів від зайняття підприємницькою діяльністю відбулося суттєве збільшення вартості цього майна, що є підставою для визнання його спільною сумісною власністю подружжя (а.с.139-145).

Суд задовольняючи позов в цій частині, зазначив, що квартира, яка належала ОСОБА_12, після проведення в ній відповідних робіт та вкладення для цього коштів, переведення її у статус магазину в період шлюбу істотно збільшилася у своїй площі та вартості, що дає підстави вважати даний магазин спільною сумісною власністю подружжя.

Судом встановлено, що 09 квітня 2003 року згідно нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_12 прийняв у дар від ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,3 кв. м. (а.с.62).

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області № 754 від 28.11.2003 року, затверджено акти державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину непродовольчих товарів, переобладнаного з житлової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_12 (а.с.63).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.10.2004 року, власником магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 є ОСОБА_12 (а.с.64).

Померлий ОСОБА_12 зареєстрований як фізична-особа підприємець з 19.07.2002 року (а.с. 60), позивачка ОСОБА_8 почала займатися підприємницькою діяльністю з 2010 року (а.с. 93).

З матеріалів справи вбачається, що переобладнання вказаної житлової квартири у нежиле приміщення магазину здійснювалось померлим ОСОБА_12 як приватним підприємцем з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується, зокрема, експертним висновком №01.52.48.9.359 від 26 вересня 2003 року Про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці та актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 23 жовтня 2003 року (а.с.70, 191).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до вимог ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини чи чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Висновком судової будівельно - технічної експертизи № С-154 від 16 липня 2012 року було встановлено, що ймовірна ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 09 квітня 2003 року становить 42046 грн.; ймовірна дійсна ринкова вартість на час проведення експертизи - 156551 грн.; дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4» по АДРЕСА_1 на час проведення експертизи становить 364866, 28 грн. (а.с.105-112).

Наведений висновок судової експертизи, як і матеріали справи, не містить в собі даних, які б свідчили про збільшення вартості квартири (на даний час магазин) за рахунок спільних трудових або грошових затрат подружжя або саме ОСОБА_8 Так, експертом не досліджувалась кошторисна документація, яка б підтверджувала будь-які переобладнання або покращення внутрішнього та зовнішнього оздоблення магазину, не встановлювалась їх вартість.

Згідно розрахунку експерта в період з 09 квітня 2003 року по час проведення експертизи (липень 2012 року) ймовірна ринкова вартість двокімнатної квартири збільшилась з 42046 грн. до 156551 грн., тобто майже в чотири рази. Ринкова вартість спірного магазину становить 364866,28 грн.

Крім того, сам по собі факт переведення квартири у статус магазину не свідчить про вкладення трудових чи грошових затрат, різниця у ринковій вартості квартири та магазину має місце за рахунок того, що магазин є комерційою власністю.

Невірним є висновок районного суду про те, що за період шлюбу квартира істотно збільшилася у своїй площі. З висновку експерта вбачається, що загальна площа квартира становила 45,3 кв. м, а загальна площа магазину - 54,7 кв.м, тобто відбулося збільшення загальної площі спірного об'єкту нерухомості на 9,4 кв. м, що не можна вважати суттєвим збільшенням.

Таким чином, погодитися з висновком суду про те, що значно зросла вартість квартири АДРЕСА_1 за рахунок спільної праці подружжя ОСОБА_8 не можна. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині визнання за ОСОБА_8 права власності на Ѕ частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно, на підставі пп. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 серпня 2012 року - скасувати в частині визнання за ОСОБА_8 права власності на Ѕ частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_7 на Ѕ частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1;. визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_10 на 1/4 частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1;. визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 07 травня 2012 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_9 на 1/4 частину магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: